Справа № 630/31/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/164/23 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
02 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 04 січня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 , та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12022221320000164 від 08 листопада 2022року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, до 10 лютого 2023 року, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
СВ відділення поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221320000164 від 08 листопада 2022року. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Харківською окружною прокуратурою Харківської області.
У зазначеному кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він 07 листопада 2022 року приблизно о 16-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживав з дозволу потерпілого під час спілкування з останнім між ними виникла сварка. В ході цієї сварки ОСОБА_9 наніс потерпілому декілька ударів кулаками рук в область його обличчя зліва. В результаті чого, потерпілий не встояв на ногах та впав на підлогу, але не дивлячись на це, ОСОБА_9 , який мав свою фізичну перевагу, знайшовши на території двору домоволодіння метало-пластиковий відрізок, за зовнішніми ознаками від віконної частини рами білого кольору, повернувся у середину будинку та продовжив побиття потерпілого, завдаючи йому в цілому не менше 4-х ударів ззаду, як в область його голови, так і в область тулуба. Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий впав поміж проходом між кімнатами будинку обличчям до низу. Після чого, ОСОБА_9 приблизно 5 разів підходив до ОСОБА_10 , який на той момент лежав на підлозі в будинку та загалом наніс не менше 30-ти ударів ногами і руками по тулубу, голові та кінцівкам тіла потерпілого. Таким чином, ОСОБА_9 завдав потерпілому тілесні ушкодження, які спричинили настання смерті одразу на місці скоєння злочину.
10 листопада 2022 року ОСОБА_9 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
На підставі ухвали слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 10 листопада 2022 року до підозрюваного ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 08 січня 2023 року.
3 січня 2023 року до суду слідчий подав до суду клопотання, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 04.01.2023 року задоволено клопотанняслідчого.
Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 10.02.2023 року без визначення застави.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить ухвалу слідчого судді скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. В ухвалі слідчого судді наявні лише припущення щодо існування ризиків без зазначення конкретних фактів, які підтверджують твердження, що особа може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілого або вчинити новий злочин.
Захисник ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просила їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого..
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_11 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_9 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі огляду місця події; протоколах допитів свідків; протоколах проведення слідчих експериментів проведених за участю свідків; повідомленні КЗОЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 09 листопада 2022 року, згідно якого причиною смерті потерпілого стала сукупна травма тіла.
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_9 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Згідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути подовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Постановою керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області від 02.01.2023 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022221320000164 продовжено до 3 місяців, тобто до 10.02.2023 року.
Як вбачається з матеріалів провадження, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких зазначена в постанові прокурора.
Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного та, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об'єму висунутої підозри, необхідності виконання ряду слідчих і процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.
Судова колегія приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочину) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_9 підозрюється у тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс потерпілому декілька ударів кулаками рук в область його обличчя з ліва. В результаті чого, потерпілий не встояв на ногах та впав на підлогу, але не дивлячись на це, ОСОБА_9 , знайшовши на території двору домоволодіння метало-пластиковий відрізок, за зовнішніми ознаками від віконної частини рами білого кольору, повернувся у середину будинку та продовжив побиття потерпілого та загалом наніс не менше 30-ти ударів ногами і руками по тулубу, голові та кінцівкам тіла потерпілого, які спричинили настання смерті потерпілого на місці, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку як інкримінованого злочину, так й самої особи підозрюваного.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставини, враховуючи, що дії ОСОБА_9 , за вчинення яких йому повідомлено підозру, класифікуються як особливо тяжкий злочин, а саме умисне вбивство, внаслідок чого колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж продовження застосування тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшився та продовжує існувати, оскільки ОСОБА_9 тривалий час не мав джерел прибутків і до моменту затримання існував за рахунок випадкових заробітків, із показань свідків випливає, що жив за рахунок пенсії ОСОБА_10 , а також часто зловживав алкоголем. Отже не виключена можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень з метою отримання швидкого збагачення для задоволення власних потреб.
Зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на даний час застосування до підозрюваного іншого не пов'язаного з триманням під вартою запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування та судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності застосування ч.4 ст.183 КПК України, а саме не застосувати до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України.
З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження саме такого суворого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 04 січня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4