Справа № 930/427/21
Провадження №11-кп/801/39/2023
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 лютого 2023 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2020 за №12020020240000347,
за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Полоне, Хмельницької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не одруженого, раніше не судимого,
-визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України.
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення з 09.12.2020 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_7 залишено попередній - тримання під вартою.
Також судовим рішенням вирішені питання про долю речових доказів, скасування накладеного арешту на речові докази та стягнення понесених процесуальних витрат.
Згідно вироку судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , 08 грудня 2020 року близько 20:00 год. разом з ОСОБА_10 перебували у приміщенні літньої кухні домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де розпивали спиртні напої. Під час спільного розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на ґрунті ревнощів розпочався словесний конфлікт.
В ході вказаного словесного конфлікту, ОСОБА_7 , діючи умисно, наніс один удар правою рукою в область голови ОСОБА_10 від якого остання впала на підлогу. У подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи можливість суспільно небезпечні наслідки своїх дій у виді заподіяння смерті іншій людині, користуючись відсутністю сторонніх осіб, які б могли йому завадити, підійшов до лежачої на підлозі ОСОБА_10 та наніс близько 30 ударів руками і ногами в область голови та тулуба, спричинивши останній тілесні ушкодження, що потягли за собою смерть.
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №108 від 06.01.2021 та висновку додаткової судово-медичної експертизи № 12 від 08.02.2021, на тілі трупа ОСОБА_10 виявлено ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритої черепно-мозкової травми, ушкодження волосся на голові з крововиливами в шкіру на даних ділянках, синців в потиличній ділянці голови справа, в завушній ділянці голови справа, в області правої вушної раковини, в лобно-скроневій ділянці голови справа, в тьмяно-скроневій ділянці голови зліва, навколо обох очей, забою повік обох очей, крововиливів в склеру обох очей, забою правої половини обличчя, синці в області лівої щоки, правої щоки, в області підборідка зліва, в проекції нижньої щелепи справа, закритого перелому кісток носа, крововиливи та розриви на слизовій оболонці верхньої та нижньої губи справа, синці на передній поверхні шиї, по боковій поверхні шиї справа, масивного крововиливу на внутрішній поверхні м'яких тканин голови майже на всіх ділянках тім'яної, потиличної та скроневої з права та зліва, масивного субарахноїдального крововиливу майже на всьому протязі правої півкулі, забою головного мозку зі стисненням речовини головного мозку з вклиненням головного мозку в великий потиличний отвір; закритої травми грудної клітки: підшкірної емфіземи грудної клітки зліва по під пахвинним лініям, синців по передній поверхні грудної клітки, в проекції правої ключиці, в області правої та лівої молочних залоз, переломів ребер подвійних зліва (5, 6, 7, 8, 9, 10 по задньо-підпахвинним лініям та 5, 6, 7, 8 передньо-підпахвинним лініям) та з права (4, 5, 6, 7 по лопаточній лінії), 6, 7 ребро зліва частково проникають в ліву плевральну порожнину з незначним ушкодженням пристінкової плеври, крововиливів в пристінкову плевру на місці вищевказаних переломів ребер, забою обох легень, синців в області лівого плеча, в проекції гребня лівої та правої повздовжньої кістки, правого стегна, правої гомілки, правого передпліччя, в проекції правого променево-запястного суглобу, травматичного шоку (коефіцієнт шоку складає 0,91.), що є сполучною травмою тіла, яка потягла за собою смерть ОСОБА_10 .
Крім того, згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 12 від 08.02.2021 року з моменту отримання зазначеної вище сполучної травми тіла ОСОБА_11 могла прожити в межах відрахованих хвилинами - до кількох годин.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого у вчинення даного кримінального правопорушення та правової кваліфікації його дій, просить вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 13 років позбавлення. На підставі ч.5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_7 зараховано строк попереднього ув'язнення з 09.12.2020 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили. В решті вирок залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги прокурор посилається на те, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції залишив поза увагою те, що він вчинив особливо тяжкий злочин проти життя особи, а саме наніс численні удари потерпілій ОСОБА_10 та в подальшому, маючи можливість та час, не надав їй медичну допомогу та не викликав швидку допомогу. Також ОСОБА_7 не висловлював ніякого жалю з приводу вчиненого та пробачення не просив. Крім того, допитана в ході судового розгляду потерпіла просила суд призначити найсуворіше можливе покарання.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України змінити, перекваліфікувавши дії останнього на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у межах санкції статті з урахуванням особи винного.
В доводах апеляційної скарги захисник посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду, викладених у судового рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зокрема, зазначає про те, що допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 дав правдиві покази щодо обставин вчинення ним кримінального правопорушення. Окрім того, він стверджував про те, що потерпіла ОСОБА_10 частину тілесних ушкоджень могла отримати при падінні на предмети у приміщенні. Окрім того, він одразу ж здійснив заходи направлені на надання їй допомоги, самостійно намагався її перенести до будинку, просив свою матір та свідків викликати їй швидку медичну допомогу. Потерпіла подавала ознаки життя до ранку наступного після події дня і не виключають можливості, при умові надання належної медичної допомоги ОСОБА_10 , залишитися живою. Таким чином ОСОБА_7 визнає свою вину лише в тому, що наніс потерпілій тілесні ушкодження від чого настала смерть останньої, тому вважає, що його дії слід кваліфікувати саме за ч. 2 ч. 121 КК України. В ході судового розгляду не доведено нанесення ним близько 30 ударів по тілу потерпілої. Свої покази ОСОБА_7 підтвердив у ході проведення слідчого експерименту, і його покази підтвердили допитані судом свідки, яким судом не дано належну оцінку. Захист звертає увагу апеляційного суду на те, що досліджені судом докази не підтверджують направлення умислу ОСОБА_7 на умисне позбавлення життя ОСОБА_10 .
Також захисник звертає увагу на те, що у ході судового розгляду не досліджувався причинний зв'язок між хворобою серця ОСОБА_10 та настанням її смерті, а також перебування останньої у стані сильного алкогольного сп'яніння, а тому потерпіла могла заподіяти тілесні ушкодження шляхом падіння.
Захист також зазначає про те, що судом безпідставно відхилене клопотання про допит свідків ОСОБА_12 (матері обвинуваченого) та ОСОБА_13 (лікаря швидкої медичної допомоги), покази яких могли б суттєво вплинути правильну кваліфікацію дій обвинуваченого.
Щодо призначення обвинуваченому покарання, то судом безпідставно не визнано обставину, що пом'якшує покарання, а саме з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, те що він раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, не перебуває на обліках і лікарів нарколога та психіатра, а також має хронічну хворобу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що вважає даний вирок занадто суворимта незаконним з невірною кваліфікацією його дій. Зокрема, ним та його захисником у місцевому суді неодноразово подавались клопотання про допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які мають суттєве значення для правильної кваліфікації його дій. Також зазначає, що з покійною дружиною у нього були хороші стосунки і він не наносив їй таку кількість ударів у якій його звинувачують. Окрім того, судом не було враховано те, що він звертався за допомогою до сусіда та фельдшера, який відмовився надати йому допомогу. Також судом дана неправильна оцінка слідчому експерименту відтворення подій.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали поданій ними апеляційні скарги та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на викладені у них доводи. Також не заперечували проти часткового задоволення апеляційної скарги прокурора. Окрім того, зазначили, що ОСОБА_7 надав пояснення з приводу вчинення ним кримінального правопорушення, однак вказані ним обставини не в повній мірі викладені в оскаржуваному вироку, та як він заявив, аналогічні покази він давав під час допиту в суді першої інстанції. У зв'язку з цим просили апеляційний суд скасувати вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_6 частково підтримав подану прокурором апеляційну скаргу, просив оскаржуваний вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки як вбачається із відтвореного у суді апеляційної інстанції технічного носія інформації звукозапису судового засідання у суді першої інстанції, обвинувачений давав суду відповідні покази. Проте, як стверджує обвинувачений, вони не в повній мірі відповідають його показам, які викладені в оскаржуваному щодо нього вироку. Однак апеляційний суд не зміг прослухати у судовому засіданні його покази у зв'язку неналежним фіксуванням місцевим судом звукозапису судового засідання, ув'язку з чим фактично позбавлений можливості перевірити такі твердження обвинуваченого. Також у разі призначення нового розгляду прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 строком на 60 днів, посилаючись на продовження існування ризиків, які стали підставою для його застосування.
Потерпіла ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилася, однак про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася, тому судовий розгляд згідно ч. 4 ст. ст. 405 КПК України відбувся у її відсутність.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, виступи учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
Згідно вимог статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст.94 КПК України.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ґрунтується на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку мають бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які підтверджують висновки суду.
Згідно зі ст.374 КПК України та роз'яснень, які містяться п.п.15-18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», зі змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 3 від 04.06.93; № 12 від 03.12.97; № 6 від 30.05.2008р. - мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою підстави для цього. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто, всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. З показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішенні конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Проте, апеляційний суд переконаний, що Немирівським районним судом Вінницької області у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України зазначених вимог закону дотримано було не повністю.
Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 23.08.2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, судом викладені покази обвинуваченого. Зокрема, судом зазначено, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому злочині визнав частково. Дав покази, що він спільно проживав із ОСОБА_10 близько трьох років. Вони разом були в м. Немирові, пішки пішли в с. В. Бушинка Вінницької області, разом вживали спиртні напої. Посперечалися із за зради останньої. Він пішов купити собі сигарети. Далі майже нічого не пам'ятає. Викликали швидку допомогу. Вона надала допомогу матері, а жінку він не показав швидкій. Він переніс ОСОБА_10 до хати. Вони вживали спиртні напої цілий день. Пояснити свої дії він не може. Ранком він побачив, що ОСОБА_10 мертва. Вони випили разом близько 1 літра горілки на двох. До цього бувало, що він бив її, так як ревнував. Про скоєне він жалкує, вину визнає лише в тому, що наніс тілесні ушкодження потерпілій і вважає, що його дії потрібно кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки вбивати ОСОБА_10 , в нього наміру не було.
Сторона захисту під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції стверджує про те, що Немирівським районним судом Вінницької області в оскаржуваному вироку від 23.08.2022 року щодо ОСОБА_7 неповністю та не зовсім вірно викладені покази дані у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_7 , які мають суттєве значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення щодо вини останнього у його вчиненні та правильної кваліфікації судом його дій, зокрема зач. 2 ст. 121 КК України, а не за ч. 1 ст. 115 КК України.
Так обвинувачений зазначає про те, що у місцевому суді давав покази, які залишились як поза увагою суду, так і не викладені у вироку, про те, що потерпіла ОСОБА_10 частину тілесних ушкоджень могла отримати при падінні на предмети у приміщенні. Окрім того, він одразу ж здійснив заходи направлені на надання їй допомоги, самостійно намагався її перенести до будинку, просив свою матір та свідків викликати їй швидку медичну допомогу. Потерпіла подавала ознаки життя до ранку наступного після події дня і не виключають можливості, при умові надання належної медичної допомоги ОСОБА_10 , залишитися живою. Тобто, умислу у нього на умисне позбавлення життя ОСОБА_10 не було. Окрім того, сторона захисту наполягала на виклику і допиті у судовому засіданні ключових свідків, а саме ОСОБА_12 (матері обвинуваченого) та ОСОБА_13 (лікаря швидкої медичної допомоги), до якого він звертався за допомогою, покази яких могли б суттєво вплинути правильну кваліфікацію дій обвинуваченого, проте, місцевим судом безпідставно було відхилене дане клопотання.
Як уже зазначалося апеляційним судом було задоволено клопотання захисника про дослідження у судовому засіданні технічного носія інформації, яким зафіксовано покази обвинуваченого ОСОБА_7 , дані ним під час судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, так як вказані обставини не в повній мірі викладені в оскаржуваному вироку. Проте, як встановлено апеляційним судом та вбачається із відтвореного у судовому засіданні технічного носія інформації звукозапису судового засідання у суді першої інстанції, обвинувачений давав суду відповідні покази. Однак, апеляційний суд не зміг прослухати у судовому засіданні покази обвинуваченого ОСОБА_7 у зв'язку неналежним фіксуванням місцевим судом звукозапису судового засідання, ув'язку з чим фактично позбавлений можливості перевірити такі твердження обвинуваченого.
Відповідно до пункту 6 статті 129 Конституції України, однією з засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами
В частині 5 статті 27 КПК України зазначено, що під час судового розгляду та у випадках, передбачених цим Кодексом, під час досудового розслідування забезпечується повне фіксування судового засідання та процесуальних дій за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 4 статті 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження, зокрема в суді під час судового провадження є обов'язковим.
Апеляційним судом під час прослуховування звукозапису судового засідання у даному кримінальному провадженні за 12.08.2021 року (журнал судового засіданні а.к.п.28 т. 2) було виявлено, що судом першої інстанції неналежно зафіксовані на технічному носії інформації покази обвинуваченого ОСОБА_7 , його покази неможливо належним чином почути та відтворити у тексті судового рішення, що фактично позбавляє апеляційний суд можливості перевірити правильність та повноту їх викладення в оскаржуваному вироку судом першої інстанції .
Таким чином, апеляційним судом фактично встановлено часткову відсутність звукозапису фіксування судового засідання суду першої інстанції технічними засобами за 12.08.2021 року, а тому колегія суддів за таких підстав обґрунтовано переконана, що відповідно до вимог ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України вказане порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є істотним та таким, що перешкодило місцевому суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тому тягне безумовне його скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
У зв'язку зі скасуванням вироку із вказаних підстав, апеляційний суд не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг, які необхідно перевірити суду першої інстанції при новому розгляді кримінального провадження по суті. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене та судовий розгляд кримінльного провадження стосовно ОСОБА_7 здійснити з дотриманням вимог КПК, й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Окрім того, колегія суддів бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення "Едуард Шабалін проти Росії" від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, а також клопотання прокурора про необхідність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого через наявність існування ризиків, які слугували підставами для його застосування та продовження, тому приходить до переконання про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, оскільки враховуючи особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення в скоєнні якого він обвинувачується, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать покладених на нього процесуальних обов'язків. Достатніх обґрунтованих підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який на даний час апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 412, ст.ст. 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 23 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07.04.2023 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4