м. Вінниця
08 лютого 2023 р. Справа № 120/9918/22
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 03.05.1973, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Оскільки позивач перебувала на утриманні чоловіка, вона звернулася до пенсійного органу із заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування».
Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №912100198243 від 31.10.2022 позивачеві відмовлено в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою від 05.12.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
14.12.2022 на адресу суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області, у якому відповідач заперечує щодо задоволення даного позову та зазначає, що право на отримання пенсії визначено у ст. 8 Закону №1058, яким користуються громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
ГУ ПФУ в Одеській області зазначає, що розглянувши заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи, 31.10.2022 прийнято рішення про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника за №912100198243 у зв'язку з розбіжністю прізвища годувальника « ОСОБА_3 », відповідно до свідоцтва про смерть, з прізвищем « ОСОБА_4 », відповідно до даних паспорта заявниці. Оскільки, інші документи, які підтверджують ці обставини не надано, тому, на переконання відповідача, виключається належне підтвердження документів, що подаються до заяви про переведення на пенсію по втраті годувальника. За таких умов встановлення факту належності свідоцтва про смерть потребує вирішенню в порядку окремого провадження цивільного судочинства.
З огляду на вищезазначене ГУ ПФУ в Одеській області вважає рішення №912100198243 від 31.10.2022 правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
26.12.2022 до суду надійшли витребувані , ухвалою від 05.12.2022 копії документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
02.01.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій остання заперечує щодо доводів ГУ ПФУ в Одеській області та росить задовольнити позовні вимоги.
Однак, подану відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.10.2022 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Одеській області.
Рішенням №912100198243 від 31.10.2022 відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії у разі втрати годувальника, оскільки в паспорті заявниці зазначено - « ОСОБА_4 », а в свідоцтві про смерть годувальника - « ОСОБА_3 ».
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з п. 2.3 розд. 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника надаються інші документи, зазначені у підпунктах 1-11 пункту 2.3 розділу II. Зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою відмови позивачу у призначенні пенсії у разі втрати годувальника слугувала наявність розбіжностей у прізвищі заявника « ОСОБА_4 » та у свідоцтві про смерть годувальника - « ОСОБА_3 ». Тобто фактично підставою відмови була розбіжність в одній літері прізвища померлої особи годувальника та його дружини (заявника).
При цьому до заяви від 26.10.2022 про призначення пенсії у разі втрати годувальника позивач додала копії наступних документів: паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_4 , свідоцтво про смерть годувальника позивача серії НОМЕР_5 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , та РНОКПП померлого годувальника.
Зі змісту свідоцтва про одруження № НОМЕР_4 , яке оформлено російською мовою вбачається, що 03.05.1973 « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » уклали шлюб. Водночас, при видачі паспортів громадянина України прізвище позивача перекладено як « ОСОБА_4 », а прізвище її чоловіка « ОСОБА_3 », що зумовило у подальшому видачу ОСОБА_2 усіх актів, правовстановлюючих документів із зазначенням прізвища « ОСОБА_3 ».
Відтак, судом не заперечується наявність розбіжності в прізвищах позивача та її чоловіка, однак, на переконання суду, при призначенні пенсії у разі втрати годувальника підлягає встановленню саме наявність родинних зв'язків між позивачем та померлим годувальником, а не встановлення факту тотожності їх прізвищ.
Тому розбіжність в одній літері прізвища особи не може слугувати підставою для позбавлення її права на призначення пенсії у разі втрати годувальника.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач перебувала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 у шлябі з 1973 року, що також підтверджується відмітками у паспортах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є непрацездатною та перебувала на його утриманні.
Враховуючи те, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі, а також те, що відповідач у рішенні від 31.10.2022 № 912100198243 не заперечує факт наявності родинних зв'язків між позивачем та померлим годувальником, а лише посилається на розбіжність у прізвищах, суд доходить висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Схожі висновки щодо встановлення права особи на отримання пенсії у разі втрати годувальника викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі № 560/6785/21, від 16.05.2022 у справі № 560/6787/21, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі № 320/5463/18.
Визначаючись з приводу позовної вимоги зобов'язального характеру, суд виходить з такого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Судом встановлено, що позивач звернулась із заявою про переведення на пенсію у разі втрати годувальника 26.10.2022, водночас, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою, у строк визначений п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Отже, позовна вимога зобов'язального характеру підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 12.09.2022, а не з 26.10.2022, як зазначає представник позивача.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Одеській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 744,30 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.10.2022 № 912100198243 про відмову у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 12.09.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 744,30 грн. (сімсот сорок чотири гривні тридцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Рішення в повному обсязі сформовано: 08.02.2023.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна