Справа № 953/6798/22 (1-кс/953/4934/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/77/23 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
25 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_9 , про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22022220000001785 від 10.06.2022 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2022 року змінено стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування строком на 60 діб - до 03 лютого 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2022 року внесено виправлення в ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 06 грудня 2022 року. У вступній частині ухвали слідчого судді вирішено зазначити датою ухвалення повного тексту «06 грудня 2022 року», замість помилкового вказаної «08 грудня 2022 року». В резолютивні частині ухвали слідчого судді вирішено зазначити одиницю виміру часу строку тримання підозрюваної під вартою «60 днів», замість помилково вказаної «60 діб». По тексту ухвали слідчого судді вважати вірною статтю кримінального закону, за якою підозрюється ОСОБА_8 «ч. 1 ст. 111-2 КК України» .
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 . У випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, а також про наявність хоч одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що органом досудового розслідування не було надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити обґрунтованість підозри. Вказує, що висновок слідчого про наявність обґрунтованої підозри ґрунтується на недопустимих доказах, а саме: листах 6 відділу ГВНЗД УСБУ в Харківській області, які, на його думку, взагалі не можуть визнаватись доказами в розуміння ч. 2 ст. 84 КПК України, а також протоколах допитів свідків, які є неналежними доказами, оскільки отримані з порушенням ч. 5 ст. 95 КПК України. Крім того зазначає, що жодного належного і допустимого доказу на підтвердження існування ризиків щодо ОСОБА_8 сторона обвинувачення не надала, а будь-які перераховані слідчим ризики вважає надуманими та на теперішній час не існують. Вказує, що після оголошення підозри ОСОБА_8 не мала наміру і не здійснювала будь-яких дій, направлених на переховування від слідства та суду, про що свідчить її поведінка до затримання та під час такого затримання. На час затримання 12 вересня 2022 року ОСОБА_8 перебувала в м. Ізюм, і після звільнення міста від окупації з боку ЗС РФ не залишила місто, не намагалась втекти на іншу окуповану території України, або за її межі до РФ, або в іншу країну, навіть маючи таку можливість. ОСОБА_8 не вважала себе винною, і не вбачала в своїх діях будь-яких ознак складу злочину, а тому підстав для переховування від органів правопорядку не бачила. При затриманні ОСОБА_8 жодним чином не перешкоджала органу досудового розслідування, не чинила опору та не намагалась ухилитись від слідства. Отже вважає ризик переховуватись від органу досудового розслідування не підтверджується жодними доказами, які були надані слідчим на додаток до клопотання про обрання запобіжного заходу. Вже після затримання ОСОБА_8 та зміни запобіжного заходу відносно неї з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт ОСОБА_8 належним чином виконувала всі покладені на неї обов'язки щодо прибуття за кожним викликом слідчого та слідчого судді. Також вважає відсутнім ризик впливати на свідків, оскільки підозрювана не мала об'єктивної можливості на них впливати, як особисто так і через свого чоловіка. Щодо ризику вчинення підозрюваною інших кримінальних правопорушень сторона захисту зазначає, що підозрювана не має судимостей, їй не оголошено про підозру у вчиненні будь-яких інших злочинів. Крім того на теперішній час відсутні докази чи відомості щодо вчинення ОСОБА_8 конкретних дій, направлених на продовження злочину, в якому вона підозрюється, або на вчинення інших злочинів, а тому такі ризики вважає відсутніми. Крім того, захисник просить врахувати відомості про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (в подальшому АДРЕСА_1 ), постійне місце роботи інженера з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту AT «Харківгаз», а також врахувати відсутність у неї судимостей та повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень. Отже зважаючи на відсутність обґрунтованої підозри, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, беручи до уваги репутацію підозрюваної, вважає, що застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є невиправданим та недоцільним.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, який заперечував щодо її задоволення та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що СВ УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000001213 від 10.06.2022 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
13.09.2022 ОСОБА_8 затримана слідчим СВ Управління СБ України в Харківській області в порядку ст.ст.208, 615 КПК України.
14.09.2022 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.09.2022 стосовно ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківській слідчий ізолятор» строком до 11.11.2022 включно без визначення застави.
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 06.10.2022 ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 15.09.2022 скасовано, до підозрюваної ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , до 06.12.2022, з покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України.
Постановою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 11.11.2022 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000001785 від 10.06.2022 продовжено до 3-х місяців - до 13 грудня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 05.12.2022 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000001785 від 10.06.2022 продовжено до 6-х місяців - до 13 березня 2023 року.
01 грудня 2022 року старший слідчий 2 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, погодженим з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , про зміну запобіжного заходу стосовно підозрюваної ОСОБА_8 з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 діб без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий зазначив, що під час перебування підозрюваної ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом вона намагалась за допомогою свого чоловіка вплинути на свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , що підтверджується заявами останніх, в яких вони зазначили, що в жовтні 2022 року на території ринку в м.Ізюм чоловік ОСОБА_8 намагався вплинути на них з метою відмови ними від дачі показань, які вони надали раніше слідчому. Крім того, з аналогічною заявою звернувся свідок ОСОБА_12 . Також до слідчого надійшов лист від іншого свідка ОСОБА_14 , яка повідомила про наявність небезпеки з боку чоловіка ОСОБА_8 . ОСОБА_15 , а саме, що він має намір помститися за свою дружину ОСОБА_8 , оскільки на думку останньої саме ОСОБА_14 здала її представникам СБ України в Харківській області, як колаборанта.
Отже, слідчий зазначив, що підстави застосування запобіжного заходу підозрюваній обґрунтовуються можливістю настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які під час попереднього вирішення питання про обрання та продовження терміну дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 були підтверджені та, на даний час, не перестали існувати, а навпаки почали підтверджуватися. ОСОБА_8 через тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах Збройної агресії Російської Федерації проти України, а також маючі сталі зв'язки на території Російської Федерації, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території Російської Федерації за місцем знаходження свого двоюрідного брата, що підтверджується змістом протоколу від 30.10.2022, на якому зафіксовані розмови ОСОБА_8 зі своєю дочкою.
Також слідчий вказав, що той факт, що у разі засудження за вчинення цього злочину, ОСОБА_8 може бути призначене покарання у виді позбавленні волі на тривалий термін, може свідчити про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_8 у майбутньому, чим остання буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі, перешкоджанню здійснення швидкого та об'єктивного досудового розслідування. Сторона обвинувачення має достатні підстави вважати, що ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні та не перестали існувати, а навпаки підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваної ОСОБА_8 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
У зв'язку з викладеним слідчий вважав, що підозрюваній ОСОБА_8 доцільно змінити запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави. Крім того, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Вирішуючи питання про зміну підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу з цілодобового арешту на тримання під вартою без визначення розміру, слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину, а саме злочину проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, з конфіскацію майна або без такої.
Слідчий суддя також вважав встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування або суду; можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Наявність зазначених ризиків була встановлена слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою та колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Разом з тим, слідчий суддя вважав недоведеним та необґрунтованим стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не наведені жодні підстави, які б свідчили про можливість вчинення підозрюваної іншого кримінального правопорушення.
Слідчим суддею було надано оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 які пояснили, що протягом листопада 2022 року, тобто після зміни щодо підозрюваної запобіжного заходу на більш м'який, мешканці міста Ізюма неодноразово висказували їм застереження щодо можливості вчинення відносно свідків незаконних дій з боку підозрюваної та її чоловіка, свідку ОСОБА_16 передавали побажання багато не балакати, а свідку ОСОБА_14 повідомляли про те, що її розшукує та нею цікавиться чоловік ОСОБА_8 . Слідчий суддя зазначив, що хоча їх показання не містять прямої вказівки на безпосередні дії підозрюваної, але в сукупності свідчать на наявність тиску на свідків в зв'язку з наданнями ними показань у цьому кримінальному провадженні, який може вплинути на поведінку свідків під час досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, з заявами про здійснення тиску з боку підозрюваної через свого чоловіка в жовтні 2022 року, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, до органу досудового розслідування звернулись свідки по цьому кримінальному провадженню ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зазначив, що у слідчого судді відсутні підстави вважати зазначені заяви неправдивими та сфальсифікованими стороною обвинувачення. Слідчий суддя також зауважив, що вказані заяви хоча і не є доказами в розумінні положень ст.95 КПК України, але містять відомості, достатні для переконання наявності ризику незаконного впливу на свідків, що відповідає вимогам Глави 18 КПК України.
Отже, слідчий суддя вважав доведеним наявність обставин, які виникли після прийняття рішення про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що вказують на неможливість запобігання ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який не виключає можливість вільного спілкування підозрюваної з іншими особами, зокрема її чоловіком, який безпосередньо здійснює незаконний вплив на свідків. Факт спілкування ОСОБА_8 під час застосування до неї домашнього арешту зі своїм чоловіком підтверджується також рапортом оперуповноваженого 1 сектору 6 відділу ГВЗНД УСБУ в Харківській області від 05.12.2022 за результатами виконання доручення слідчого.
Наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, у сукупності з встановленими вищезазначеними обставинами, на думку слідчого судді, свідчить про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту запобіганню ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а тому, слідчий суддя, вважав наявними підстави для зміни запобіжного заходу щодо підозрюваної на тримання під вартою без визначення розміру застави, що відповідає вимогам ч.6 ст.176, ч.4 ст.183 КПК України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді поза розумним сумнівом зважаючи на наступне.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та відомості, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Перевіряючи доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість запобігання спробам підозрюваної: переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацію майна, або без такої, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
З відомостей про особу підозрюваної вбачається, що вона є уродженкою м. Маріуполя Донецької області, громадянка України, раніше не судима, має місце за реєстрації та проживання.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваній злочину та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке, згідно підозри, інкримінується підозрюваній, а саме того, що злочин, передбачений ч.1 ст.111-2 КК України, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_8 , є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема громадської та національної безпеки України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій, а також враховуючи, що підозрювана має стійкі соціальні зв'язки з громадянами Російської Федерації, що підтверджується змістом протоколів огляду носіїв інформації за результатами проведення НСРД, які містять роздруківку телефонних розмов підозрюваної, а тому, є об'єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Вищенаведені обставини вказують на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності існування ризику незаконно впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зважуючи на наявність заяв свідків про здійснення на них тиску з боку підозрюваної та її чоловіка.
За таких обставин доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання іншого запобіжного заходу, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі про наявність у ОСОБА_8 постійного місця мешкання та проживання, постійного місця роботи на посаді інженера з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту АТ «Харківгаз», а також відсутність у неї судимостей - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Суб'єктивні доводи апеляційної скарги захисника з приводу необґрунтованості підозри, не свідчать про незаконність рішення слідчого судді. Питання оцінювання доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину на даному етапі провадження судом не вирішуються, оскільки вони підлягають розгляду при судовому розгляді по суті. Суд на цій стадії процесу на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Питання щодо остаточної кваліфікації має бути вирішене органом досудового розслідування. Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, зазначені у апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваної. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_17 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 376, 392, 393, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2022 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає
Головуючий
Судді