Справа: № 953/150/23 Головуючий І інстанції: ОСОБА_1
Провадження: № 11-сс/818/202/23 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
підозрюваному
31 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, з участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме прокурора, належним чином повідомленого про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 10 01 2023 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" в межах строку досудового розслідування на 39 днів, тобто до 17 лютого 2023 року включно, без визначення застави.
Зобов'язано слідчого негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою ОСОБА_6 визначити розмір застави.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що рішення щодо продовження слідчим суддею підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою було прийнято безпідставно, оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Вказує, що підозра стосовно ОСОБА_6 ґрунтується лише на припущеннях, а не на об'єктивних даних, виписана лише загальними фразами, без зазначення часу, способу та злочинних дій безпосередньо вчинених ОСОБА_6 .
Крім того вказує, що під час судового розгляду не було встановлено наявності достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, вказує, що слідчим суддею не було належним чином обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили задовольнити її вимоги у повному обсязі.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився. Будь-яких заяв, які б свідчили про неможливість розгляду справи від останнього не надходило.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №22022220000002447 від 19 07 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111-2 та ч.1 ст. 263 КК України.
17 08 2022 року о 13 - 07 годині ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
17 08 2022 року ОСОБА_6 згідно вимог ст.ст. 42, 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 08 2022 року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 15 10 2022 року.
10 10 2022 року постановою керівника органу прокуратури продовжено строк дії досудового розслідування у кримінальному провадженні до 3-х місяців, тобто до 17 11 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 11 2022 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 17 02 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 11 2022 року щодо ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 12 01 2023 року.
09 01 2023 року до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 . Вобґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що у даному кримінальному провадженні виконано великий обсяг слідчих дій, спрямованих на отримання та перевірку доказів, проте закінчити розслідування у строк до закінчення строку тримання підозрюваного під вартою - а саме до 12 01 2023 року можливість відсутня, оскільки для закінчення досудового розслідування, з метою неупередженого виконання вимог чинного кримінального процесуального кодексу України необхідно виконати низку слідчих та процесуальних дій, а саме: провести допити свідків з числа місцевих мешканців Вовчанської територіальної громади Чугуївського району Харківської області, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, отримати результати призначеної у кримінальної у кримінальному провадженні судової вибухо-технічної експертизи, а також провести комплекс інших слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення обставин вчинення злочину, та виконати вимоги ст. 290, 291 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя вважав обґрунтованою підозру у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, яке підтверджене зібраними під час досудового розслідування фактичними доказами, що є наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-3984цт від 25 07 2022 року) від 25 07 2022 року; - протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-3985цт від 25 07 2022 року) від 25 07 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-3986цт від 25 07 2022 року) від 26 07 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-5020цт від 18 08 2022 року) від 18 08 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-6858цт від 23 09 2022 року) від 23 09 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-6859цт від 02 09 2022) від 02 09 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 21 11 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-5809цт від 01 09 2022 року) від 01 09 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-5216цт від 22 08 2022 року) від 22 12 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-6069цт від 07 09 2022 року) від 07 09 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 24 09 2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 (анкетні дані змінено на підставі постанови слідчого №70/6-5566цт від 31 08 2022 року) від 31 08 2022 року.
Також, слідчий суддя вважав встановленими продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчим у клопотанні та судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі об'єктивно враховані відомості про особу підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, згідно підозри, тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також необхідність проведення ряду слідчих дій для завершення досудового розслідування.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою на 39 днів, тобто до 17 02 2023 року включно.
Колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченою переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників провадження чи вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчиненого до того ж в умовах воєнного стану.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Враховуючи характер обставин вчинення кримінального правопорушення, є ймовірність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від слідства та суду; враховуючи наявність свідків, що є мешканцями однієї територіальної громади з підозрюваним ймовірна можливість незаконного впливу на них, а з метою уникнення відповідальності за вчинене, підозрюваний може перетнути державний кордон, вчинивши при цьому інше кримінальне правопорушення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується фактичними доказами, що містяться в матеріалах провадження. Вказане свідчить про достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються підозрюваному, а саме того, що він підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора, добровільного збору, передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України та необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 без визначення застави, погоджується і колегія суддів.
Слідчим суддею враховані всі підстави та обставини, передбачені ст. 178 КПК України, відомості про особу та наявні докази, про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, згідно яких суд вправі не визначати розмір застави у відповідності до ст. 183 ч. 4 п. 1 КПК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри, зазначених в клопотанні ризиків та беручи до уваги необхідність виконати низку процесуальних дій, результати яких мають значення для судового розгляду, а саме провести допит свідків, отримати результати призначених експертиз, а також виконати процесуальні дії, направлені на закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні, колегія суддів приймає до уваги обґрунтування сторони обвинувачення щодо необхідності продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовує в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді, необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання ОСОБА_6 під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення слідчим суддею обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що підозрюваний є особою раніше не судимою, має стійкі соціальні зв'язки, оскільки є одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки ці обставини існували на час подій, які йому інкримінуються і вони не стали стримуючим фактором для підозрюваного при вчиненні протиправних діянь. Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник наводить доводи з приводу хибності висновку слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_6 проте, виходячи зі стадії процесу досудового розслідування, колегія суддів не може взяти їх до уваги, оскільки дослідження вказаних питань можливо лише під час розгляду справи по суті, в тому числі наявності та відсутності підстав, які виключають кримінальну відповідальність, а також дослідження доказів з приводу їх належності, процесуальної допустимості та достатності для вирішення питання щодо винуватості або не винуватості підозрюваного в цьому кримінальному провадженні.
Крім того, аналізуючи доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, колегія суддів виходить з того, що свідки вже надали первинні показання щодо причетності ОСОБА_6 до інкримінованих йому дій.
За таких обставин, на цьому етапі кримінального процесу, вочевидь є недостатніми суб'єктивні твердження та оціночні судження сторони захисту щодо їх незгоди зі змістом оголошеної підозри.
З огляду на викладене, колегія суддів керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., який встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості ОСОБА_6 в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
На думку колегії суддів підстави для визначення ОСОБА_6 розміру застави, як про це просить захисник, відсутні, враховуючи в тому числі положення ч. 4 ст. 183 КПК України відповідно до яких, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
За таких обставин, з огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника підозрюваного.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 10 01 2023 року про продовження щодо підозрюваного за ч.1 ст. 111-2 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 17 02 2023 року, включно, без визначення застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3