Справа № 463/3421/21 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/1548/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
31 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Гай О.О.,
за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова в складі судді Гирича С.В. від 11 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого 06 червня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №986.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторін по справі, та не з'ясував чи підтримує особисто позивач заявлені позовні вимоги. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач по справі з початку війни був мобілізований, тому не з'являвся в судові засідання. А відповідно до п.2.ч.1.ст. 251 ЦПК України суд був зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що відповідач доводи позивача не спростував. Проте, в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували, що сторони не підтримують подружніх стосунків з 2019 року, спільного господарства не ведуть, примирення та збереження сім'ї є неможливим. Вважаю, що все ще є можливість для примирення та збереження сім'ї.
В судове засідання сторони не з'явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що інтереси позивача в судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст 2, 81, 200, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 112 СК України задовольняючи позов, виходив з того, що як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , шлюб між сторонами зареєстровано 06 червня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №986.Під час перебування у шлюбі в сторін народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків з 2019 року, спільного господарства вони не ведуть, примирення та збереження їх сім'ї є неможливим, сімейні відносини між сторонами фактично припинені.Суд при ухваленні рішення виходив з того, що на даний час шлюб між сторонами існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, а тому такий слід розірвати.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж скарги таких висновків суду не спростовують та підстав для скасування оскаржуваного рішення суд першої інстанції - немає.
29.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просив:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 6 червня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №986.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з відповідачем 06 червня 2014 року уклали шлюб. У зареєстрованому шлюбі у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак спільне життя почало погіршуватись. На даний час фактичні шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе, формальне перебування у шлюбі є недоцільним, суперечитиме їхнім інтересам.
Відповідно до ч.1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ч.1 ст. 24 цього ж Кодексу шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 56 ч.3 згаданого Кодексу кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст. 104 згаданого Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.3 ст. 105 цього ж Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Ч.1 ст. 110 Кодексу передбачає, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Ч.2 статті 112 Сімейного кодексу України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до змісту п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось та не спростовано, шлюб між сторонами зареєстровано 06 червня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за актовим записом №986 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).
Під час перебування у шлюбі у сторін народились діти: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач вказує на те, що починаючи з вересня 2019 року він з відповідачкою спільно не проживають, спільного господарства не ведуть, подружніх відносин не підтримують, у їх відносинах абсолютно відсутнє взаєморозуміння. Вказує на те, що з моменту, коли вони з відповідачкою перестали спільно проживати, остання перешкоджала його побаченням з дітьми.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року надано сторонам строк для примирення - три місяці. Однак незважаючи на наданий судом першої інстанції строк, а також тривалий час розгляду справи у судах обох інстанцій примирення між сторонами не відбулося.
Сім'я сторін фактично розпалась, сторони спільно не живуть, подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть та фактично наміру відновлення подружніх стосунків у сторін немає. Це підтверджено і після надання сторонам судом першої інстанції тримісячного строку на примирення і тривалим перебуванням справи у судах обох інстанцій, протягом якого примирення між сторонами не відбулося, про що йшлося.
Також, позивач в особі представника, ствердив про наявність у позивача тривалий час близьких стосунків з іншою жінкою та його бажання укласти з нею шлюб.
Доводи апелянтки про те, що суд першої інстанції не з'ясував чи підтримує особисто позовні вимоги спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що 26.05.2021 року та 14.04.2022 року позивач ОСОБА_1 особисто брав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції та висловлював свою думку щодо позовної заяви та особисто підтвердив, що категорично не бажає надалі підтримувати подружні відносини та зберігати шлюб, та що наданий судом строк для примирення жодних результатів не приніс, примирення не відбулось.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач з початку війни був мобілізований, тому не з'являвся в судові засідання та суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі згідно п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України колегія суддів вважала не обґрунтованими зважаючи на те, що зупинення у справі з підстав перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, покликано захистити права та інтереси особи, яка перебуває у складі Збройних Сил України на участь у судовому розгляду. У даній ж справі позивач бере участь у розгляді справи через свого представника, наполягає на розгляді справи та вважає, що зупинення провадження у справі призведе до порушення його прав та законних інтересів. Відтак судом першої інстанції правильно не зупинялося провадження у справі з наведених підстав та колегія суддів, також, вважала за можливе розгляд справи проводити за участі представника позивача без зупинення провадження у справі, оскільки протилежне, тобто зупинення провадження у справі, на думку колегія суддів, навпаки порушуватиме права та законні інтереси, а саме незважаючи на встановлені вище обставини, позивач фактично примусово перебуватиме у шлюбі, а також буде позбавлений права укласти новий шлюб, про що вказує представник позивача.
Окрім цього, матеріали справи не місять належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів перебування позивача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Зважаючи на вказане, причинами розпаду сім'ї слід вважати різні погляди подружжя на життя, шлюб, сім'ю, відсутність взаєморозуміння.
Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та, крім цього, вважає, що рішення про розірвання шлюбу між сторонами не суперечитиме інтересам дітей сторін, оскільки розвиток та виховання дітей у сім'ї у якій у батьків різні погляди на життя, шлюб, сім'ю, відсутність взаєморозуміння, взаємоповаги, батьки тривалий час проживають окремо, не спілкуються, а навпаки конфліктують, - є неможливим.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, рішення суду таким, що прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, відповідно до встановлених обставин, які мають значення для справи, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 лютого 2023 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра