Справа № 738/1083/22
№ провадження 2/738/14/2023
(заочне)
09 лютого 2023 року Менський районний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді: Савченка О.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Лях Н.М.
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А H О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивує наступним. Позивачка з 29 травня 2010 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року було розірвано, будь - які шлюбні відносини між ними припинились. В період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач. Проте, ОСОБА_2 з часу припинення стосунків з матір'ю дитини, проживає окремо, з дитиною не спілкується, не цікавиться її життям і здоров'ям, потребами доньки, не приймає участі у вихованні. Все це, на думку позивача, свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом батьківських обов'язків. В зв'язку з цим, позивачка, в інтересах дитини, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 09 лютого 2023 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Службу у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, наполягала на задоволенні. Доповнила суду, що за життя малолітньої Ксенії, відповідач лише одного разу забрав дитину до себе, коли їй було 1,5 роки, залишив її вдома, а сам вирішував якісь свої питання. З того часу дитиною не цікавиться, з нею не спілкується, не приймає будь - якої участі у житті своєї доньки. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Згідно з вимогами статті 171 Сімейного кодексу України, в судовому засіданні, в присутності законного представника ОСОБА_1 , було опитано малолітню ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що свого біологічного батька - відповідача по справі, вона не знає, з ним не спілкується, не має до нього будь - яких батьківських почуттів. Вона постійно поживає з мамою і вітчимом, які є її сім'єю, піклуються і матеріально її забезпечують.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області в судове засідання не з'явився, до суду надіслали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують.
За таких обставин, суд приходить до висновку, про можливість проведення розгляду справи без участі відповідача та представника третьої особи, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення у справі.
Заслухавши пояснення позивачки, враховуючи думку малолітньої ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З наявної в матеріалах справи копії Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тур'янською сільською радою Щорського району Чернігівської області 12 листопада 2010 року вбачається, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 (а.с.25).
Згідно рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2013 року, яке набрало законної сили 11 лютого 2013 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.10).
ОСОБА_5 24 квітня 2018 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , після чого змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Сновським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (а.с.18).
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у п. 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , являючись батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом тривалого часу не спілкується з своєю дитиною, не приймає участь у її вихованні, не цікавиться її життям та здоров'ям, потребами доньки. Все це, на думку суду, свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання покладених на нього законом, батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Згідно позиції органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, останній вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , про що свідчить висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав № 08-06/1604 від 17.10.2022 (а.с.23).
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Пунктом 16 вказаної постанови Пленуму передбачено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Оцінюючи проблему забезпечення якнайкращих інтересів малолітньої ОСОБА_3 , суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад, коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов'язків і відновити або зміцнити здатність сім'ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.
В ситуації що розглядається, відповідач протягом тривало часу не спілкується з своєю дитиною, не виявляє бажання вчинити будь-які дії пов'язані з відновлення батьківського зв'язку із дитиною. Навіть в період судового розгляду справи відповідач жодним чином не продемонстрував суду свого бажання у встановленні сімейних стосунків з дитиною і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні ним своїх батьківських обов'язків і відновленні або зміцненні здатності сім'ї.
Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ч.7, 8 ст.7 Сімейного Кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей, саме зважаючи на які суд прийшов до переконання, що ОСОБА_2 беззаперечно має бути позбавлений батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , від виховання якої він свідомо ухиляється, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не утримує її матеріально, не спілкується з нею, не цікавиться її життям та здоров'ям, у зв'язку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Керуючись ст.ст. 164 - 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 79, 80-85, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 лютого 2023 року.
Головуючий: О.А. Савченко