Справа № 638/9417/21 Головуючий суддя І інстанції Невеніцин Є. В.
Провадження № 22-ц/818/345/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: інших видів кредиту
01 лютого 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2022 року, у справі №638/9417/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс» про визнання припиненими зобов'язання за іпотечним договором,
У червні 2021 року ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила визнати припиненим зобов'язання за іпотечним договором №0709/05/11/07-N, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 та посвідчений 29.03.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим номером 1004, та додатковим договором до іпотечного договору №0709/05/11/07-N від 29.03.2007 року, укладеним між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 та посвідченим 27.07.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим номером 2674.
Позов мотивовано тим, що між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» 29.03.2007 року укладено кредитний договір № 0709/05/07-N, згідно умов якого позивачці відкрито невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 59 213,00 доларів США терміном погашення до 10.03.2027.
В забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором позивачем з ВАТ «Кредитпромбанк» укладено іпотечний договір № 0709/05/11/07-N, посвідчений 29.03.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим номером 1004, та додатковий договір до іпотечного договору № 0709/05/11/07-N від 29.03.2007, посвідчений 27.07.2007 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим номером 2674.
Відповідно до умов іпотечного договору майно, що є предметом іпотеки - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 30,6 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м, належала позивачці на праві власності на підставі договору купівлі- продажу квартири від 29.03.2007, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л.А. за реєстровим номером 1001. Між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 26.06.2013 укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором на загальну суму 8 034,66 дол. США (7 533,84 дол. США - сума заборгованості по кредиту; 500,82 дол. США - проценти за користування кредитом).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02.10.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 «Про початок процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», у зв'язку з чим призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк», після чого здійснено продаж деяких активів банку, зокрема, і продаж права вимоги за кредитним договором № 0709/05/07-N від 29.03.2007, іпотечним договором № 0709/05/11/07-N від 29.03.2007 та додатковим договором до нього від 27.07.2007.
Станом на 03.10.2015, тобто наступного дня після початку процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 мала заборгованість по несплаті процентів за користування кредитом у розмірі 497,74 доларів США, а також заборгованість за кредитом у розмірі 7123, 87 доларів США.
У період з 2007 року по 2018 рік позивачка виплатила 52 090,10 доларів США заборгованості за тілом кредиту. Станом на 10.06.2018 перед ПАТ «Дельта банк» у позивачки виникла заборгованість по сплаті кредитних платежів за основною заборгованістю та по відсотках у сукупному розмірі 9 832,68 доларів США (277 185,92 грн за курсом НБУ), яка визначена згідно довідки АТ «Дельта Банк» № 05-3397869 від 19.06.2018 (10 243,63 доларів США) з урахуванням сплаченої за платіжними дорученнями (додаються), але не врахованої суми у розмірі 410, 94 доларів США.
В той же час, між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Ей Ті Фінанс» 11.06.2018 було укладено договір купівлі продажу майнових прав № 618/К від 11.06.2018 (надалі договір купівлі- продажу майнових прав), згідно п.п. 1.1. якого продавцем передано у власність відповідача майнові права ПАТ «Дельта банк» за кредитним договором.
Також між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Ей Ті Фінанс» 11.06.2018 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором та додатковим договором до нього. З метою погашення заборгованості за вищезазначеними зобов'язаннями позивач в липні 2018 року здійснила відчуження іншого нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та звернулась до ТОВ «Ей Ті Фінанс» про надання копій документів, що підтверджують заміну кредитора, визначення суми, необхідної сплати та реквізитів, декілька разів пропонувала здійснити досудове регулювання шляхом сплати суми боргу у розмірі 277 185,92 грн.
ТОВ «Ей Ті Фінанс» запитувані документи та інформацію не надано, ОСОБА_1 висунуто вимогу про укладення договору «про наміри укласти договір з відступлення права вимоги» вартістю 26 000,00 грн, яким ТОВ «Ей Ті Фінанс» надаватиме їй послуги з супроводу наступного договору з відступлення права вимоги. Укладати договір про наміри ОСОБА_1 відмовилась.
Позивачка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень випадково 31.10.2018 дізналась про те, що ТОВ «Ей Ті Фінанс» в порядку позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» 05.10.2018 задоволено забезпечену вимогу за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.10.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жамойдою Г.М. за реєстровим номером 1473, іпотечну квартиру було відчужено ОСОБА_3 . Реєстрація права власності предмету іпотеки за ТОВ «Ей Ті Фінанс» 05.10.2018 була проведена державним реєстратором ХОФ КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Супруном В.В. на підставі направленої ТОВ «Ей Ті Фінанс» адвокатському бюро, що представляло інтереси позивачки, вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання № 03-09/18/12 від 03.09.2018, за якою заборгованість за основним зобов'язанням згідно умов кредитного договору становила 431 216,99 грн.
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 від 16.01.2019 та висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 6082 від 18.07.2019, проведеної ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, вартість спірної квартири станом на 05.10.2018, тобто на час набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, становила 819 500,00 грн.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням: за іпотекодержателем, якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем; за покупцем, якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі - стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (на час спірних правовідносин).
За таких обставин, майнові вимоги ТОВ «Ей Ті Фінанс», сформовані за договором купівлі-продажу майнових прав згідно умов кредитного договору та здійснених позивачкою оплат за ним, станом на 05 жовтня 2018 року задоволено у повному обсязі, що мало наслідком припинення зобов'язання за іпотечним договором, а також припинення обтяження вказаного нерухомого майна.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 по справі № 638/16569/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ей Ті Фінанс», що залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 23.09.2020, квартиру АДРЕСА_3 витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 .
На виконання вказаних рішень за ОСОБА_1 09.02.2021 зареєстровано право власності на квартиру. Договірні відносини між ТОВ «Ей Ті Фінанс», як колишнім кредитором та іпотекодержателем з однієї сторони, та ОСОБА_1 , як колишнім боржником та іпотекодателем з іншої сторони, припинені.
В той же час, 01.06.2021 на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку від ТОВ «Ей Ті Фінанс» надійшла вимога №24/05/21-1 від 24.05.2021 про усунення порушення виконання зобов'язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.
Позивач також вказала, що внаслідок таких дій стягувача у порядку позасудового врегулювання на підставі іпотечного застереження у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» були припинені зобов'язання позивачки за кредитним та іпотечними договорами, а також припинено обтяження на квартиру. Однак, у вимозі №24/05/21-1 від 24.05.2021 відповідач додатково вимагає від неї сплати грошових коштів у сумі 1 250 210 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч двісті десять) грн 18 коп., а у випадку несплати вказаних коштів ТОВ «Ей Ті Фінанс» попереджав ОСОБА_1 про повторне позасудове «стягнення предмету іпотеки» у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги шляхом визнання за ТОВ «Ей Ті Фінанс» права власності на квартиру.
Квартира використовується ОСОБА_1 як єдине місце постійного проживання, у останньої на теперішній час на праві власності будь-яке інше житло відсутнє.
Відповідач у відзиві позовні вимоги не визнав, оскільки ТОВ «Ей Ті Фінанс» на час придбання вимоги у ПАТ «Дельта Банк», придбало право вимоги на суму 431216,99 грн, задовольнило свої вимоги стягненням предмета іпотеки. Але у зв'язку із скасуванням судового рішення про вищевказане позасудове врегулювання спору, відповідач нараховував за весь час невиконання обов'язку по поверненню кредиту відповідну заборгованість і в іншій справі звернулося із позовною заявою про стягнення цієї заборгованості та одночасно, користуючись своїм альтернативним правом, звернулося до суду про стягнення предмету іпотеки. Дійсним та чинним кредитним договором та договором іпотеки, ТОВ «Ей Ті Фінанс» є наразі чинним кредитором позивачки.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та задовольнити її позов у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки тому, що у даному випадку відбулося саме позасудове врегулювання спору шляхом набуття відповідачем у власність предмету іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Після отримання предмету іпотеки у власність відповідач його третій особі та коши прийнято та обліковано. Таким чином відповідач остаточно реалізував своє право іпотекодержателя на погашення кредитних зобов'язань позивача за рахунок предмета іпотеки.
Вказує, що відповідач відповідно до п.4 ч.1 ст.593 ЦК України та абзац 3 ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» має безспірне право використати предмет іпотеки для задоволення своїх вимог лише один єдиний раз, що у даному випадку вже відбулося, тому іпотека припинилася.
Зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги вартість предмету іпотеки, встановлену звітом про оцінку та експертизою, а відповідач самостійно визначив вартість у 340000 грн.
Суд на зазначені обставини уваги не звернув, належним чином докази щодо дійсної вартості майна та суми коштів, що підлягала зарахуванню як погашення боргу, не дослідив, не застосував необхідних норм права, в результаті чого прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
В даному випадку вбачає, що вартість суттєво більше розміру заборгованості, що свідчить про повне фактичне виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором.
Зазначає, що належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, що відповідає висновкам викладеним і постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №533,407/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц.
Позивач фактично виплатила відповідачу всю суму заборгованості, сплатила 52090,10 доларів США заборгованості, та станом на 11.06.2018 борг становив 7620,64 доларів США.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, розглянула скаргу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що даний час вимоги відповідача про задоволення вимог іпотекодержателем у зв'язку із набуттям права власності на предмет іпотеки не реалізовані, оскільки постановою Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 638/16569/18 постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, якою залишено без змін рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 року про витребування у ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 , скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позивачем не підтверджено сплату нею заборгованості за кредитним договором у строки та у обсязі визначеними умовами договору, оскільки виписка за рахунком надана лише за період до 21.08.2015 року.
Зазначено, що матеріали справи не містять доказів погашення кредитного зобов'язання позивачем грошової суми та задоволення вимог іпотекодержателем у зв'язку із набуттям права власності на предмет іпотеки, вимоги щодо припинення зобов'язань за іпотечним договором є безпідставними, а відтак позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки..
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
За змістом частини п'ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 лютого 2019 року в справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними.
Тобто, частина п'ята статті 36 Закону України «Про іпотеку» вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Водночас, давши таке тлумачення Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність врахування при тлумаченні вказаних норм права принципу свободи договору як загальної засади цивільного законодавства, оскільки сторони є вільними при укладенні договору, що означає можливість забезпечення основного зобов'язання як у повному обсязі, так і в його частині відповідно до умов забезпечувального правочину, а кредитор при укладенні іпотечного договору не позбавлений можливості оцінити всі звичайні ризики, у тому числі і вірогідність того, що за рахунок вартості іпотечного майна (як забезпечувального правочину) не буде забезпечено основне зобов'язання в повному обсязі. Частина третя статті 6 ЦК України дозволяє сторонам у договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо відступ від положень закону в цих актах прямо це заборонено, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частина четверта статті 591 ЦК України додатково вказує, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень ЦК України щодо реалізації предмета іпотеки. Якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором, кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов'язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов'язання та вартістю предмета іпотеки.
Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №0709/05/07-N, за яким банк відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 59213 дол. США, а позичальник зобов'язується повернути не пізніше 10.03.2027 року надані кредити на умовах та у порядку, що передбачені цим договором.
Кредитні кошти надаються на купівлю квартири АДРЕСА_4 в сумі 52800 дол. США, на страхування предмета іпотеки, сплату комісій за касове обслуговування в сумі 6413 дол. США терміном повернення не пізніше 10.03.2027 року. Для обліку виданих кредитів банк відкриває позичковий рахунок. Процентна ставка за кредитом на купівлю нерухомості дорівнює 13,5 процентів річних в іноземній валюті, на сплату комісії становить дорівнює 18,5 процента річних в гривнях.
Забезпечення виконання зобов'язань за цим договором є іпотека квартири АДРЕСА_4 , а також порука ОСОБА_7 . Позичальник також відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору всіма коштами, майном, майновими правами, що йому належать на праві власності.
Позичальник зобов'язується починаючи з травня 2007 року щомісяця, до 10 числа кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом у розмірі 220,92 дол. США, сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця. За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки від суми простроченого платежу. Банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або іпотечного договору вимагати дострокового його розірвання, припинення надання кредитів в рамках кредитної лінії, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки. 06.04.2009 року укладено додаткову угоду № 1 про порядок черговості зарахування коштів для погашення заборгованості за кредитним договором.
За договором купівлі-продажу від 29.03.2007 року ОСОБА_6 за кредитні кошти придбала у власність квартиру АДРЕСА_4 .
29.03.2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, за яким у забезпечення зобов'язань за кредитним договором №0709/05/07-N позвиачка надає іпотекодержателю в іпотеку майно - вищевказану квартиру. У разі порушення іпотекодавцем зобов'язань передбачених кредитним договором або порушення іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель вправі звернути стягнення на майно з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 цього договору, на умовах передбачених цим договором. Заставна вартість майна за згодою сторін складає 340875 грн, що станом на 29.03.2007 року становить 67500 дол.США.
26.06.2013 року ПАТ «Кредитпромбанк» продав (відступив) права вимоги та передав їх ПАТ «Дельта Банк». За актом приймання-передачі прав вимоги до зазначеного договору передано право вимоги за згаданим кредитним договором №0709/05/07-N.
11.06.2018 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Ей Ті Фінанс» укладено договір №618/К про передачу у власність майнових прав за кредитним договором №0709/05/07-N, договором іпотеки №0709/05/11/07-N, договором поруки №0709/05/П1/07-N, розмір загальної заборгованості становить 431216,99 грн.
19.06.2018 року позивачці було надано довідку, що станом на 10.06.2018 року заборгованість за кредитним договором становила 10243,62 дол. США та складалась з суми заборгованості по кредиту у розмірі 7122,90 дол. США та процентів за користування кредитом у розмірі 3120,72 дол.США.
ТОВ «Ей Ті Фінанс» 05 жовтня 2018 року на підставі іпотечного застереження та відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», було задоволено вимогу за кредитним договором № 07/09/05/07-N від 29 березня 2007 року в порядку позасудового врегулювання шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: належну позивачці на праві власності вищевказану квартиру АДРЕСА_4 , , загальною площею 30,6 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м.
19.10.2018 року ТОВ «Ей Ті Фінанс» продало квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 за 340 000 грн.
Колегія суддів вважає, що внаслідок вищевказаного звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, зобов'язання ОСОБА_5 за кредитним договором припинилися відповідно до положень частини 5 статті 36 Закону України «Про іпотеку».
Проте з матеріалів справи вбачається, що в іншій справі № 638/16569/18 рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Ті Фінанс», державного реєстратора Харківської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Супруна В'ячеслав Васильовича, ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського нотаріального округу Жамойда Галина Миколаївна, про визнання незаконними дій із скасуванням державної реєстрації права власності і витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Харківської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Харківської області Супруна В. В. від 05 жовтня 2018 року, індексний номер 43419912, про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ей Ті Фінанс» на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , що є предметом іпотеки за іпотечним договором №0709/05/1107-N від 29 березня 2017 року.
Витребувано із чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 об'єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 29 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Адамовою Л. А. та зареєстрованого за реєстровим номером 1001.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Ей Ті Фінанс» - залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 липня 2019 року - залишено без змін (посилання на ЄДРСР у мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107384785).
З зазначеного вбачається, що на день розгляду цієї справи позивачка повернула собі у власність предмет іпотеки внаслідок порушення відповідачем законного порядку вчинення правочину набуття у власність у позасудовому врегулюванні спору про стягнення заборгованості за договором кредиту, тобто сторони повернуті у попередній стан, що відповідає нормі ст. 216 ЦК України та загальним засадам цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
В результаті подвійної реституції та збереження чинності вищевказаних договорів кредиту та іпотеки після відновлення позивачкою права власності на спірну квартиру відповідач також відновив своє право звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, яка належить позивачці, у тому числі у передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» порядку позасудового врегулювання.
Тому є безпідставними доводи скарги про те, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» іпотечні зобов'язання позивачки припинилися внаслідок застосування відповідачем позасудового врегулювання, можливість якого в результаті двосторонньої реституції наразі не втрачена. З огляду на це колегія суддів також відхиляє посилання у доводах скарги на вищевказані постанови ВС України, які не є релевантними за обставинами справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Одним зі способів припинення зобов'язання є його виконання (частина перша статті 599 ЦК України).
За загальним правилом статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється саме у зв'язку з належним його виконанням.
Під належним виконанням зобов'язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов'язків, що випливають із зобов'язання. За своїм характером це поняття включає належних кредитора і боржника, належні час, предмет, місце і спосіб виконання.
Матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів у розумінні ст. 76 ЦПК України про те, що позивачем здійснено сплату заборгованості за кредитним договором у строки та у обсязі визначеними умовами договору.
Виписка по рахунку, яка міститься в матеріалах справи надана за період до 21.08.2015 року.
Згідно довідки від 19.06.2018 року заборгованість за кредитним договором станом на 10.06.2018 року становила 10243,62 дол.США, та складалась з суми заборгованості по кредиту у розмірі 7122,90 дол.США та суми процентів за користування кредитом у розмірі 3120,72 дол.США.
При цьому за договором купівлі продажу майновим прав №618/К та реєстру до нього також включено пеню та штрафи у розмірі 163485,47 грн.
Отже обґрунтованим є висновок суду про те, що матеріали справи не містять доказів погашення кредитного зобов'язання позивачем грошової суми та задоволення вимог іпотекодержателем у зв'язку із набуттям права власності на предмет іпотеки, тому вимоги щодо припинення зобов'язань за іпотечним договором є безпідставними.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2023 року
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
Ю.М. Мальований.