Провадження № 2/760/4273/23
Справа № 760/25034/20
07 лютого 2023 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» /далі - ТОВ ««Київські енергетичні послуги» / (код ЄДРПОУ: 41916045; адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
Рух справи
17.11.2020 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом представника позивача - адвоката Кудаліної І.М. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 10 202,32 грн, а також 24,16 грн трьох відсотків річних та 2 102,00 грн судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Жовноватюк В.С.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.12.2020 позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом'янського районного суду міста Києва № 247 від 05.02.2021 у зв'язку з перебуванням судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) новим складом суду.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Доводи позову
В обґрунтування позовних вимог в позові вказується, що відповідач отримує послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначається, що відповідач своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з січня 2019 по травень 2020 житлового-комунальних послуг не виконував, у зв'язку з чим у останньої утворилася заборгованість в сумі 10 202,32 грн, яка має бути сплачена з урахуванням 3% річних від простроченої суми - 24,16 грн.
Щодо правової позиції відповідача
Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.062018 № 429 ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам. У місті Києві єдиним постачальником універсальної послуги є ТОВ «Київські енергетичні послуги».
Відповідно до п. 3.1.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний постачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах. Зазначений договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 663, 634, 641, 642 ЦК України.
Пунктом 8 Правил визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
За адресою: АДРЕСА_2 , де споживається електрична енергія, ТОВ «Київські енергетичні послуги» відкрито особовий рахунок побутового споживача електроенергії № НОМЕР_2 .
Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості зі змісту якого загальна сума боргу відповідачки перед позивачем становить 10 226,48 грн з яких: 10 202,22 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 24,16 грн - 3 % річних від простроченої суми.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
За змістом ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - це індивідуальний або колективний споживач.
Разом з тим, у п. 6 ч. ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Позивач вказує, що відповідач є споживачем послуг електропостачання за адресою: АДРЕСА_2 , в той же час доказів на підтвердження зазначеної обставини не надав.
Так, до позовної заяви не долучено ані інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ані копії договору про надання житлово-комунальних послуг чи інших доказів, які б у своїй сукупності підтверджували, що саме ОСОБА_1 порушила права та майнові інтереси позивача.
Зокрема, зі змісту довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (а.с. 30, зворотній бік) вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2 , не значиться.
За таких обставин, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 або про те, що саме вона користується зазначеним об'єктом нерухомого майна та отримував відповідні житлово-комунальні послуги для власних потреб.
Так, в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких суд міг би дійти достеменного висновку про наявність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг саме з ОСОБА_1 .
Положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 266/2666/19, від 20.07.2022 у справі № 522/25618/15-ц, від 13.07.2022 у справі № 761/825/20.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12.09.2018 у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20.03.2019 у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15.05.2019 у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29.05.2019 у справі № 554/10303/17-ц, від 20.11.2019 № 201/12877/16 (пункт 46), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05.05.2020 у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19.05.2020 у справі № 263/17218/18 (пункт 24).
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17(пункт 75) та від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункт 54)).
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Оскільки матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 є користувачем наданих послуг та, відповідно, належним відповідачем у даній справі, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати у справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич