Справа № 643/2835/21 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т. М.
Провадження № 22-ц/818/215/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
31 січня 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Мальований Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Акціонерного Товариства «Універсал Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2022 року по цивільній справі №643/2835/21, за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року до АТ «УніверсалБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Монобанк» від 02.11.2019 року у розмірі 11699,13 грн., а також покласти на відповідача понесені судові витрати у розмірі 2270,00грн.
Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Позивач вказує, що умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк», опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням http://www/monobank.ua/terms. 02.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.11.2019 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
Окрім того, в Анкеті зазначено наступне: "6. Прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (у тому числі мій електронний /електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в Банку. Я засвідчую генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення моїх дій згідно з Договором. Також я визнаю, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Я підтверджую, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися мною та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису. 11. Усе листування щодо цього Договору прошу здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов Договору". На підставі укладеного Договору Відповідач отримав кредит у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Позивач вказує, що AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених умовами договору та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконав. У зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 02.11.2020 року становить 11699,13 грн., та складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 11699,13грн.; заборгованості за пенею та комісією в сумі 0,00 грн. Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість і судові витрати.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 17 січня 2022 року позов АТ «Універсал банк» Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором від 02.11.2019 року в розмірі 7809, 35 грн. (тіло кредиту), та судовий збір у розмірі 1520,90 грн., а всього - 9330 (дев'ять тисяч триста тридцять) грн. 25 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «УніверсалБанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документ ів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
З метою підтвердження згоди споживача із умовами надання банківських послуг у момент реєстрації АТ «УніверсалБанк» генерує і відправляє на вказаний особою мобільний номер ОТР-пароль. Актом підтвердження згоди є введення споживачем у мобільному додатку ОТР-паролю, який попередньо був надісланий Банком на зазначений номер.
Отже, підписуючи анкету-заяву боржник приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УніверсалБанк», тарифами за карткою Монобанк, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, адже підписав анкету-заяву в якій записані положення про ознайомлення останнього з вищевказаними документами.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.
Зазначає, що невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в анкеті-заяві та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення Цивільного права України про обов'язковість договору.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту монобанк є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
Зазначає, що зазначене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб кредитного договору в тому числі погодження сторонами умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису.
Вважає, що виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом.
Також вважає посилання суду першої інстанції на висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 помилковим, оскільки висновок зроблений судом касаційної інстанції щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову без повідомленням учасників справи.
Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми. Рішення суду першої інстанції також мотивовано тим, що в анкеті-заяві від 02 листопада 2019 року сторонами не узгоджено сплату відсотків та їх розмір, правові підстави для нарахування та стягнення заборгованості за відсотками відсутні. Суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей мають бути зараховані на погашення тіла кредиту, тому з відповідача підлягає стягненню фактично отримані кошти в розмірі 7809, 35
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 02.11.2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило відповідачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 10 000 гривень.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг /а.с.6/.
Умови обслуговування рахунків фізичної особи (ресурс: Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» розміщені на офіційному сайті: https://www.monobank.ua/terms).
Банком до позову долучена виписка за картковим рахунком з якої вбачається, що станом на 02.11.2020 року розмір заборгованості становить 11699,13 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року банком нараховувались відсотки на залишок поточної заборгованості, які списувались з рахунка відповідача в загальному розмірі 3889,78 грн.
При цьому даних про те, в якому розмірі відповідачем були витрачені кошти за отриманою карткою за цей же період, матеріали справи не містять.
Частину із сплачених коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, між тим, анкета-заява від 02.11.2019 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків.
Відповідно до ст. 89 ІЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що: «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо особливостей проекту монобанк - укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень, оскільки електронна форма договору не звільняє позивача від процесуального обов'язку доведення заявлених у позові підстав відповідно до визначених у ст.ст. 76-81, 100 ЦПК України вимог щодо належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, у тому числі електронних.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та покладав би на слабшу сторону - споживача непропорційний процесуальний тягар доказування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.
Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».
У даній справі встановлено, що в анкеті-заяві від 02.11.2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 6);
вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив;
оскільки в анкеті-заяві від 02.11.2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком відсотків з 11699,13 грн до 7809,35 грн.
З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 02.11.2019 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, то в стягненні процентів за користування кредитом, суд першої інстанції відмовив правильно.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції (а.с. 64-70), апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
АТ «Універсал Банк» не обґрунтовано та не доведено неможливість вчасного подання до суду першої інстанції вказаних доказів, які є банківськими документами, що перебували у позивача та до яких Банк мав безперешкодний доступ впродовж всього розгляду справи в суді першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем невчасно з власної вини вищевказані докази.
Враховуючи викладене, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростували, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова 17 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 31 січня 2023 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді
І.В. Бурлака.
Ю.М. Мальований.