Справа №760/7641/22
2/760/657/23
02 лютого 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 856, 85 гр.
Посилається в позові на те, що ОСОБА_2 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 22 серпня 2014 року.
Позичальник підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання.
Позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 1 000, 00 гр.
Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримала кредитну картку, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
При встановленні кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких позичальник при укладенні договору дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла.
Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідачка.
Відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять кредитні зобов'язання померлого позичальника.
Спадкування обов'язків відбулось відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачка не відмовилась від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.
02 вересня 2021 року відповідачу було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред'явила свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком становить 20 856, 85 гр., яка складається з:
- 263, 46 гр. - заборгованість за кредитом;
- 263, 46 гр. - заборгованість за простроченим тілом кредита;
- 20 593, 39 гр. - нарахована пеня.
Виходячи з цього, невиконання позичальником умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду та відповідно до ст. 33 ЦПК України 29 червня 2022 року було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 06 липня 2022 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками на адресу її реєстрації.
З рекомендованого повідомлення вбачається, що відповідач отримала копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками 22 листопада 2022 року.
/ а. с. 72 /
Відповідачці був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що 22 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та позивачем був укладений кредитний договір шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
При підписанні Анкети-заяви ОСОБА_2 - позичальник підтвердила, що ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських слуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згода позичальника підтверджена її власноручним підписом у Анкеті-заяві.
Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком позичальник отримала кредитну картку 22 серпня 2014 року.
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування при видачі кредитної картки 22 серпня 2014 року позичальнику був встановлений кредитний ліміт у розмірі 1 000, 00 гр., який в подальшому поступово зменшився до 270, 00 гр., а 27 січня 2020 року був анульований.
З виписки по кредитному договору вбачається, що позичальник не користувалася виданою банком кредитною карткою з серпня 2015 року, платежі в рахунок погашення кредиту не вносила.
/ а.с. 12-15 /
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 19 листопада 2018 року.
З відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори № 2370/02-14 від 23 березня 2021 року на претензію банку від 12 березня 2021 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 нотаріальною конторою була заведена на підстав претензії банку.
Станом на 23 березня 2021 року спадкоємці відсутні.
/ а.с. 48, 51 /
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідачка до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_2 не зверталася.
З точки зору закону в разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.
При спадкуванні борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов'язання.
Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора.
Тобто, кредитор, що звернувся до спадкоємців, зобов'язаний представити документи, що підтверджують його вимоги.
На підтвердження укладеного з померлою кредитного договору позивач надав суду копію Анкети-заяви № б/н від 22 серпня 2014 року, підписану ОСОБА_2 , розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору з якої вбачається, що позичальником вносилися кошти в рахунок погашення заборгованості до 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги.
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Системне тлумачення ст. 16 та ч. 2 ст. 1282 ЦК України дозволяє зробити висновок, що:
- по-перше, норма ч. 2 ст. 1282 ЦК України є спеціальною у площині захисту прав кредиторів спадкодавця у межах спадкових правовідносин, в якій передбачено належний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця;
- по-друге, до відносин між кредитором і спадкоємцями позичальника не повинні застосовуватися норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі (пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором).
Аналіз ч. 2 ст.1282 ЦК України свідчить, що задоволення вимоги кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.
Судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно.
Це відповідає позиції Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, яка з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватись судами.
Виходячи з даної правової позиції звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємця про стягнення заборгованості за договором позики не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки правовідносини між кредитором і позичальником припинилися у зв'язку зі смертю останнього, а його спадкоємець стороною даного договору не був.
На правовідносини між кредитором і спадкоємцем позичальника не поширюються норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема право на пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.
З точки зору закону задоволення вимоги кредитора до спадкоємця шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.
Судовий же спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємця від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємця позову про накладення стягнення на майно, яке було передане йому у натурі.
При цьому закон не передбачає форму, в якій має бути здійснена відмова спадкоємця задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. Тому саме по собі невиконання спадкоємцем вказаної вимоги може свідчити про відмову.
Зазначена позиція закріплена в ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
При зверненні до суду, позивач надав копії листів-претензій від 12 березня 2021 року та від 02 серпня 2021 року, які було направлено на адресу відповідача і зазначив, що відповіді на них отримано не було, тобто це є підтвердженням невиконання вимоги кредитора спадкоємцем.
/ а.с. 50, 52 /
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1282 ЦК України.
Крім того, в п.32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналіз зазначеного законодавства дає підстави для висновку, що спадкоємці боржника за кредитним зобов'язанням зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у випадку пред'явлення у передбачений законом строк кредитором вимог до спадкоємців, що прийняли спадщину.
Виходячи з викладеного вище, неправильно обраного позивачем способу захисту, суд приходить до висновку про відутність підстав для задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст.3, 6, 15, 16, 1048, 1054, 1216, 1218, 1268, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А. Шереметьєва