Провадження № 2/760/10223/22
Справа № 760/18195/22
про забезпечення позову
19 грудня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 /далі - ФОП ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення суми авансового платежу,
Рух справи
05.12.2022 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 28.11.2022, за підписом позивача, в якій ставиться питання про стягнення з
ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 161,00 грн з яких: 50 400,00 грн - сума авансового платежу; 192 761,00 грн - пеня.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 13.12.2022.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 1912.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Одночасно з позовом, до суду надійшла заява про забезпечення позову, датована 28.11.2022, за підписом позивача в якій він в порядку ст.ст. 149-152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просить суд:
-вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться на банківських рахунках, зокрема на рахунку № НОМЕР_3 в ПУМБ МФО 334851, інших рахунках відповідача в межах заявлених позовних вимог - 243 161,00 грн;
-вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , інше нерухоме та рухоме майно, яке належить позивачеві.
Доводи заявника
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що невжиття заходів забезпечення позову, виходячи з предмету позову, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а у разі задоволення позову, позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
При цьому, звертається увага на те, що відповідачка своєчасно не виконала умови укладеного договору підряду, а також відмовилася від повернення позивачеві суми авансового платежу.
Зі слів позивача, відповідачка не відповідає на телефонні дзвінки, а направлена позивачем претензія залишилась проігнорованою.
Вказує, що відповідачка ухиляється від повернення суми авансового платежу, повідомивши позивача про те, що вказані грошові кошти вже нею витрачені.
З огляду на вказане заявник зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може призвести до того, що позивач не зможе повернути суму авансового платежу у зв'язку з можливим вчиненням відповідачкою дій, спрямованих на утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, що підтверджується також її теперішньою поведінкою.
Враховуючи наведене заявник просить заяву задовольнити.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 № 911/949/20 арешт, накладений судом для забезпечення позову лише на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб, не розповсюджує свою дію на відповідні грошові кошти, оскільки для їх арешту суд має вжити окремий захід забезпечення позову, передбачений цією нормою.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:
«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Разом з тим, як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 (провадження № 61-5051св19) накладення судом арешту на рахунки чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
У справі, що переглядається вимоги позивача мають майновий характер, між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів, сплачених позивачем на виконання договору підряду на виконання проектних робіт № А-1050 від 25.08.2022.
В матеріалах справи міститься квитанція від 26.08.2022 про сплату позивачем на рахунок відповідача, відкритого в АТ «ПУМБ», грошових коштів в сумі 50 400,00 грн з призначенням платежу: «за проєктні роботи згідно Договору підряду № А-1050 від 25.08.2022», а також копія вимоги про розірвання договору та повернення авансу від 11.10.2022, направлена на адресу відповідачки, вказану у договорі підряду № А-1050 від 25.08.2022», що підтверджується накладною, описом вкладення та квитанцією про сплату послуг АТ «Укрпошта».
Разом з тим, заявлена до стягнення сума в частині пені (192 761,00 грн) розраховувалась одноособово позивачем та не сплачувалась позивачем на рахунок відповідача, оскільки така за своїм характером є санкцією за порушення зобов'язання.
Суд звертає увагу, що перевірка обґрунтованості заявлених до стягнення сум не може здійснюватися на цій стадії процесу, а тому накладення арешту на банківські рахунки в межах самостійно розрахованої позивачем суми (192 761,00 грн) може стати надмірним тягарем для відповідача, що не буде відповідати збалансованості інтересів сторін.
При цьому суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на спірні кошти, розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім'я відповідача.
В заяві про забезпечення позову також ставиться питання про накладення арешту квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , інше нерухоме та рухоме майно, яке належить позивачеві.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За відсутності доказів належності вказаної квартири відповідачу, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині, з метою недопущення порушення прав третіх осіб. Крім того, наразі матеріалами справи не доведено співмірність застосування такого заходу забезпечення позову до предмета спору.
Крім того, в іншій частині вимог заяви про забезпечення позову («накладення арешту на інше нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачеві») суд звертає увагу на те, що відсутність зазначення позивачем конкретного нерухомого та рухомого майна належного відповідачці, на яке позивач просить накласти арешт, як захід забезпечення позову, що не тільки унеможливлює ідентифікацію такого майна, але й створює умови для порушення засади співмірності заходу забезпечення, пов'язаною з неможливістю такої ідентифікації, із заявленими позовними вимогами
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Щодо зустрічного забезпечення
Разом з тим, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Випадки обов'язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.
В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (від 28.11.2022) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми авансового платежу, - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 розміщені на банківських рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) в тому числі, на рахунку НОМЕР_3 відкритого на ім'я ОСОБА_2 в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в межах суми 50 400,00 грн.
У задоволенні іншої частини вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Зазначити дані заявника (позивача): ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Зазначити дані відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів, в т.ч. учасникам судового процесу та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829; адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич