Справа №953/6665/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/67/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
02 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю захисника ОСОБА_6 ,
-прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Валки Харківської області матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2022 року, -
Цією ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області задоволено та застосовано до ОСОБА_8 , 1991 року народження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування на дев'ятнадцять днів, тобто до 17 грудня 2022 року.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід із тримання під вартою на інший, не пов'язаний із позбавленням волі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник зазначив, що слідчий суддя дійшов безпідставного висновку про наявність обґрунтованої підозри, оскільки пред'явлення для впізнання ОСОБА_8 було проведено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а показання потерпілих мають істотні розбіжності та суперечності. Наголосив, що слідчим суддею не прийнято до уваги, що підозра вручена ОСОБА_8 особою, яка не мала на те повноважень, а саме особою, яка не складала підозру, а тому ОСОБА_8 не може бути визнаний підозрюваною особою. На думку захисника, слідчим не надано жодних доказів на існування усіх встановлених слідчим суддею ризиків.
Також в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2022 року, оскільки останній день оскарження цієї ухвали припадає на вихідний день.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.7 ст.115 КПК України якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді оголошена 29 листопада 2022 року, останнім днем оскарження є 04 грудня 2022 року, який є вихідним днем, а тому останнім днем слід вважати 05 грудня 2022 року.
Відповідно до поштового штемпеля захисник ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою 05 грудня 2022 року, тобто в межах строків апеляційного оскарження з урахуванням положень ч.7 ст.115 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обгрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за який останньому може бути призначено покарання до 15 років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що вказане кримінальне правопорушення відповідно до пред'явленої підозри мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а також того факту, що ОСОБА_8 підозрюється у вчинені розбійного нападу, за попередньою змовою, у військовій формі, маючи при собі вогнепальну зброю, а також із застосуванням фізичної сили та із заподіянням тілесних ушкоджень потерпілим, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Доводи скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри у сенсі наявності істотних порушень кримінального процесуального закону при проведенні слідчих дій та складанні їх протоколів, а також наявності істотних суперечностей у показаннях потерпілих, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені докази та обставини, повинні бути оцінені судом, у тому числі з точки зору їх допустимості та належності, під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
Посилання захисника на порушення порядку вручення підозрюваному підозри, а саме вручення її іншою особою, а не тією яка її складала, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до матеріалів провадження підозра була вручена старшим слідчим ОСОБА_9 , тобто тією ж самою особою, яка її склала.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_8 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м Харкова від 29 листопада 2022 рокущодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: