Номер провадження: 11-кп/813/643/23
Справа № 521/13552/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.02.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 з доповненнями на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_7 продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном до 11 лютого 2023 року. Крім того обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 49620 грн. У разі внесення застави на обвинуваченого покладено обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду, якою йому продовжено строк тримання під вартою. Вказує, що дію запобіжного заходу судом продовжено незаконно, оскільки розгляд даного питання проведено без його участі та участі його захисника.
В апеляційній скарзі з доповненнями адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначив, що 06 грудня 2022 року в Малиновському районному суді м.Одеси без світла відбулося судове засідання в якому розглядалося питання продовження строку тримання ОСОБА_7 під вартою. У вказане засідання він не прибув, оскільки в суді було відсутнє енергопостачання та його ніхто не повідомив, що в суді без світла буде розглядатися таке питання.
Надалі питання щодо продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою вирішено 14 грудня 2022 року в судовому засіданні, яке проводилося без електроенергії та фіксування процесу за допомогою технічних засобів. При цьому суддя пояснила, що ведеться протокол судового засідання і не питала згоду у захисника на відмову від фіксування провадження.
Вказує, що ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення не вчиняв та його незаконно притягають до кримінальної відповідальності. При цьому до обвинуваченого застосовувалися недозволені методи ведення слідства та йому після затримання не було призначено адвоката. У зв'язку із численними порушеннями ОСОБА_7 неодноразово звертався до Державного бюро розслідувань із відповідними заявами.
На думку захисника, заявлені стороною обвинувачення ризики не доведені та ґрунтуються лише на припущеннях. Натомість обвинувачений ОСОБА_7 має місце проживання, роботу, джерела доходів, а також міцні соціальні зв'язки
Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_6 , в судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Приписами ч.1-3 ст. 331 КПК України встановлено, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ст.194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В той же час, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану положення КПК України доповнені нормами, які встановлюють особливості кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Так, зокрема положеннями ч.6 ст.615 КПК України визначено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
З наданих суду матеріалів судового провадження вбачається, що наведені законодавчі вимоги судом першої інстанції під час вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 дії запобіжного заходу, виконані належним чином.
Так, ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 13 жовтня 2022 року відносно ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном до 11 грудня 2022 року із визначенням застави у розмірі 49620 гривень.
Як вбачається зі змісту ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року, а також доводів апеляційної скарги адвоката, питання щодо продовження ОСОБА_7 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою мало бути вирішене 06 грудня 2022 року. Однак у зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, судове засідання не відбулося.
Натомість вирішення вказаного питання відбулося в судовому засіданні 14 грудня 2022 року.
Враховуючи вказані обставини, з огляду на дію в Україні режиму воєнного стану, а також періодичні екстренні відключення електропостачання, в тому числі і в м.Одесі, у зв'язку із ракетними обстрілами з боку російської федерації, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим застосування у даному випадку положень ч.6 ст.615 КПК України, оскільки розгляд судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 в установленому КПК України порядку 06 грудня 2022 року був неможливим.
Що стосується питання дотримання судом першої інстанції вимог КПК України під час розгляду клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, то на переконання суду апеляційної інстанції відповідні вимоги законодавства судом першої інстанції дотримано.
Зокрема, як свідчать матеріали провадження судом належним чином перевірені доводи клопотання прокурора про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи прокурора та сторони захисту, досліджені письмові матеріали клопотання прокурора, з'ясовані всі необхідні обставини, які повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме того, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи незаконно впливати на потерпілих і свідків в кримінальному провадженні, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином обґрунтував існування зазначених ризиків, зважаючи на сукупність таких обставин як тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , а також відомості про особу обвинуваченого.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Колегія суддів при цьому зазначає, що сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризиків, проте, разом з іншими обставинами повинна враховуватись судом під час вирішення клопотання щодо запобіжного заходу.
Так, судом першої інстанції, відповідно до положень ст.178 КПК України, обґрунтовано враховано відомості про обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, у тому числі корисливих злочинів, не працює, не має джерела доходу, а також постійного місця проживання у м.Одесі і міцних соціальних зв'язків.
Беручи до уваги вищенаведені відомості, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про існування ризиків того, що обвинувачений може вчинити одну із дій, передбачених п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, на існування ризику переховування обвинуваченого від суду вказує сукупність таких факторів як тяжкість можливого покарання, що може бути призначене ОСОБА_7 , у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, а також відсутність міцних соціальних зв'язків.
Ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків обумовлений тим, що розгляд кримінального провадження триває, вказані особи ще не допитані в ході судового розгляду. Таким чином існує реальний ризик можливого впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків в кримінальному провадженні, для зміни ними показань.
Про існування ризику вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення свідчать відомості про його особу, оскільки обвинувачений не має офіційного місця роботи та законних джерел доходів, притягався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів.
Приймаючи до уваги вищенаведені ризики, які не зменшились та продовжують існувати, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дані про особу обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку про відсутність об'єктивної можливості застосування до обвинуваченого інших більш м'яких запобіжних заходів, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам, а також забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи апеляційної скарги адвоката про те, що ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину не вчиняв, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки на даний час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 триває, питання про доведеність чи не доведеність вини останнього судом першої інстанції не вирішено, а тому такі доводи апелянта не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого місця проживання, соціальних зв'язків, а також місця роботи, суд апеляційної інстанції вважає непереконливими, оскільки стороною заходу не надано жодних доказів існування вказаних обставин.
Що стосується питання застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 недозволених методів досудового розслідування, то зазначена обставина не може бути предметом даного апеляційного провадження, оскільки як стверджує в своїй апеляційній скарзі захисник, відповідні питання за заявами ОСОБА_7 знаходяться на розгляді Державного бюро розслідувань.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що розгляд клопотання прокурора здійснено за його відсутності, а також апеляційної скарги захисника з приводу фіксування судового засідання 14 грудня 2022 року, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскілки зазначені обставини обумовлені знеструмленням приміщення суду.
Розгляд клопотання прокурора здійснено за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , а тому суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції права на захист обвинуваченого.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_6 з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2022 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4