Справа № 953/6051/22 (1-кс/953/170/23) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/181/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
26 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 5 січня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022220000000595 від 07.10.2022 за ч.7 ст. 111-1 КК України, -
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 з утриманням в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 34 дні до 07 лютого 2023 року без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що з урахуванням існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинених в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно нього запобіжний захід у виглядi домашнього арешту.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ризики, які вказані в ухвалі не доведені доказами, а тому прокурором не було доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю забезпечить виконанню обов'язків та запобіганню ризиків.
Захисник вважає, що матеріали, які були надані суду прокурором повністю спростовують обставини, наведені стороною обвинувачення.
Підозра необґрунтована.
Також на думку апелянта, суд не врахував позитивні відомості про особу підозрюваного, який працював, раніше проходив військову службу за контрактом, є ветераном війни учасником бойових дій, має позитивні характеристики, проходив службу в поліції, має нагороди.
Під час окупації знаходився в полоні, піддавався тортурам.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Так з матеріалів провадження вбачається, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12022220000000595 від 07.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
07.10.2022 ОСОБА_8 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
08.10.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 08.10.2022 підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб до 05.12.2022.
Постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури від 25.11.2022 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000595 від 07.10.2022 до 3 місяців, тобто до 08.01.2023.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2022 продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 40 днів - до 08.01.2023 включно, без визначення застави.
Обгрунтованість підозри підтверджується доказами, на які посилаються органи досудового розслідування, а саме показаннями свідків ОСОБА_9 , інспектора відділу кадрів (Балаклійського відділу поліції) ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які містяться в протоколах їх допитів відповідно; проведено впізнання особи за фото, в ході якого свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_13 впізнали підозрюваного ОСОБА_8 ; висновком експертизи № СЕ-19/121-22/15870-ПЧ від 30.11.2022.
Колегія суддів не погоджується з урахуванням названих вище обставин та доказів обґрунтованості підозри із доводами сторони захисту щодо повної відсутності ризиків, взагалі.
Так санкція ч.7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином злочин, який інкримінується ОСОБА_8 є особливо тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вищу освіту, згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 05.04.2017, ОСОБА_8 є учасником бойових дій, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наданої захисником копії службової характеристики командира військової частини НОМЕР_2 , датованої 08.10.2018, за час проходження військової служби стрілець 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України солдат ОСОБА_8 зарекомендував себе з позитивного боку. Програму бойової та гуманітарної підготовки засвоїв на загальну оцінку «добре». До виконання своїх обов'язків ставиться сумлінно. В повсякденній службово-бойовій діяльності керується вимогами Статутів ЗС України, наказами та розпорядженнями старших начальників, працює над виправленням власних помилок. Під час служби проявляє сумлінне ставлення до своїх службових та функціональних обов'язків. Здатний виконувати поставленні завдання, добре орієнтується і діє в складних обставинах. Особиста виконавча дисципліна на середньому рівні, здатний критично оцінювати свою діяльність
Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1ст.177КПК України, наявність яких не спростовано стороною захисту ,а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_8 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкого кримінального правопорушення, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Даних які б вказували на неможливість ОСОБА_8 за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.
Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, належить зазначити, що сторони кримінального провадження під час судового розгляду повідомили про те, що ОСОБА_8 вже має статус обвинуваченого, а справа розглядається судом першої інстанції по суті.
Таким чином, органами досудового розслідування було виконано покладений на них обов'язок провести розслідування, результатом якого в даному випадку став обвинувальний акт, який був переданий на розгляд по суті в районний суд.
Під час здійснення судового розгляду по суті в суді першої інстанції, сторона захисту не позбавлена права на оскарження рішень суду про продовження запобіжного заходу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 5 січня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12022220000000595 від 07.10.2022 за ч.7 ст. 111-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий -
Судді -