Справа № 953/4380/22
н/п 1-кп/953/474/23
"03" лютого 2023 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - адвоката ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Київського районного суду м.Харкова, клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженні №12021221230000556 від 05.10.2021, обвинуваченому:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Красний Луч Луганської області, громадянину України, з середньо-технічною освітою, розлученому, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_15 , 2008 року народження, офіційно не працюючому, зареєстрованому: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимому, останній раз: 31.10.2018 Василівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого 03.09.2021 в зв'язку з відбуттям покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.5 ст.185 КК України, -
До Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021221130000556 від 05.10.2021 за обвинуваченням ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 5 ст.185 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч. 5 ст.185 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.185 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_16 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.
03 лютого 2023 року прокурором подано клопотання про продовження строку дії обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених п.п 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_12 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.5 ст.185 КК України, що є особливо тяжкими злочинами. На думку прокурора, слід враховувати тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 та особисті обставини, які можуть свідчити на користь збільшення ризиків переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до обвинуваченого є неможливим, оскільки вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не можуть запобігти вищевказаним ризикам.
Сторона захисту просила суд відмовити у задоволені клопотання у зв'язку з недоведеністю стороною обвинувачення продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просила обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Проте, якщо суд дійде висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, сторона захисту просила визначити мінімальний розмір застави. На думку сторони захисту, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризику або ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2022 продовжено обвинуваченому ОСОБА_12 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів - до 06 лютого 2023 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 124 050 (сто двадцять чотири тисячі п'ятдесят) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_12 закінчується 06.02.2023, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст. 199 КПК України).
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_12 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченого або інших зацікавлених осіб, як на потерпілих та свідків, так і на інших обвинувачених у кримінальному провадженні.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_12 , зважаючи на те, що він раніше неодноразово судимий, останній раз 31.10.2018 Васильківським районним судом Запорізької області за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі. Був звільнений 03.09.2021 у зв'язку з відбуттям покарання, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Крім того, суд враховує, що:
- ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України: за ч.5 ст.185 КК України є особливо тяжким, а саме злочином проти власності, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; за ч.2 ст.255-1 КК України є особливо тяжким, а саме злочином проти громадської безпеки, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
-дані щодо його особи, який раніше неодноразово судимий, останній раз 31.10.2018 Васильківським районним судом Запорізької області за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі, був звільнений 03.09.2021 у зв'язку з відбуттям покарання, розлучений, офіційно не працює, має на утримані неповнолітнього сина, разом з цим з урахуванням інкримінованих кримінальних правопорушень виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Суд зазначає, що зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченим моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно зі сформованою практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
Розглядаючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 року» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, для працездатних осіб - 2684 гривні.
Судом не встановлено підстав для зміни розміру застави, визначеної ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.08.2022, разом з цим, суму застави необхідно визначати з урахуванням статті 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 року».
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023, що складає 134 200 грн. 00 коп, з покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 26.08.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів - до 03 квітня 2023 року включно із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023, що складає 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок - до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_12 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з - під варти внаслідок внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 обов'язки, визначені ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.08.2022, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави, оригінал документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУДСА України коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Роз'яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, максимальне покарання за які передбачене законом у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, та попередити його про обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого; забезпечувати явку, належно повідомленого обвинуваченого до суду; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення суда про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Встановити строк дії ухвали до 03.04.2023 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 07 лютого 2023 року.
Суддя ОСОБА_1