Справа № 638/7409/22
Провадження № 2/638/1956/23
08 лютого 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.
за участю секретаря Мяснянкіної Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди,-
20.12.2022 позивач до суду звернувся з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ПрАТ «Протосто страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту за №2100634, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Шкода Октавиа, державний номер НОМЕР_1 . 26.12.2021 сталась ДТП за участі автомобіля Шкода Октавиа, державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , Фольксваген, державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , автомобіля Део, державний номер НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль стархувальника, що був застрахований у позивача. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП. ПрАТ «Просто страхування» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 90294,37 грн. цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК Українсьа страхова компанія», відповідно до полісу № ЕР 204242861. АТ «Просто страхування» звернулось до ПрАТ «СК Українська страхова група» з заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим було виплачено 61378,67 грн. Отже, відповідач повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у сумі 28906,70 грн. Відповідачу було направлено претензію, одна сума не сплачена. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн та судовий збір.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою з проханням проводити слухання справи за його відсутності, зазначивши, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає за можливе провести розгляд справи у заочному порядку, що не суперечить вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.
Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
26.12.2021 о 01-03 год. у м. Харкові по вул. Гвардійців-Широнінців, 15/46, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Daewoo», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_5 , який був під керуванням ОСОБА_3 , та транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був під керуванням ОСОБА_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2022 у справі №643/245/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.
У результаті ДТП був пошкоджений автмообіль ОСОБА_2 .
Згідно з договором №2100634 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.02.2021 цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «Просто - страхування».
Відповідно до звіту №31/0122 від 01.02.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1 становить 104 818,92 грн.
Як вбачається з акту №158180 від 22.05.2022, який складено співробітниками АТ «Просто срахування», вищезазначена ДТП була визнана страховим випадком, страхове відшкодування становить 90294,37 грн.
Платіжним дорученням №6189 від 20.05.2022 підтверджується, що АТ «Просто - страхування» виплатило страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу Шкода, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 90294,37 грн.
Отже, фактичні витрати АТ «Просто - страхування», пов'язані зі страховим випадком становлять 90294,37 грн.
Цивільно - правова відповідальність застрахована у ПрАТ «СК Українська страхова група».
У зв'язку з чим ПрАТ «Просто-страхування» звернулось до ПрАТ «СК Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі чого ПрАТ «СК Українська страхова група» виплатило 61378,67 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування » передбачено, що До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки
Згідно з ст. 1194 ЦК України Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Приймаючи до уваги викладене відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати АТ «Просто - страхування» у розмірі 28906,70 грн (90294,37 грн -61387,67 грн).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Правила розподілу судових витрат між сторонами визначені у статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стороною позивача суду були надані документи на підтвердження понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, укладений між АТ «Просто - страхування» та адвокатським бюро «Синюк та партнери», реєстр справ, який є невід'ємним додатком до договору про надання правової допомоги, де зазначені витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн, акт виконаних робіт, який також є невід'ємним додатком до договору, платіжне доручення №12316 від 04.10.2022, відповідно до якого ПрАТ «Просто - страхування» перерахувало АБ «Синюк та партнери» 77 000 грн, призначення платежу вказано «оплата юридичних послуг» та детальний опис робіт виконаних для надання правової допомоги від 28.10.2022.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У вищезгаданій додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, суд не вправі вирішити питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що, відповідно до приписів частини п'ятої статті 137 ЦПК України, унеможливлювало вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.
Підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог у сумі 28906,70 грн , що становить суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти витрати позивача на правову допомогу у розмірі 6000 грн.
Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.1-18, 76-82, 95, 141, 228, 229, 235, 244, 245, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст. 1194 ЦК України, ст.ст.27 Закону України «Про страхування», суд , -
Позов Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» страхове відшкодування - 28906,70 грн, витрати на правову допомогу - 6000 грн, сплачену суму судового збору - 2481 грн, а всього 37387 (тридцять сім тисяч триста вісімдесят сім) 70 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківського апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ПрАТ «Просто- страхування», ЄДРПОУ 24745673, вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД