Справа № 615/1155/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/113/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
30 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Коломацького районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за № 12022221050000173 від 24.08.2022, -
Вироком Коломацького районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Куп'янськ Харківської області, не одруженого, не працюючого, маючого середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого:
- 08 квітня 2020 року Червонозаводським районним судом міста Харкова за частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 70 КК України до 6 років позбавлення волі;
- 22 червня 2022 року Валківським районним судом Харківської області за частиною 4 статті 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки, визнано винним та засуджено за частиною 4 статті 185 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі частини 1 статті 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано 6 місяців позбавлення волі, як невідбуту частину покарання за попереднім вироком Валківського райнонного суду Харківської області від 22 червня 2022 року та остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що 24 лютого 2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №113/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану» продовжено, строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану» продовжено, строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 травня 2022 року №341/2022, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України « Про правовий режим воєнного стану» продовжено, строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Так, 20 серпня 2022 року приблизно о 10 годині 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_7 знаходився на території ТОВ «Інтерфакт - Плюс» розташованому по вул. Заводській, буд. 107 у с. Костів Богодухівського району Харківської області, у цей час, у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), визначивши предметом свого злочинного посягання майно, яке знаходилося в приміщенні бухгалтерії вказаного товариства.
Знаходячись на території вказаного товариства, ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, таємно для охоронця товариства, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, шляхом відкриття вхідних дверей за допомогою ключа, проник в середину приміщення бухгалтерії, де шляхом відкриття дверцят залізного сейфу за допомогою ключа, який лежав в шухляді столу, викрав грошові кошти в сумі 115 500, 00 грн., які належали директору ТОВ «Інтерфакт - Плюс» ОСОБА_9 та разом з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення втік, чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на вказану суму.
Не погодившись з зазначеним вироком, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити призначене йому покарання до 4 років 6 місяців позбавлення волі, застосувавши до нього положення статті 69 КК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на те, що суд першої інстанції не врахував ряд пом'якшуючих обставин, а саме: позитивну характеристику з місця проживання та добровільне часткове відшкодування потерпілому спричиненої шкоди, те, що він працював за трудовим договором, який було призупинено в зв'язку з бойовими діями на території Харківської області, перебування на його утриманні матері, яка є пенсіонеркою та в зв'язку з окупацією території міста Куп'янська та Куп'янського району, на момент вчинення ним злочину та його затримання, він не мав змоги до неї потрапити. Також звертає увагу на скрутне матеріальне положення що спонукало його на вчинення злочину.
Вважає вирок суду несправедливим, а призначене покарання занадто суворим.
Потерпілий ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши оскаржуваний вирок, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, наявність пом'якшуючих обставин, данні про особу обвинуваченого.
Згідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд діяв з дотриманням вимог статтей 50,65 КК України, а саме.
Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до класифікації за статтею 12 КК України є тяжким злочином, та дані про особу обвинуваченого.
Так, ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, неодружений, на утриманні нікого не має, офіційно не працюючий, на обліку у лікаря -нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем тимчасового проживання, як внутрішньо-переміщена особа, характеризується посередньо.
Відповідно до статті 66 КК України, судом враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання, у виді щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно статті 67 КК України, судом не встановлено.
Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом міри покарання, яку належить призначити обвинуваченому.
Суд апеляційної інстанції також враховує фактичні обставини кримінального провадження, а саме вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину повторно в умовах воєнного стану.
Доводи апелянта про можливість пом'якшення призначеного йому покарання, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки наявність на утриманні у ОСОБА_7 матері пенсіонерки та скрутного матеріального положення, не знижують ступінь тяжкості скоєного злочину та не вказують про можливість застосування до останнього положень статті 69 КК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на добровільне та часткове відшкодування потерпілому спричиненої шкоди, оскільки грошові кошти були вилученні у обвинуваченого та в подальшому повернуті працівниками поліції потерпілому ОСОБА_9 ..
Аналізуючи апеляційні доводи обвинуваченого про застосування до призначеного йому покарання положень статті 69 КК України, суд апеляційної інстанції враховуючи дані про особу обвинуваченого, який ніде не працює; на спеціалізованих обліках не перебуває; має посередню характеристику; раніше засуджувався за скоєння злочинів проти власності та відбував покарання в місцях позбавлення волі; звільнявся від відбування покарання відповідно до статті 75 КК України не вбачає правових підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання явно несправедливим, у зв'язку з його суворістю та можливістю застосування до призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання положень статті 69 КК України.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції належним чином враховані усі вищенаведені обставини, та призначено покарання в межах санкції частини 4 статті 185 КК України з застосуванням положень частини 1 статті 71 КК України у виді позбавлення волі, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання скоєння ним нових злочинів, а апеляційні вимоги апелянта щодо призначення більш м'якого покарання шляхом застосування до призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання положень статті 69 КК України, є суб'єктивними, оскільки в апеляційній скарзі обвинувачений належним чином не обґрунтував, в зв'язку з чим таке пом'якшення покарання може позитивно вплинути на його виправлення.
Натомість, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_7 про несправедливість та суворість призначеного покарання, а також наявність підстав для застосування до призначеного йому покарання положень статті 69 КК України, є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставами для такого застосування, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Враховуючи вищезазначене, судом апеляційної інстанції не встановлено правових підстав для зміни чи скасування вироку Коломацького районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року, за доводами апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись статтями 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419 КПК України,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Коломацького районного суду Харківської області від 21 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: