Справа 953/6060/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/119/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
19 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Валки Харківської області матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року, -
Цією ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинуваченого Дніпропетровської обласної прокуратури та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування, до 27 січня 2023 року включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, а саме передача на особисті поруки підозрюваного його безпосереднім командирам, за їх заявами.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник послався на те, що суд безпідставно дійшов до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, дружину та трьох дітей, що спростовує доводи сторони обвинувачення про наявність ризику переховування підозрюваним від правоохоронних органів. Доводи прокурора про можливість дезертирства ОСОБА_7 є надуманими, оскільки останній з перших днів війни став до лав збройних сил та приймає активну участь у захисті країни від загарбників, має позитивну службову характеристику. Наголосив, що ризик впливу підозрюваним на свідків також відсутність, оскільки свідок ОСОБА_8 є його бойовим товаришем та побратимом, а крім того вже допитаний. На думку захисника ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення відсутній, оскільки він має повну сім'ю, проходить військову службу та повністю визнає себе винним.
Указав, що суд не врахував вік та стан здоров'я ОСОБА_7 , який має тяжке захворювання, має намір продовжити боронити Україну, а також той факт, що потерпілі не мають до нього претензій.
На думку захисника підозрюваного можливо передати на поруки його безпосереднім командирам, які на даний час також проходять військову службу та не змогли з'явитися на судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підозрюваний та захисник були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, однак захисник в судове засідання не з'явився, а підозрюваний не заявляв клопотань про проведення апеляційного розгляду за його обов'язкової участі, а тому судовий розгляд проведено за їх відсутності.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення слідчого судді першої інстанції є обгрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування чи суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, за вчинення більш тяжкого останньому може бути призначено покарання до 12 років позбавлення волі.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин провадження, а саме того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, яке спричинило загибель двох людей, на думку колегії суддів у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства в тому числі в умовах воєнного стану.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
За таких обставин, посилання сторони захисту на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчим суддею проаналізовано та надано оцінку доводам захисника про наявність в підозрюваного міцних соціальних зв'язків, сім'ї та трьох неповнолітніх дітей, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене не може достатньо свідчити про можливість належного виконання ним своїх обов'язків, оскільки проживає ОСОБА_7 у Житомирській області, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків у Харківській області, де проводиться досудове розслідування.
Доводи захисника про безпідставність висновків слідчого судді про можливість впливу його на свідка ОСОБА_8 , оскільки його було вже допитано, є необґрунтованими оскільки слідчим суддею зазначено, що відповідно до вимог КПК України суд може брати до уваги лише показання осіб, які були допитані безпосередньо судом, що доводить існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи захисника про необгрунтованість висновків слідчого судді про існування ризиків передбачених п.п.4,5 ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставними, оскільки вони не були встановлені слідчим суддею.
Доводи захисника про безпідставність висновку слідчого судді про неможливість передачі підозрюваного на поруки, є хибними, оскільки слідчий суддя, у зв'язку з неприбуттям осіб до судового засідання, позбавлений був можливості виконати вимоги, передбачені ч.2 ст.180 КПК України, які є обов'язковими для виконання.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: