Дата документу 31.01.2023 Справа № 335/4042/22
Єдиний унікальний № 335/4042/22 Головуючий у І інстанції: Воробйов А.В.
Провадження № 22-ц/807/432/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
31 січня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Крилової О.В.
при секретарі: Ільїній Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
В обґрунтування позову зазначав, що він є спадкоємцем за своєю бабусею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До складу спадщини входить недоотримана пенсія ОСОБА_2 в сумі 90290,44 грн за період лютий 2018 року - червень 2020 року. Вказані кошти успадкував позивач ОСОБА_1 .
Відповідач не віддає позивачу грошові кошти, які успадкував позивач та які на сьогоднішній день належать позивачу на праві приватної власності.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року у справі № 335/6173/21 стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 зазначену суму основного боргу, а також інфляційні втрати та три відсотки річних за період із 12 червня 2020 року до 31 травня 2021 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду 15 червня 2022 року у справі № 335/6173/21 залишено без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми основного боргу та змінено в частині стягнутих інфляційних втрат та трьох відсотків річних, - зокрема суд апеляційної інстанції стягнув інфляційні втрати та три відсотки річних за період із 25 березня 2021 року (момент надання відповідачу нотаріальних документів) до 31 травня 2021 року та роз'яснив, що положення ст. 625 ЦК України розповсюджуються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Крім того, позивачем було пред'явлено позов до відповідача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за наступний період із 01 червня 2021 року до 31 жовтня 2021 року.
З урахуванням викладеного, посилаючись на норми ст. 625 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за період з 01 листопада 2021 до 31 травня 2022 року у розмірі 13977,03 грн., три відсотки річних за період з 01 листопада 2021 до 31 травня 2022 у розмірі 1573,28 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2022 року у розмірі 13977,03 грн, три відсотки річних у сумі 1573,28 грн за період з 01 листопада 2021 року до 31 травня 2022 року.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь Державного бюджету України судовий збір розміром 992,40 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ГУ ПФУ в Запорізькій області, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку цивільного судочинства, тоді як спір належить до юрисдикції адміністративного суду. При винесенні рішення суд першої інстанції не дослідив та не взяв до уваги те, що позивач при зверненні до суду не надав рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у нарахуванні інфляційних втрат у розмірі 13977,03 грн, трьох відсотків річних у сумі 1573,28 грн, з яким він не погодився та вирішив оскаржити у судовому порядку.
На думку скаржника, ОСОБА_1 має право лише на виплату грошових коштів недоотриманої пенсії своєї померлої бабусі, адже ОСОБА_2 за життя було нараховано лише пенсійні виплати у розмірі вказаній у Довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 622 від 12 лютого 2021 року. Інфляційні втрати в сумі 13977,03 грн та три відсотки річних у сумі 1573,28 грн. ОСОБА_2 не було нараховано за життя, у зв'язку з чим, вони не можуть бути нараховані після смерті спадкодавця та не входять до складу спадщини.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 110-112), своїх представників до суду не направили. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить частково задовольнити з огляду на таке.
Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду повною мірою не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати грошових коштів, отриманих позивачем в порядку спадкування за заповітом, а отже, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року у справі 335/6173/21 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про стягнення грошових коштів задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за заповітом у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти недоотриманої пенсії у розмірі 90 290, 44 грн., інфляційні втрати за період з 12 червня 2020 року до 31 травня 2021 року у розмірі 7 274,93 грн., 3% річних за період з 12 червня 2020 року до 31 травня 2021 року у розмірі 2 622,96 грн. Всього стягнуто 100 188,33 грн. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 001,88 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року у цій справі в частині стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних змінено. Стягнуто з ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 25 березня 2021 року до 31 травня 2021 року у розмірі 1814.03 грн., 3% річних за період з 25 березня 2021 року до 31 травня 2021 року у розмірі 504, 64 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.
За правилами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак встановлений рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 вересня 2021 року факт набуття позивачем в порядку спадкування за заповітом у зв'язку із смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових коштів недоотриманої пенсії у розмірі 90 290, 44 грн. не підлягає доказуванню.
У рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року суд зокрема встановив, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ( а.с.5).
Після її смерті спадкоємцем став її внук ОСОБА_1 відповідно до заповіту від 18 вересня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі № 1562 та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Спірідоновою М.А. ( а.с. 8).
На адресу сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області була надана довідка від 12 лютого 2021 року за № 672, в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в відділенні опрацювання пенсійної документації № 1 (Шевченківський) управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фрнду України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплату пенсії припинено з 01 липня 2020 року у зв'язку зі смертю. На момент формування довідки недоотримана пенсія за період з 01 лютого 2018 року до 30 червня 2020 року складала 90290,44 грн ( а.с. 7).
18 березня 2021 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 90 290 грн. 44 коп., яка належала померлій його бабусі, що підтверджується Довідкою ГУ ПФУ в Запорізькій області № 622 (0800-0501-8/10944) від 12 лютого 2021 року (а.с. 9).
На час розгляду справи сума грошових коштів, отримана позивачем в порядку спадкування, відповідачем не виплачена, рішення суду не виконано.
У статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19 щодо того, що при вирішенні спорів про право на спадщину належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.
Враховуючи факт нарахування пенсійних виплат за життя ОСОБА_2 у розмірі, вказаному у довідці ГУ ПФУ в Запорізькій області № 622 від 12 лютого 2021 року, про що зазначено і в свідоцтві про право на спадщину за заповітом, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для зарахування до складу спадщини інфляційних витрат та трьох відсотків річних, які позивач нарахував вже після смерті спадкодавця.
Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц та від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.
У зазначеній справі розглядається спір стосовно виплати недоотриманої пенсії.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виплатою соціальних нарахувань, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Правовідносини, які виникають між сторонами стосовно індексації грошового зобов'язання та сплату трьох процентів річних з урахуванням встановленого індексу інфляції, не є зобов'язальними в розумінні ст. 625 ЦК України, вони розглядаються в рамках спору, що регулюються спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 642/6005/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Законом № 2050-ІІІ також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Отже, за своєю юридичною природою не виплата пенсійних нарахувань не породжує нових прав та зобов'язань, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та підтверджує існуючі зобов'язання.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
Однак, при перевірці матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення колегія суддів не встановила порушень правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, як стверджує скаржник.
Так, позовні вимоги у цій справі не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивував позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних на кошти, які нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а доводи апеляційної скарги про належність спору до юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованими.
Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17.
Отже, спір має приватноправовий характер і його належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів,суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року належить скасувати з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, ч. 2 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2022 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову :
«У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних- відмовити».
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 09 лютого 2023 року.
Головуючий:
Судді: