Справа № 638/4821/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/131/23 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.ст.537, 539 КПК України
30 січня 2023 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк встановлено на 2 роки.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 квітня 2017 року звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та направлено засудженого для відбування покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі
Початок строку відбування покарання - 01.05.2020 року.
Кінець строку відбування покарання - 01.05.2023 року.
Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.10.2022 року відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання засудженого ОСОБА_8 .
Не погодившись з рішенням районного суду засуджений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.10.2022 року та застосувати до нього положення ст. 81 КК України.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу засуджений вказує на те, що за весь час відбування покарання своєю поведінкою довів своє виправлення, має два заохочення, стягнень не має, режим тримання не порушував, працевлаштований, характеризується позитивно, виконував усі покладені на нього обов'язки, підтримує соціальні зв'язки зі своєю родиною та друзями, має постійне місце мешкання, за яким збирається перебувати після звільнення.
Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи засудженого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та відомості особової справи засудженого, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу засудженого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження та наданих відомостей з особової справи засудженого, засуджений ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 04.05.2020 року. Під час тримання в державній установі «Харківський слідчий ізолятор» вимоги режиму тримання не порушував, адміністрацією установи не заохочувався, до праці не залучався.
З 22.05.2020 року відбуває покарання в державній установі «Олексіївська виправна колонія (№ 25)». За період відбування покарання вимоги режиму відбування покарання не порушував, дисциплінарних стягнень не має, двічі заохочувався адміністрацією виправної колонії з метою стимулювання правослухняної поведінки. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. По відношенню до представників адміністрації ввічливий, виконує їх законні вимоги лише під контролем. Норм санітарії та особистої гігієни дотримується, спальне місце та приліжкову тумбочку намагається утримувати у чистоті і порядку, намагається підтримувати охайний зовнішній вигляд. Намагається дбайливо ставитися до майна установи і предметів, якими користується. Дотримується правил техніки безпеки та пожежної безпеки під контролем. Відповідно до ст. 110, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України підтримує соціально-корисні зв'язки шляхом телефонних розмов та листування. Відповідно до ст. 126 Кримінально-виконавчого кодексу України прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня, читає художню літературу. Відповідно до ст. 127 Кримінально-виконавчого кодексу України не приймає участь у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально- корисну активність в організації їх роботи, до складу ради колективу засуджених відділення не входить, на профілактичному обліку не перебуває. За весь період відбування покарання характеризується посередньо. Згідно вироку від 17.08.2015 року Дзержинського районного суду міста Харкова позову не має.
Вказані відомості ніким не оспорюються.
Виконання призначеного покарання є доцільним тільки за тієї умови, що ним досягається поставлена в законі мета: крім кари ще і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Якщо ця мета може бути досягнута ще до закінчення призначеного судом строку покарання, то в подальшому у його виконанні відпадає необхідність. З огляду на це, закон передбачає можливість застосування судом умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно п.п.2, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, суду слід ретельно з'ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу.
Колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, звільнялася за попередніми вироками від відбування покарання з іспитовим строком та 20.09.2012 року умовно-достроково, але вчинив новий умисний злочин.
Крім того, колегія суддів також враховує, що вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, які останній не виконав у зв'язку з чим, відповідно до ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 12.04.2017 року, ОСОБА_7 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направити для відбування покарання.
Тобто, дані про особу та поведінка засудженого ОСОБА_7 не свідчать про те, що останній робить для себе правильні висновки та бажає ставати на шлях виправлення.
При цьому, за час відбування покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року, починаючи з 04.05.2020 року, ОСОБА_7 не працевлаштований, лише двічі заохочувався адміністрацією виправної колонії з метою стимулювання правослухняної поведінки, не приймає участь у роботі самодіяльних організацій та не проявляє соціально- корисну активність в організації їх роботи, до складу ради колективу засуджених відділення не входить, на профілактичному обліку не перебуває, за весь період відбування покарання характеризується посередньо.
Апеляційні доводи засудженого про те, що він режим тримання не порушував та виконував усі покладені на нього обов'язки, у зв'язку з чим у нього відсутні стягнення, заслуговують на увагу, але вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо недоцільності умовно-дострокового звільнення засудженого, враховуючи те, що він раніше неодноразово засуджувався за умисні злочини, вже звільнявся від відбування призначеного покарання умовно-достроково та двічі з випробуванням, але не виконав покладених на нього відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України, за вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 17.08.2015 року, що свідчить про стійку антисоціальну поведінку засудженого та його небажання ставати на шлях виправлення, у зв'язку з чим повторне звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 81 КК України від відбування покарання не буде ефективним.
Також, колегія суддів зазначає про те, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, оцінюючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за весь час відбування покарання засуджений своєю поведінкою і ставленням до праці не довів свого повного виправлення, про що свідчать відомості особової справи ОСОБА_7 , а тому незрозуміло якою буде його поведінка у разі умовно-дострокового звільнення. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Зазначені обставини та відомості свідчать про небажання засудженого ставати на шлях перевиховання і виправлення та про неефективність застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для виправлення засудженого ОСОБА_7 .
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання засудженого, внаслідок неефективності такого заходу щодо попередження вчинення ним нових злочинів, та відсутності беззаперечних та переконливих підстав, на підставі яких можна зробити висновок про виправлення засудженого ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 25 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -