Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Харків
справа № 636/3416/18
провадження № 22-ц/818/430/23
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Бурлака І.В.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року, постановлене в складі судді Гуменного З.І.,
У серпні 2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила до ФОП ОСОБА_3 , яку під час судового розгляду у зв'язку з її смертю було замінено на її правонаступника ОСОБА_2 , про розірвання договору-кошторису № б/н від 20.12.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , стягнення з ФОП ОСОБА_3 збитків в розмірі 67490 грн., пені за період відстрочення з 01.03.2017 по 10.08.2018 в розмірі 205380,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. і судових витрат за проведення науково-правового дослідження в розмірі 8000,00 грн.
Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , і за ритуальними послугами позивач звернулась до агентства ритуальних послуг «Обеліск», яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 . Під час оформлення документів на поховання в 2016 році в агентстві ритуальних послуг «Обеліск» їй запропонували здійснити замовлення у вказаному агентстві огорожі та пам'ятника, запевнивши її про якісно та швидко виконану роботу з вищевказаних послуг. Огорожу дійсно вказане агентство виконало швидко у встановлені строки, за вказану послугу вона сплатила суму 4890,00 грн. Після цього співробітники агентства запевнили її в тому, що при замовленні пам'ятника в агентстві ритуальних послуг «Обеліск» їй буде надана знижка 5%. 20.12.2017 вона звернулась до агентства ритуальних послуг «Обеліск» щодо встановлення пам'ятника на могилі її покійної матері, і співробітник зазначеного агентства ОСОБА_5 склав договір на виготовлення виробу б/н від 20.12.2017 на виготовлення пам'ятника із зазначенням дати виконання вказаної послуги. Згідно п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується виготовити пам'ятник (виріб), згідно затвердженого зразку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Також до договору було додано кошторис, який згідно п. 5.1 Договору є невід'ємною його частиною, яким було передбачено види робіт, які виконавець зобов'язаний виконати, строк виконання та їх вартість. При цьому, строк виготовлення виробу згідно кошторису було визначено 01.03.2018. Згідно кошторису позивачем було здійснено передоплату в сумі 25000,00 грн., а в подальшому сплачено залишок у розмірі 18657,00 грн., тобто загальну суму позивач сплатила в розмірі 43657,00 грн. При оформленні договору на її вимогу надати касовий чек або квитанцію було відмовлено ОСОБА_5 , який мотивував тим, що це зазначено у кошторисі, де зроблено відмітку «погашено». На питання щодо обіцяної знижки у 5 % за виготовлення пам'ятника ОСОБА_5 повідомив, що це буде враховано при сплаті за встановлення пам'ятника. В подальшому при укладені договору на пам'ятник ОСОБА_5 проінформував, що за встановлення пам'ятника потрібно доплатити орієнтовно 3000,00 грн., але оформляти договір-кошторис на встановлення пам'ятника відмовився. 25.05.2018 на могилі матері позивача співробітниками агентства ритуальних послуг «Обеліск» був встановлений пам'ятник без погодження і макету. Після цього того ж дня позивачем був оглянутий вищезазначений пам'ятник і у неї виникли обґрунтовані претензії до виконаних робіт і до виконавця. Так, на пам'ятнику не поєднувались гармонійно стела, колони та арка: стела виготовлена за розмірами 120*50*8, колони - 12*12*90, арка - 80*70*12, що створило значний простір між верхнім краєм стели та аркою, що вимагало усунення і не відповідало вимогам замовника. Дана ситуація виникла з вини виконавця, тобто агентства ритуальних послуг «Обеліск», тому що як під час, так і до встановлення пам'ятника не було надано макет пам'ятника для вивчення і погодження. На виготовлення арки і колон використовувався дорогий матеріал «Граніт «Лезнік». Також, 25.05.2018 співробітник агентства ритуальних послуг «Обеліск» ОСОБА_5 повідомив позивача вранці про те, що за встановлення пам'ятника вона повинна сплатити 8000,00 грн., а при складанні договору від 20.12.2017 узгоджувалась вартість встановлення до 3000,00 грн., в наступному ця сума на встановлення пам'ятника ОСОБА_5 увечері цього дня була підвищена до 8500,00 грн. Вказана підвищена значна сума за встановлення пам'ятника була незрозуміла позивачу. В результаті чого 26.05.2018 вона звернулась до співробітника агентства ритуальних послуг «Обеліск» ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 з заявою про усунення грубих порушень макету пам'ятника, зазначені в п. 1 договору-кошторису від 20.12.2017, за рахунок виконавця та надання їй обґрунтованого кошторису витратних матеріалів, об'єму та вартості виконаних робіт по встановленню пам'ятника.
Окрім того, 29.05.2018 співробітник агентства ритуальних послуг «Обеліск» ОСОБА_5 запропонував приїхати на кладовище № 5 м. Чугуїв, Харківської області до могили ОСОБА_4 , де працівники вищезазначеного агентства будуть зменшувати арку і колони пам'ятника відповідно до вимог позивача. На вказане прохання ОСОБА_5 позивач приїхала на вищевказане кладовище, де співробітники агентства ритуальних послуг «Обеліск» відрізали від арки пам'ятника з обох сторін по 38 см, тобто скоротили дорогий матеріал «Граніт «Лезнік». Цю частину пам'ятника: 2 відрізані частини по 38 см арки і колони знову демонтували та відвезли до агентства ритуальних послуг «Обеліск». Також, перебуваючи на вищевказаному кладовищі, співробітники агентства ритуальних послуг «Обеліск» попросили її підписати документ про макет пам'ятника. 30.05.2018 співробітник агентства ритуальних послуг «Обеліск» ОСОБА_5 запросив позивача в агентство для остаточного розрахунку. Спочатку усно ОСОБА_5 повідомив позивача, що за встановлення пам'ятника необхідно заплатити 9390,00 грн., і віддав письмову відповідь на заяву позивача від 26.05.2018. При цьому, в цей день позивач сплатила ОСОБА_5 4100,00 грн., про що квитанції про оплату від останнього не отримала. У відповіді, підписаній ФОП ОСОБА_3 , було зазначено, що перелік робіт зі встановлення пам'ятника, вартість використаних матеріалів і розрахунок виконаних робіт - згідно прайсу. З вказаним прайсом позивача ніхто не ознайомлював і договір-кошторис або інший документ, що визначає вартість встановлення пам'ятника, не було складено, і вартість на послуги встановлення пам'ятника з позивачем не були погоджені та вона їх не підписувала. Так, 11.06.2018 позивач звернулась з письмовою скаргою до Чугуївської міської ради Харківської області в комісію «По захисту прав споживачів» щодо противоправних, як на її думку, дій ФОП ОСОБА_3 . В ході проведення перевірки вищевказаною комісією 06.07.2018 позивач підтвердила, що вона відмовляється від частини пошкодженого виробу, запропонувала співробітнику агентства ритуальних послуг «Обеліск» ОСОБА_5 вирішити питання мировою угодою, оплатити замовлену нею частину пам'ятника, на що останній відмовив в категоричній формі. На засіданні вказаної комісії Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_5 стверджував, що позивач 29.05.2018 підписала акт прийому-передачі виконаних робіт на виготовлений виріб у відповідності з договором-кошторисом від 20.12.2017. В договорі від 20.12.2017 прописано, що дата виготовлення виробу складає 01.03.2018. Але 29.05.2018 виріб не було виготовлено, і відповідна частина пошкодженого виробу була демонтована для повторного виготовлення згідно макету на нове виготовлення.
За результатами розгляду питання на комісії «По захисту прав споживачів» Чугуївської міської ради Харківської області позивачем було отримано відповідь від 25.06.2018, згідно якої комісією в діях ФОП ОСОБА_3 були виявлені грубі порушення вимог п. 12 ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. ч. 4, 5 ст. 10, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та роз'яснено право про звернення до суду для поновлення її прав і стягнення з ФОП ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди. До теперішнього часу в повній мірі пам'ятник для могили ОСОБА_4 на кладовищі № 5 в м. Чугуєві Харківської області агентством ритуальних послуг «Обеліск» не встановлено. Відповідно п. 6 «Права та обов'язки сторін» договору на виготовлення виробу від 20.12.2017, у відповідності зі ст. 867 ЦК України позивач відмовляється від сплати вартості пошкоджених частин пам'ятника - арки та колон, вартість яких складає 21390,00 грн. У зв'язку з чим позивач була змушена заказати нову арку і колони в м. Харків «Еліт-граніт Харків», договір № 0510-18 від 27.06.2018, загальна вартість замовлених арки та колони складає 21390,00 грн. Таким чином, у викладених діях виконавця вбачаються ознаки нечесної підприємницької діяльності, які виразились у введенні позивача в оману. Окрім цього, виготовлення та встановлення незатвердженого позивачем виробу, подальший його частковий демонтаж, ненадання квитанцій про оплату договору у повному обсязі та в подальшому безпідставне підвищення вартості договору, відмова від його виконання належним чином, надання на підпис позивачеві документів незрозумілого зразка є агресивною підприємницькою діяльністю. При цьому, до договору додано форму акту приймання-передавання виконаних робіт за договором на виготовлення виробу, який сторони не підписали, що свідчить про те, що замовником виріб та роботи у визначений договором строк, тобто 01.03.2018 не прийняті. ФОП ОСОБА_3 своїм невиконанням зобов'язання порушила права споживача - позивача, внаслідок чого вона зобов'язана відшкодувати матеріальні збитки та моральну шкоду, завдану позивачеві внаслідок нечесної підприємницької практики.
ФОП ОСОБА_3 своїм невиконанням зобов'язання порушила права позивача, а тому остання вважає, що договір, укладений між сторонами, підлягає розірванню з відшкодуванням позивачу сплаченої нею вартості виробу в сумі 67490,00 грн. Крім того, зазначає, що оскільки відповідач протягом 90 робочих днів з моменту укладення договору (в строк до 01.03.2018) не виконав свої зобов'язання з 20.12.2017, то згідно ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" з нього підлягає стягненню неустойка (пеня) в розмірі 3-х відсотків вартості роботи (послуги) за кожен день прострочення. Сума роботи (послуги) складає 42000,00 грн., тому 3 % за один день прострочення складають 1260,00 грн. (42000x3/100). З дня прострочення з 01.03.2018 до дня пред'явлення позову, тобто до 10.08.2018 минуло 163 дні. Тому сума неустойки, яка підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_3 , становить 205380,00 грн. Внаслідок незаконних дій агентства ритуальних послуг «Обеліск», яке належить ФОП ОСОБА_3 , позивачу була заподіяна моральна шкода в частині того, що співробітниками агентства була знехтувана пам'ять її покійної матері, що призвело позивача до втрати нормальних життєвих зв'язків, що стало причиною розладу здоров'я. Оскільки її страждання щодо противоправних дій, вчинених співробітниками агентства ритуальних послуг «Обеліск», яке належить ФОП ОСОБА_3 , призвело до втрат нормальних життєвих зв'язків, негативно вплинуло на стосунки з оточуючими людьми та змусило позивача докладати значних зусиль для організації її життя, розмір відшкодування спричиненої їй моральної шкоди становить 100000,00 грн.
Відповідачем ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що замовник ОСОБА_1 була ознайомлена як з договором на виготовлення виробу, так і з кошторисом, який містить погоджену замовником ОСОБА_1 деталізацію виробу із зазначенням розмірів кожного елементу, виду та форми виробу. Замовник не змінила своїх вказівок про спосіб виконання та розміри виробу, особисто пропонувала елементи зображень на пам'ятнику, вид і кількість квітів під написом, розмір портрету, розмір колон, розмір арки, текст епітафії. Замовлений позивачем виріб був виготовлений раніше строку, визначеного сторонами. Про факт виготовлення відповідачем виробу та його передачу позивачу, відповідно до умов договору від 20.12.2017, свідчить підписаний позивачем ОСОБА_1 акт виконаних робіт. На день підписання договору-кошторису від 20.12.2018 детального узгодження усіх розмірів частин виробу, їх форми, матеріалу та інше, будь-яких заперечень, зауважень, тощо від позивача не надходило. Щодо вимог позивача про стягнення збитків, пені, моральної шкоди зазначала, що оскільки виготовлений виріб, розміри його частин, вид, форма, написи, зображення та інше були детально визначені та зафіксовані у договорі-кошторисі від 20.12.2017, протиправна поведінка відповідача, як і збитки позивача з вини відповідача ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_1 не доведені.
Заочним рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір-кошторис № б/н від 20.12.2017, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , збитки в розмірі 67490 (шістдесят сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп., пеню за період прострочення з 01.03.2017 по 10.08.2018 у розмірі 205380 (двісті п'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп., судові витрати за проведення науково-правового дослідження та підготовку науково-правового висновку Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого від 08.05.2019 в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 00 коп., в межах вартості спадкового майна.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що замовлений позивачем виріб був виготовлений раніше строку, визначеного сторонами, тобто до 01 березня 2018 року. Так, відповідно до акту приймання-передачі від 26 лютого 2018 року, ФОП ОСОБА_3 прийняла від субпідрядника належним чином виготовлений виріб, замовлений позивачем ОСОБА_1 . Незважаючи на це, повну вартість виробу, відповідно до кошторису на виготовлення виробу, ОСОБА_1 сплатила лише 03.04.2018 року, що підтверджується відповідним штампом у кошторисі та розрахунковим документом - товарним чеком від 03.04.2018 року на суму 18657 грн. Зазначає, що про факт виготовлення відповідачем виробу та його передачу позивачу, відповідно до умов договору свідчить підписаний позивачем акт виконаних робіт від 29.05.2018 року. Вказує, що зовнішній вигляд виробу саме у таких розмірах та пропорціях був узгоджений та зафіксований сторонами, про що свідчить підписаний договір - кошторис. Зазначає, що ФОП ОСОБА_3 взяте на себе зобов'язання виконано відповідно до умов договору, з дотриманням відповідності виробу умовам договору про виготовлення виробу та вимогам нормативно-правових актів. Відтак недоліки в роботі відповідача відсутні. Вказує, що згідно з умовами зазначеного договору сторонами за договором є “Замовник” ОСОБА_1 та “Виконавець” ФОП ОСОБА_6 , а правовідносини, які склалися між сторонами не допускають правонаступництва. Зазначає, що зобов'язання за спірним договором припинилось і в силу ст. 599 ЦК України у зв'язку з його повним виконання на підставі підписаного акту виконаних робіт, і в силу ст. 608 ЦК України у зв'язку зі смертю сторони договору. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції саме на правонаступника, який не був учасником спірних правовідносин незаконно покладено моральну шкоду та збитки, які він не завдавав. Зазначає, що у правонаступника ОСОБА_2 не виникає юридичної відповідальності за штрафними санкціями, нарахованими судом після виконання договору та смерті сторони договору. Вказує, що наданий до матеріалів справи науково-правовий висновок асистента кафедри цивільного права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, який не стосується ані питань аналогії права чи закону, ані проблематики застосування норм іноземного законодавства та не є доказом по справі та висновком експерта у галузі права у розумінні ст. 114 ЦПК України.
Крім того, представником відповідача надані пояснення до апеляційної скарги, де він зазначає, що у пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року вказано, що процесуально правонаступництво у справах за позовами про відшкодування моральної шкоди не допускається. Також з цього приводу посилається на постанову Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 753/15095/17.
ОСОБА_1 надала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що вимоги апеляційної скарги є повністю безпідставними, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним, обгрунтованим, постановленим з додержанням чинного законодавства.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2017 між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір на виготовлення виробу № б/н, згідно якого ФОП ОСОБА_6 зобов'язується виготовити пам'ятник (виріб) згідно затвердженого зразку, а замовник ОСОБА_1 зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (а.с. 12 т.1).
Відповідно до п. 1 договору на виготовлення виробу № б/н від 20.12.2017 року виконавець зобов'язується виготовити пам'ятник (виріб), згідно затвердженого зразку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 2 вказаного договору встановлення пам'ятника здійснюється тільки після повного розрахунку за пам'ятник.
Згідно з умовами договору загальна вартість робіт склала 43657,00 грн.
Так з матеріалів справи вбачається, що 20 грудня 2017 року на виконання п.п. 5.2 п. 5 Договору ОСОБА_1 була здійснена передплата у вигляді авансу у розмірі 25000 грн., що підтверджується товарним чеком від 20.12.2017 року (т. 1 а.с. 69).
В подальшому ОСОБА_1 , а саме 03.04.2018 року за виготовлення виробу було сплачено суму 18 657 грн., що також підтверджується товарним чеком від 03.04.2018 року (т. 1 а.с. 69). Тобто, всього, за даним договором, згідно доказів, наданих сторонами, ОСОБА_1 сплатила 43 657 грн.
Згідно кошторису на виготовлення виробу, який згідно п. 5 договору є невід'ємною його частиною, пам'ятник повинно було бути виготовлено повністю 01.03.2018 року (а.с. 12 зворот).
Згідно акту приймання передачі виконаних робіт від 26.02.2018 до договору субпідряду від 25.12.2017, генеральний підрядник ФОП ОСОБА_3 здійснила перевірку виконаної субпідрядником ФОП ОСОБА_7 роботи і підтверджує, що робота виконана належним чином та у строки відповідно до умов договору субпідряду від 25.12.2017 (а.с. 66-68 т.1).
В ході огляду пам'ятника позивачем було виявлено невідповідність виконаного пам'ятника до вимог заявника, оскільки на пам'ятнику не поєднувались гармонійно стела, колони та арка, що не відповідало вимогам замовника.
26.05.2018 позивач ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою, в якій виклала претензії щодо виконання її замовлення від 20.12.2017 та просила виправити вказані претензії, надати їй обґрунтований розрахунок витратних матеріалів та ціну за виконані роботи по встановленню пам'ятника (а.с. 17 т.1). 29.05.2018 ФОП ОСОБА_3 надана відповідь на заяву ОСОБА_1 від 26.05.2018, згідно якої всього витрачено матеріалів на суму 4096,00 грн., вартість встановлення пам'ятника склала 9390,00 грн. і розрахункова вартість виконаних робіт згідно прайсу (а.с. 18 т.1).
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт по договору на виконання виробу від 29.05.2018 ФОП ОСОБА_6 передала, а замовник ОСОБА_1 прийняла виріб та виконання робіт згідно договору, в якому зазначила, що претензій після переробки не має (вкорочення арки) (а.с. 70 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Ухвалою Чугуївського районного суду Харківської області від 01 грудня 2020 року у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 залучено відповідача ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною 4 статті 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до вимог частини першої статті 55 ЦПК України, зокрема, у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Процесуальне правонаступництво можливе в будь-якій стадії процесу і у будь-якому виді провадження, зокрема, у разі смерті фізичної особи.
Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. У тих випадках, коли матеріальні правовідносини тісно пов'язані з особою суб'єкта, правонаступництва матеріального, а відтак, і процесуального не може бути. Зокрема, згідно із статтею 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов'язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов'язання, що пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує участь останнього у справі, що можливо за умови, що спірні правовідносини допускають правонаступництво. Відповідно до статей 1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від спадкодавця до спадкоємця. До складу спадщини входять всі права та обов'язки , що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218,1219 цього Кодексу).
В силу ч.ч.1-4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Частиною 1 ст. 269 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Водночас, ч. 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26 травня 2020 року припинено підприємницьку діяльність фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю (а.с. 107-109 т. 2).
Згідно зі ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець.
У цьому позові, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, заявлено вимоги про розірвання договору-кошторису № б/н від 20.12.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням договору за період відстрочення з 01.03.2017 по 10.08.2018 в розмірі 205380,00 грн. моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. і судових витрат за проведення науково-правового дослідження в розмірі 8000,00 грн.
Зобов'язання виконавця щодо виготовлення пам'ятника за договором про розірвання якого просить позивач не може бути виконане ОСОБА_2 , 1950 року народження, яка доводиться матір'ю померлій ОСОБА_3 , оскільки матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа-підприємець із видом діяльності різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; організування поховань і надання суміжних послуг.
Як свідчать матеріали справи за життя ОСОБА_3 судовим рішенням кошти на відшкодування моральної шкоди та пені з неї з стягнуті не були.
Отже вимоги про розірвання договору, стягнення пені та моральної шкоди, процесуального правонаступництва не допускають. ОСОБА_2 не набуває процесуального правонаступництва у відносинах, щодо яких виник спір в цих частинах.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, у разі смерті фізичної особи провадження у справі закривається.
Отже, колегія суддів вважає, що провадження в частині позовних вимог про розірвання договору-кошторису № б/н від 20.12.2017, стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням договору та моральної шкоди підлягає закриттю.
Стосовно позовних вимог про стягнення матеріальної збитків у розмірі 67490 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Згідно ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач, в своїй позовній заяві зазначала, що після встановлення пам'ятника 25.05.2018 року вона 26.05.2018 року звернулася із заявою про усунення грубих порушень макету пам'ятника.
29.05.2018 року працівники агентства ритуальних послуг “Обеліск” у присутності позивача ОСОБА_1 усунули недоліки пам'ятника, а саме відрізали від арки пам'ятника з обох сторін по 38 см.
ОСОБА_1 було підписано акт прийому-передачі виконаних робіт по договору на виконання виробу від 29.05.2018 ФОП ОСОБА_6 передала, а замовник ОСОБА_1 прийняла виріб та виконання робіт згідно договору, в якому зазначила, що претензій після переробки не має (вкорочення арки) (а.с. 70 т.1). Тобто, з боку відповідача були вчинені можливі дії на виконання умов договору, враховані зауваження замовника, виправлені зазначені нею недоліки.
Між тим, позивач наполягає на тому, що нею було виявлено невідповідність виконаного пам'ятника до вимог заявника, у зв'язку з чим вона вимушена була звернутися до іншого виконавця для виготовлення та встановлення арки, яка є елементом пам'ятника, отже позивач вважає, що договір ФОП ОСОБА_3 виконаний не був, а тому є підстави для відшкодування позивачу збитків в сумі 67490,00 грн.
Ч.1 ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
З пояснень сторін та матеріалів справи встановлено, що на місті поховання ОСОБА_4 встановлена саме та стела пам'ятника, яка була виготовлена ФОП ОСОБА_3 . Зауваження позивача щодо висоти арки над стелою були враховані, необхідні корективи виконані.
Той факт, що позивач до розірвання діючого договору з ФОП ОСОБА_3 на власний розсуд звернулась до іншого виконавця, який виготовив та встановив іншу арку над стелою не доводить, що ФОП ОСОБА_3 були завдані збитки позивачу невиконанням договору.
Звертаючись до суду, позивачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту заподіяння їй збитків ФОП ОСОБА_3 .
За таких обставин в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження у справі у частині позовних вимог про розірвання договору-кошторису № б/н від 20.12.2017, стягнення пені у зв'язку з неналежним виконанням договору та моральної шкоди та відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків.
Керуючись ст.ст.255, 374, 370, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 12 травня 2021 року - скасувати.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору-кошторису від 20.12.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , про стягнення пені та моральної шкоди - закрити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків - відмовити.
Судові витрати позивача віднести за її рахунок.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.Ю. Тичкова
І.В. Бурлака
Повний текст судового рішення виготовлено 07 лютого 2023 року