Провадження № 22-ц/803/1132/23 Справа № 202/29832/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Мороз В.П. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.
02 лютого 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області
Єдиний унікальний номер 202/29832/13-ц
Номер провадження 22-ц/803/1132/23
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Биліни Т.І., Максюти Ж.І.
за участю секретаря: Паромової О.О.
учасники справи :
позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк»
відповідачі - ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року головуючого судді Мороза В.П. по цивільній справі про стягнення заборгованості,-
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до кредитного договору від 15 травня 2008 року № 1/08093ОД ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 51 300 дол. США, зі сплатою відсотків у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року. Вказаний договір був забезпечений шляхом укладання з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» договорів поруки від 20 жовтня 2010 року № 167 у зв'язку з чим вони є солідарними відповідачами за пред'явленим до стягнення боргом. Тому, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору просили стягнути на користь позивача з відповідачів заборгованість, яка станом на 24 травня 2013 року становила 50 253,86 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 25 423,02 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 19 103,50 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 3 304,51 дол. США; штраф (фіксована частина) - 31,28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2 391,55 дол. США.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року в частині вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості - скасовано, провадження у справі у цій частині закрито.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у солідарному порядку виниклу заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року станом на 24 травня 2013 року у сумі 44 557,8 доларів США; витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 7 347,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у солідарному порядку виниклу заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року станом на 24 травня 2013 року у сумі 44 557,8 доларів США; витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 7 347, 90 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в частині вирішення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині вирішення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без змін.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що позивачем надано суду докази щодо заборгованості. Відповідачем не спростовано обставин отримання ним кредитних коштів та надані банком докази на підтвердження заборгованості. Кредитний договір не було припинено, виконано або визнано недійсним, а тому вважати його таким, що не підлягає виконанню з боку відповідача та поручителів немає жодної правової підстави.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Пипа А.О. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін, як обґрунтоване та законне. Зокрема зазначає, що банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року у сумі 51 300 дол. США, зі сплатою відсотків у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року. Останнє погашення ОСОБА_1 заборгованості по договору за рахунок особистих коштів відбулося 11 жовтня 2011 року. Тому, у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з моменту виникнення заборгованості ОСОБА_1 перед банком 11 жовтня 2011 року, тобто протягом наступних шести місяців. Вимогу до поручителя ОСОБА_2 банком пред'явлено лише 31 липня 2013 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку.
У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» представник АТ КБ «ПриватБанк» адвокат Пац Є.О. підтримала доводи апеляційної скарги ,представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Пипа А.О. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач ОСОБА_3 шляхом неодноразового оголошення на сайті Судової влади України Дніпровського апеляційного суду (т.3.а.с.73-76,125-128,129,143 ).
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів на підтвердження видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення дій з примусового стягнення боргу.
Апеляційний суд не може погодитись з вказаним висновком суду , з таких підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 376 ЦПК України).
Судом апеляційної інстанції в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини .
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, законодавство не містить.
Аналізуючи норми права можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить законодавству.
Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, водночас з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Правові висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, від 16 січня 2019 року ву справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-465цс18.
Відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Так, з досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідно до кредитного договору № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 51 300 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 14 травня 2013 року.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» уклало ряд договорів поруки - 15 травня 2008 року з ОСОБА_2 , 26 травня 2009 року з ОСОБА_3 та 20 жовтня 2010 року з ПАТ «Акцент-банк», за умовами яких ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» у випадку невиконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного кредитного договору заборгованість за ним станом на 24 травня 2013 року склала 50 253,86 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом - 25 423,02 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 19 103,50 дол. США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 3 304,51 дол. США; штраф (фіксована частини) - 31,28 дол. США; штраф (процентна складова) - 2 391,55 дол. США.
Зобов'язання позичальника, що випливали зі кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 договорів поруки та ПАТ «Акцент - Банк» № 167 від 20 жовтня 2010 року.
Також, з матеріалів справи вбачається,що відповідно до укладеного кредитного договору № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року та наданої банківською установою копії заяви на видачу готівки , відповідач ОСОБА_1 15 травня 2008 року отримав суму кредиту у розмірі 51 300 доларів США для придбання автомобілю (а.с.11 - 15, 174, т.1), який за договором застави № 093О/1 від 15 травня 2008 року ним був переданий у заставу банку (а.с.55 - 57, т.1).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за укладеним кредитним договором №1/08093ОД від 15 травня 2008 року останнє погашення ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору відбулося 11 жовтня 2011 року (а.с. 175 - 179,т.1) і сума заборгованості на цю дату складала 30 413, 76 доларів США.
Згідно наданої копії акту прийому-передачі від 21 червня 2011року, заставний автомобіль марки DAF, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 передано ОСОБА_1 банку для реалізації, та який і було реалізовано за суму 79 781,97 грн., що еквівалентно 9 981,46 доларів США, з яких 4 479,21 доларів США розподілено на погашення пені, а 4 990,74 доларів США - на погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, що судом першої інстанції не було з'ясовано при ухваленні рішення по справі .
Тобто,суд апеляційної інстанції встановив ,що боржник неналежним чином виконував зобов'язання з оплати щомісячних платежів (повернення тіла кредиту та сплати процентів
за користування кредитом), у зв'язку з чим наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.
У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виниклої заборгованості за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період
у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки (пункт 4. 2) про його дію до припинення забезпеченого нею зобов'язання за договором про іпотечний кредит не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій
з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.
Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких становлять права та обов'язки сторін кредитного договору.
Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 ,а отже і поручителі, взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 14 травня 2013 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватися і до поручителя.
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження 14-145цс18).
Як вбачається з графіка погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, позичальник зобов'язується погашати кредит щомісячними платежами до 20 числа.
Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісяця в термін до 20 числа, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Встановлено, що останній платіж позичальник ОСОБА_1 здійснив 11 жовтня 2011 року.
У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Припинення поруки не є тотожним з припиненням договору поруки, оскільки порукою забезпечуються певні зобов'язання, які за кредитним договором визначаються у тому числі також щомісячними платежами, а тому припинення поруки за певним щомісячним платежем як окремим щомісячним зобов'язанням, яке є складовою частиною загального зобов'язання за кредитом, не тягне припинення поруки в цілому за усім кредитним зобов'язанням, визначеним щомісячними платежами.
Таким чином, аналізуючи положення частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття строк чинності поруки повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в частині вирішення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без змін, тобто сума загальна заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року становить 44 557,8 доларів США, з яких 25 423,02 долара США - заборгованість за кредитом, 19 103,50 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та штраф (фіксована частина) - 31,28 доларів США.
Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України вказівки ,що містяться в постанові суду касаційної інстанції ,є обов*язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Прострочення позичальника ОСОБА_1 відбулось 11 жовтня 2011 року , а з позовом банк звернувся до суду у липні 2013 року.
Зі змісту договору поруки вбачається ,що поручителі відповідають перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків .
За договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
З дослідженого графіку погашення кредиту відсотків і винагороди (додатку № 1 ) до кредитного договору № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року вбачається ,що суми ,зазначені в графіку погашення кредиту,відсотків та винагороди ,вказані у доларах США . Платежі відповідно до графіку погашення підлягають оплаті в повному розмірі. Часткові платежі без попереднього узгодження з банком не допускаються. Платежі відповідно до графіку погашення вважаються здійсненими у встановлений термін,якщо сума платежів у повному обсязі надійшла на рахунок у банку не пізніше дати,зазначеної в графіку погашення кредиту,відсотків і винагороди (т.3.а.с.108-109 ). Вбачається , що в період з 25 листопада 2011 року по 25 квітня 2012 року повинно було відбуватись погашення загальної суми внеску : 25 листопада 2011 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 983,20 ,сума відсотків до сплати 333,80 ; 26 грудня 2011 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 998,44 ,сума відсотків до сплати 318,56 ; 25 січня 2012 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 1023,69 ,сума відсотків до сплати 293,31 ; 27 лютого 2012 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 1011,25 ,сума відсотків до сплати 305,75 ; 26 березня 2012 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 1071,73 ,сума відсотків до сплати 245,27 ; 25 квітня 2012 року -1317 ,з якої сума кредиту до погашення : 1070,29 ,сума відсотків до сплати 246,71.Тобто, за тілом кредиту за вказаний період сума до погашення становить 6158,60 та сума відсотків до сплати 1743,40 .
З розрахунку заборгованості вбачається ,що загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 24 травня 2013 року становить 44 557,80 доларів США, з яких 25 423,02 долара США - заборгованість за кредитом, 19 103,50 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та штраф (фіксована частина) - 31,28 доларів США.
Враховуючи вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України , у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з моменту виникнення заборгованості ОСОБА_1 перед банком 11 жовтня 2011 року, тобто протягом наступних шести місяців , а тому заборгованість за кредитним договором ,яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь банку у солідарному порядку станом на 25 квітня 2012 року буде становити в загальному розмірі 24 652,52 доларів США, з яких 14 606,29 доларів США - заборгованість за кредитом , 10 014,95 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та штраф (фіксована частина ) 31,28 доларів США .
Отже, заборгованість ОСОБА_1 ,яка підлягає стягненню на користь банку за кредитним договором станом на 24 травня 2013 року, становить 19 905,28 доларів США ,з яких 10 816,73 долара США - заборгованість за кредитом, 9 088,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Беручи до уваги все вище встановлене в ході апеляційного розгляду справи, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача , тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції від 27 серпня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року у сумі 24 652, 52 доларів США. Стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року у сумі 19 905, 28 доларів США.
Вказаний порядок стягнення суми заборгованості не призведе до подвійного стягнення з позичальника суми заборгованості за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року ,оскільки під час нового апеляційного розгляду цивільної справи встановлена і солідарна відповідальність поручителів .
Відповідно до п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року у сумі 24 652, 52 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 1/08093ОД від 15 травня 2008 року у сумі 19 905, 28 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у солідарному порядку судові витрати по справі по сплаті судового збору у розмірі 7 347, 90 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 07 лютого 2023 року .
Судді: