Справа № 727/1193/23
Провадження № 2-о/727/86/23
08 лютого 2023 року Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Смотрицький В.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком,-
встановив:
Заявники звернулись до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою, в якій просили в порядку окремого провадження розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, посилаючись на те, що 02 липня 2021 року між ними укладений шлюб, зареєстрований Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №875 від 02 липня 2021 року. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи вказані вимоги заявники посилались на те, що їхні шлюбні відносини погіршилися, останні пів року вони проживають окремо, дитина проживає з батьком. Спільне життя у них не склалося через несумісність характерів та різницю поглядів на подружнє життя, не маємо спільного побуту, взаємних прав та обов'язків, втратили почуття любові та поваги один до одного. За таких обставин, вважають, що їхній шлюб існує формально, спроби щодо його збереження є безнадійними та безперспективним, а тому, подальше спільне життя є неможливим та таким, що суперечить нашим інтересам. До того ж, заявниця бажає виїхати за кордон та саме там влаштувати своє особисте життя. Спір про місце проживання їхньої спільної дитини відсутній, оскільки між ними досягнуто згоду щодо участі у її вихованні та утриманні.
Дослідивши дану заяву та додані до неї документи, з метою вирішення питання про прийняття справи до провадження та вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити у зв'язку з наступним.
Зі змісту ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи, зокрема про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Відповідно до ч. 2 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 109 СК України передбачено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК України, подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачено: з ким з них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя.
Крім того, згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб припиняється шляхом його розірвання за заявою подружжя або одного з них судом чи органом реєстрації актів цивільного стану. Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК України. При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК України; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Звертаючись до суду із даною заявою, заявники додали до заяви договір між батьками про утримання та визначення місця проживання дитини.
Водночас заявники просили саме суд визначити місце проживання дитини, що за своєю суттю є вимогою, яка має розглядатися судом в порядку загального позовного провадження у разі наявності спору між батьками.
З наведеного випливає, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки із заяви вбачається спір про право, що є підставою для відмови у відкритті провадженні у справі.
Разом з тим, заявникам необхідно роз'яснити право звернення до суду в позовному провадженні.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 293-294, 315, 353, 354 ЦПК України,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та заяву із всіма доданими до неї документами повернути заявникам.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: