Справа № 631/1440/21 Головуючий суддя І інстанції Пархоменко І.О.
Провадження № 33/818/127/23 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
26 січня 2023 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 жовтня 2022 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 ,
- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.
Постановою встановлено, що 15.12.2021 року близько 00.47 год. в с. Старовірівка по вул. Центральна, Харківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21107, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд проводився у Красноградській ЦРЛ, довідка № 1591 від 15 грудня 2021 року встановлено 0,35 проміле, другий через двадцять хвилин показав 0,75 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що працівники поліції під час складення протоколу порушили вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Зазначив, що працівники поліції не роз'яснили йому права, передбачені ст.ст. 55, 56, 59 Конституції України, а також не роз'яснили права щодо застосування спеціальних технічних засобів. Зазначає, що в протоколі працівники поліції не зафіксували технічний засіб, яким здійснювалась відеофіксація події. Вказує, що відеозапис на диску, який долучений до матеріалів справи не є безперервним. Зазначає, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом. Також вказує, що докази, які додані до протоколу не зазначені у протоколу. Посилається на те, що лікар не з'явився до суду першої інстанції, а тому, на його думку, не виявилось можливим з'ясувати чи входить Красноградська ЦРЛ до переліку закладів, які мають право проводити огляд на стан сп'яніння, а також чи має право цей лікар проводити такий огляд. Вказує, що в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду, а суд першої інстанції відмовив в задоволенні його клопотання про витребування цього акту з Красноградської ЦРЛ. Зазначає, що у лікарні під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у нього не відбирались біологічні зразки, а лише двічі з використанням алкотестеру досліджувалось повітря, що ним видихалося. Посилається також на те, що висновок лікаря, який міститься в матеріалах справи не містить посилань на кількість промілей, які зазначені працівником поліції в протоколі. Крім того, вказує, що під час проведення огляду працівниками поліції не були залучені свідки.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 жовтня 2022 року, посилаючись на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції він не приймав участі, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 18.10.2022 року.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права оскарження судових рішень, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9А.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан сп'яніння, направленні на огляд водія, висновку КНП «Красноградська центральна районна лікарня», а також у відеоматеріалах з бодікамер інспекторів поліції та інших матеріалах справи.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд проводився у Красноградській ЦРЛ довідка № 1591 від 15.12.2021 року. Висновок 0,32 проміле, другий через двадцять хвилин 0,25 проміле.
Поряд з цим, належить взяти до уваги, що цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи вимоги цієї статті апеляційний суд дійшов висновку, що під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівники поліції зобов'язанні здійснювати відеозапис події такого огляду на спеціальні технічні засоби. А свідків вони повинні залучати лише у разі відсутності можливості здійснювати такий відеозапис.
Відповідно до відомостей матеріалів справи, об'єктивно вбачається, що працівники поліції фіксували процедуру огляду ОСОБА_1 на бодікамеру, а відеозапис долучили до матеріалів справи (арк. 12), а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі апеляційні доводи є необґрунтованими.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису об'єктивно вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 та під час спілкування з ним виявили ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, про що повідомили останнього. У зв'язку із виявленням таких ознак алкогольного сп'яніння, працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місті його зупинки з використанням газоаналізатору Драгер. Від такого огляду він відмовився та наполягав на проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Поряд з цим з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечує, що в нього тремтять руки.
Твердження ОСОБА_1 про те, що в нього тремтіли руки від виснаження після робочого дня суд апеляційної інстанції розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення ним відповідальності.
Крім того, з відеозапису вбачається, що працівники поліції відвезли ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, а після проходження огляду у лікарні складали протокол в автомобілі. Разом із працівниками поліції в автомобілі перебував ОСОБА_1 , якому неодноразово працівники поліції повідомляли, що з його ротової порожнини є запах алкоголю.
Отже, наявність таких ознак алкогольного сп'яніння вочевидь обумовлювали працівників поліції, які їх виявили, запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місті зупинки або у закладі охорони здоров'я.
Крім того, відповідно до відомостей висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (арк. 4), вбачається, що лікар під час огляду встановив факт вживання ОСОБА_1 алкоголя.
Відповідно до відомостей відеозапису об'єктивно вбачається. Що ОСОБА_1 в медичному закладі проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння шляхом продуття алкотестеру, який показав позитивний результат.
Згідно з додатком № 3 до інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/73509 від 09.11.2015 року, а саме п. 18, обстеження на факт визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі проводиться двічі, вдруге через 20 хв.
Відповідно до відеозапису вбачається, що в лікарні ОСОБА_1 двічі пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння. Вперше результат виявився 0,32 проміле. Через двадцять хвилин результат був 0,25 проміле.
Відповідно до п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю.
Отже, цифрові показники після проведення тестувань у лікарні були більші ніж 0,2 проміле, що об'єктивно свідчить про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, відповідно до п.9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Тобто працівники поліції зобов'язані були доставити ОСОБА_1 до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції, після відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місті його зупинки, запропонували йому пройти огляд у закладі охорони здоров'я, а саме у Красноградській ЦРЛ, з чим ОСОБА_1 погодився.
Враховуючи відсутність будь-яких скарг на дії медичних працівників Красноградської ЦРЛ, апеляційний суд ставиться критично до тверджень апелянта щодо можливості проводити огляд на стан алкогольного сп'яніння у цьому закладі, а також про те, що у нього не відбирались біологічні зразки під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та вважає їх необґрунтованими.
Крім того, відповідно до відеозапису, працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його процесуальні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а тому доводи про те, що ОСОБА_1 не роз'яснено його права є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 про те, що здійснюється відеофіксація спілкування з ним на бодікамеру та повідомляли індивідуальний номер цієї бодікамери. Цей номер також зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення (арк.1) та в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк. 2), що об'єктивно спростовує такі доводи апелянта.
Крім того твердження апелянт на те, що в матеріалах справи відсутній акт медичного огляду ОСОБА_1 , який він пройшов у медичному закладі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 19 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Поряд з цим, відповідно до відомостей відеозапису, а також відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (арк. 3) об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 у медичному закладі двічі пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння шляхом продуття алкотестеру та результат оглядів був 0,32 та 0,25 проміле відповідно.
Отже у суду не виникає сумнівів щодо правильності фіксування працівниками поліції у протоколі цифрового показника промілей алкоголю у видихаємому повітрі ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Таким чином, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Крім того, клопотання захисника Вакуленка В.О. про закриття провадження у на підставі ч. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За правилами ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Як об'єктивно вбачається з матеріалів цієї справи, адміністративне правопорушення вчинено 15.12.2021 року, а отже, з урахуванням ст. 38 КУпАП, останнім днем строку притягнення до адміністративної відповідальності є 14.12.2022.
З урахуванням наведеного, на момент розгляду справи та прийняття суддею місцевого суду постанови від 06.10.2022 не сплинув строк, передбачений ч. 6 ст. 38 КУпАП, а тому суддя місцевого суду вірно наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, та підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, на стадії апеляційного розгляду відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 жовтня 2022 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.Ю. Грошева