08 лютого 2023 р. Справа № 120/9940/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
30.11.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач проходив військову службу на посаді офіцера відділу підготовки штабу операційного командування Повітряних Сил Збройних Сил України. Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2020 № 663 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту другого частини п'ятої стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров'я) та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.10.2020 № 200 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.10.2020. Позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , однак на день звільнення з ним не проведено розрахунки по усім видам забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
29.06.2021 на виконання рішення суду у справі № 120/8201/20-а позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення та 22.06.2022 на виконання рішення суду у справі № 120/10152/21-а - доплату індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Провівши виплату індексації та здійснивши перерахунок грошового забезпечення, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату сум перерахованого грошового забезпечення.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, а тому звертається до суду з цим позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 06.12.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зауважує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
За приписами статей 1 та 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Таким чином, оскільки військова частина НОМЕР_1 входить до складу Збройних Сил України, то починаючи з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 здійснюють передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Відтак, на думку відповідача враховуючи перебування сторони відповідача у складі Збройних Сил України, які переведені у воєнний стан та здійснюють оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, існують правові підстави для зупинення провадження у справі до припинення (скасування) воєнного стану або ж виключення військової частини з числа військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді офіцера відділу підготовки штабу оперативного Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.10.2020 № 663 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту другого частини п'ятої стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за підпунктом "б" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.10.2020 № 200 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.10.2020
Під час проходження військової служби позивач перебував на грошовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 , а тому грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі № 120/8201/20-а визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На виконання вказаного рішення суду військова частина НОМЕР_1 нарахувала та виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в сумі 4435,66 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі № 120/10152/21-а визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік, враховуючи базовий місяць, який використовувався у січні 2016 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 рік, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року, з урахуванням вже виплаченої суми.
На виконання вказаного рішення військова частина НОМЕР_1 нарахувала та доплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 77935,19 грн, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за № 1153/2008, встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2 ст. 117 КЗпП України).
Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 за № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 у справі № 803/203/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 240/186/20.
Судом встановлено, що позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації. У свою чергу відповідач своїм рішенням не відмовляв позивачу у виплаті такої компенсації.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Враховуючи те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159, а відповідач не відмовляв у виплаті такої компенсації, суд приходить до переконання, що право особи порушено не було, а відтак звернення позивача до суд з цим позовом є передчасним.
При цьому суд застосовує правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а.
При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання відповідача на необхідність зупинення провадження.
По-перше, передбачених законом підстав для зупинення провадження у цій справі у зв'язку з введенням воєнного стану, в тому числі згідно з п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України, судом не встановлено.
По-друге, відповідач не заявив відповідного клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 166, 167 КАС України, а фактично з цих доводів просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, які однак не впливають на вирішення спору по суті та не дають законних підстав для відмови у задоволенні вимог позивача.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, понесення сторонами судових витрат які б підлягали розподілу при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Повне судове рішення складено 08.02.2023.
Суддя Сало Павло Ігорович