Справа № 601/254/23
Провадження № 1-кс/601/129/2023
06 лютого 2023 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець клопотання заступника начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , у рамках кримінального провадження 12023211010000088 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ратищі Зборівського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, пенсіонера, раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,-
Заступник начальника СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітан поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження № 12023211010000088 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 ..
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження № 12023211010000088 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що о 10 годині 30 хвилин 01.02.2023 (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи на вулиці Дубенська міста Кременець Тернопільської області, на землі знайшов у поліетиленовому пакеті 40-мм підствольний гранатомет ГП-25 із номером останніх цифр «664». В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на його придбання, носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та носіння бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на громадську безпеку, що супроводжувалось незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, діючи умисно, перебуваючи на вулиці Дубенська міста Кременець Тернопільської області, підняв поліетиленовий пакет з 40-мм підствольним гранатометом ГП-25 із номером останніх цифр «664» всередині та привласнив його, взявши його із собою, таким чином умисно вчинив своїми діями незаконне придбання та розпочав незаконно зберігати вогнепальну зброю без передбаченого законом дозволу.
Окрім цього, 01 лютого 2023 року, близько 11.00 години, (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) у ОСОБА_5 , який перебував за на вулиці Дубенська міста Кременець Тернопільської області, виник злочинний умисел, направлений на збут ОСОБА_7 вищевказаного 40-мм підствольного гранатомета ГП-25 із номером останніх цифр «664».
Продовжуючи свою злочинну діяльність, цього ж дня ОСОБА_5 вказаний поліетиленовий пакет переніс у житловий будинок за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , та таким чином умисно вчинив своїми діями незаконне носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, та продовжив умисно незаконно зберігати вогнепальну зброю за місцем свого проживання без передбаченого на це законом дозволу.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 04 лютого 2023 року, приблизно о 10.00 годині, ОСОБА_5 , взяв поліетиленовий пакет із вищезазначеним 40-мм підствольним гранатометом ГП-25 із номером останніх цифр «664», направився із будинку, що по АДРЕСА_1 . Перебуваючи на вищевказаній вулиці, ОСОБА_5 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, умисно збув за грошові кошти в сумі 500 гривень ОСОБА_7 40-мм підствольний гранатомет ГП-25 із номером останніх цифр «664».
Відповідно до ч.2 ст.178 Цивільного кодексу України види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Враховуючи наведене, ОСОБА_5 , не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, переніс, зберігав та збув вогнепальну зброю, чим порушив вимоги: п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної Ради України за № 2471-ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та «Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998 року.
04 лютого 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1ст.263 КК України.
Слідчий підтверджує вину ОСОБА_5 матеріалами кримінального провадження: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 01 лютого 2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02 лютого 2023 року; постановою про визнання речовим доказом; протоколом добровільної видачі та огляду від 04 лютого 2023 року; протоколом затримання ОСОБА_5 від 04 лютого 2023 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; висновком експерта №СЕ-19/120-23/1428-БЛ.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та незаконно впливати на свідків і потерпілого.
З огляду на вказане, слідчий просила суд клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечили щодо задоволення клопотання. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст.194 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12023211010000088 від 01.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
04 лютого 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий та прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Зокрема такими є: протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 01 лютого 2023 року; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 02 лютого 2023 року; постанова про визнання речовим доказом; протокол добровільної видачі та огляду від 04 лютого 2023 року; протокол затримання ОСОБА_5 від 04 лютого 2023 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; висновок експерта № СЕ-19/120-23/1428-БЛ.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При цьому слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Також за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що оглянутими матеріалами та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, при оцінці якого слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, слідчий суддя звертає увагу на те, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п.5 ч. 1 ст.177 КПК України, прокурором не доведені. Оскільки підозрюваний є пенсіонером і отримує пенсію, тобто має постійне джерело доходів.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176цього Кодексу (ч. 1 ст.183КПК України).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт;
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
В клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан та на підставі чого доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відтак, враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263 КК України та ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, на підставі ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.
Вирішуючи, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання, особиста порука та застава не зможуть в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України).
З огляду на викладене, за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, визнання ним вини та щире каяття у вчиненому, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги те, що останній раніше не судимий, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є співрозмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі та тяжкості кримінального правопорушення, буде необхідним та достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і таким, що не суперечить вимогам ст. 178, ч. 1, 2 ст. 181 КПК України.
З урахуванням наведеного, обставин клопотання, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177,178,179,193,194,196,205,206,309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В клопотанні відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі свого місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали до 00 годин 00 хвилин 05 квітня 2023 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 09.02.2023 о 09 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1