Справа №760/21648/20 2-а/760/225/23
07 лютого 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі -Омелько Г.Т.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейський СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старший сержант поліції Ляпало Сергій Олександрович, про оскарження та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про оскарження та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23 вересня 2020 року поліцейським СРПП №3 Южноукраїнського ВП старшим сержантом поліції Ляпалом Сергієм Олександровичем було складено Постанову серії БАБ №320101 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно нього.
В оскаржуваній постанові зазначено, що 23 вересня 2020 року позивач здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знака 5.38 з додатковою табличкою 7.17, чим порушив п. 8.4 (ґ) ПДР України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З оскаржуваною постановою позивач не погоджується, оскільки вважає, що вона складена з порушенням вимог чинного законодавства України, а склад правопорушення (про яке йдеться в Постанові) відсутній. Вказує, що місця для паркування осіб з інвалідністю (знак 5.38 табл. 7.17) позначаються згідно ПДР або дорожнім знаком 5.38 з табличкою 7.17 і визначеною зоною дії знаком (знак 5.38 із табличкою 7.2.1 тощо) або горизонтальною дорожньою розміткою, а саме: синьою лінією (1.1) із позначкою на дорожньому полотні (знак 1.30 розділу 1 (горизонтальна розмітка) пункту 34 ПДР, а з фотознімків вбачається відсутність розмітки на проїзній частині дороги, де зупинився автомобіль Позивача, тому дія дорожнього знаку з табличкою 7.17 розповсюджується на одне місце для паркування. При цьому, автомобіль Позивача знаходиться за межами дії згаданого дорожнього знаку.
Крім того, позивач наголошує, що дії Відповідача по складанню Постанови серії БАБ №320101 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є необґрунтованими та незаконними.
З огляду на наведене, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №320101 від 23 вересня 2020 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також стягнути на його користь з відповідача судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про оскарження та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 12.10.2020 від позивача 03.12.2020 до суду надійшов уточнений адміністративний позов, в якому відповідачем визначено поліцейського СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старшого сержанта поліції Ляпала Сергія Олександровича, третьою особою - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року вищевказану позовну заву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків, а саме для визначення з належним відповідачем у справі - чи дає він згоду на заміну судом залученого ним відповідача на Департамент патрульної поліції, а якщо ні, - чи дає він згоду на залучення Департаменту патрульної поліції у справі як співвідповідача.
09.09.2021 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій позивач просить замінити неналежного відповідача на належного - Департамент патрульної поліції у м. Києві, а також уточнений адміністративний позов, в якому відповідачем визначений Департамент патрульної поліції, третіми особами: поліцейський СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старший сержант поліції Ляпало Сергій Олександрович, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 червня 2022 року Відповідача поліцейського СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старшого сержанта поліції Ляпала Сергія Олександровича замінено на Департамент патрульної поліції; залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області про оскарження та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача поліцейського СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старшого сержанта поліції Ляпала Сергія Олександровича.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Треті особи пояснень на позов також не подали.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 23 вересня 2020 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення його до відповідальності за частиною 5 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки).
Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, з постановою не погоджується, оскільки вважає, що вона складена з порушенням вимог чинного законодавства України, а склад правопорушення, про яке йдеться в Постанові, відсутній.
Вказує, що місця для паркування осіб з інвалідністю (знак 5.38 табл. 7.17) позначаються згідно ПДР або дорожнім знаком 5.38 з табличкою 7.17 і визначеною зоною дії знаком (знак 5.38 із табличкою 7.2.1 тощо) або горизонтальною дорожньою розміткою, а саме: синьою лінією (1.1) із позначкою на дорожньому полотні (знак 1.30 розділу 1 (горизонтальна розмітка) пункту 34 ПДР, а з фотознімків вбачається відсутність розмітки на проїзній частині дороги, де зупинився автомобіль позивача, тому дія дорожнього знаку з табличкою 7.17 розповсюджується на одне місце для паркування. При цьому, автомобіль позивача знаходиться за межами дії згаданого дорожнього знаку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 222 КУпАП надає повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП працівниками Органів Національної поліції.
Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи, обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до частини 5 стаття 122 КУпАП, зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідач, в свою чергу, не надав у справу жодного доказу, які би стверджували вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, зазначеного ним у постанові, яка оскаржується. Зокрема, відеофіксацію або фотофіксацію правопорушення, письмові пояснення свідків (очевидців події) тощо.
Також, відповідач не подав доказів фіксації розгляду справи, зокрема, спілкування поліцейського і позивача під час оформлення матеріалів справи на «боді-камеру», роз'яснення йому прав та обов'язків, демонстрування доказів фіксації вчиненого правопорушення, відмови Позивача отримати копію постанови тощо.
Отже, поліцейським належно не виконано вимоги статті 251 КУпАП, щодо підтвердження правопорушення належними і достатніми доказами, а також вимоги статті 280 КУпАП щодо з'ясування обставин у справі про адміністративне правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Водночас, суд не приймає до уваги надані позивачем фотознімки, оскільки з них не вбачається відсутність розмітки на проїзній частині дороги, де зупинився автомобіль позивача, тобто, дані фотознімки баззаперечно не підтверджують ті обставини, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №320101 від 23.09.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 гривень підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.
Враховуючи наведе вище, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, треті особи: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, поліцейський СРПП№ 3 Южноукраїнського ВП старший сержант поліції Ляпало Сергій Олександрович, про оскарження та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №320101 від 23.09.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Усатова