Справа № 467/403/22
Провадження № 2-з/486/2/2023
09 лютого 2023 року м. Южноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.
при секретарі - Салагорі С.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Арбузинської селищної ради про визначення місця проживання дитини,
08 липня 2022 року з Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа № 467/403/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Арбузинської селищної ради про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2022 року дана цивільна справа розподілена судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіну О.І.
Ухвалою суду від 11.07.2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Арбузинської селищної ради про визначення місця проживання дитини, призначено підготовче засідання у справі на 14.00 год. 27 вересня 2022 року.
27.01.2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в інтересах якої звернулась її представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, представник позивача просила забезпечити позов шляхом визначення місця і часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її місцем проживання до винесення судом рішення, а саме: щомісячно з 14.00 години кожної першої п'ятниці до 18.00 години кожної першої неділі та з 14.00 години кожної третьої п'ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі; кожної другої та четвертої п'ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька і зобов'язати батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини та згідно визначеного судом часу спілкування.
В судовому засіданні позивач та представник позивача заяву підтримали, просять її задовольнити, оскільки відповідач чинить перешкоди у спілкування з дитиною.
Відповідач в задоволенні заяви просив відмовити, посилаючись на те, що позивач не контактує з донькою та не приїздить до неї у визначені рішенням виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області дні.
Суд, заслухавши думку учасників, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу вимог, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом позовної заяви малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з відповідачем, який чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою. Рішенням виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 30.06.2022 року № 149 визначено спосіб участі матері - ОСОБА_1 , у спілкуванні вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 . Однак, позивач не може реалізувати свої батьківські права, спілкуватись з дитиною, оскільки відповідач не дає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3статті 157 СК України).
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04.09.2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява№6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №127/31828/19 зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року в справі №760/15413/19 (провадження №61-9164св20), від 25.08.2020 року в справі №466/2317/20 (провадження №61-11539ск20).
Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Так, згідно рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 30.06.2022 року № 149 «Про вирішення спору між батьками щодо участі матері у вихованні дитини та визначення способів її участі», визначено матері дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для спілкування та виховання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні способи участі: в телефонному режимі спілкування - щодня; особисті зустрічі за місцем проживання батька з дитиною - щотижнево (1 раз на тиждень); в інші дні за попередньою домовленістю з батьком дитини; наголошується, що мати може спілкуватися з дитиною лише за умови бажання самої дитини спілкуватися з нею та враховуючи стан здоров'я дитини. Надано право батькам змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою та з урахуванням інтересів дитини.
Однак, дане рішення виконавчого комітету Арбузинської селищної ради Миколаївської області, на думку позивача, не виконується.
За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів матері з донькою дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв'язків між матір'ю та донькою.
В той же час, суд приходить до висновку, що запропонований графік зустрічей матері з донькою - за її місцем проживання до винесення судом рішення, а саме: кожної другої та четвертої п'ятниці з 13.00 години до 17.00 години без присутності батька, не можливо виконати, оскільки місцем проживання позивача на даний час є м. Одеса, що знаходиться на значній відстані від місця проживання дитини - смт. Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, а зазначений проміжок часу є недостатнім для переїзду з одного населеного пункту до іншого.
А тому, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме: визначити час спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_4 з її матір'ю за її місцем проживання: АДРЕСА_1 , щомісячно з 14.00 години кожної першої п'ятниці до 18.00 години кожної першої неділі та з 14.00 години кожної третьої п'ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей Арбузинської селищної ради про визначення місця проживання дитини,задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за її місцем проживання: АДРЕСА_1 , щомісячно з 14.00 години кожної першої п'ятниці до 18.00 години кожної першої неділі та з 14.00 години кожної третьої п'ятниці до 18.00 години кожної третьої неділі без присутності батька, зобов'язавши батька дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , згідно визначеного судом часу спілкування, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О. І. Савін