Справа № 240/26617/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
07 лютого 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,
у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Так, апелянт зазначає, що що він не порушував тримісячний строк звернення до суду, а ст.233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) визначала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Крім того, на переконання апелянта тримісячний строк звернення до суду відраховується саме від дати відповіді-відмови, яку він отримав від відповідача, що вказує на дотримання ним тримісячного терміну звернення до суду.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся до суду стосовно ненарахування та невиплати йому у належному розмірі індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки, на його переконання, індексація нарахована на виконання рішення суду у справі №240/6994/20 у меншому розмірі.
Із матеріалів справи слідує, що на виконання рішення суду виплата індексації відбулась 26.02.2021 (а.с. 11).
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення недоліків позивачу необхідно було надати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності пропуску такого строку.
На адресу суду першої інстанції 05.12.2022 від представника позивача надійшла заява, у якій надано додаткові пояснення стосовно дотримання останнім строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач звертався до відповідача з заявою, на яку 20.09.2022 надано відповідь. На переконання позивача, тримісячний строк звернення до суду відраховується саме від дати відповіді-відмови відповідача.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
За приписами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Відтак, унесенням до КЗпП України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 КЗпП України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.
Слід вказати, що ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та після виплати індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду не погодився із застосуванням відповідачем базового місяця під час її нарахування.
Як свідчать матеріали справи, предметом позову є ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Слід відзначити, що спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, у постанові від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19.
Частина 5 ст. 122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.
В своїх позовних вимогах позивач зазначає, що на день виключення зі списків особового складу 26.01.2022 не отримав в повному обсязі кошти, на які має право за час проходження військової служби.
При цьому судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 у справі №240/6994/20 врегульовано питання виплати індексації.
Однак позивач вказує, що відповідачем за вказаний період нараховано та виплачено лише частину належної індексації, оскільки невірно обраховано індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачу повинно було бути відомо про порушення відповідачем його прав щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки 26.02.2021 відповідачем було нараховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 індексацію у сумі 24133,18 грн.
Суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що необізнаність позивача не є такою причиною. Позивач не був позбавлений можливості раніше отримати інформацію про наявність у нього права на здійснення такої індексації.
В свою чергу, позивач звернувся з вказаним позовом лише 40.10.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що отримання позивачем листа відповідача від 20.09.2022 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, які є поважними, позивачем не вказано. Слід також відзначити, що доводи апеляційної скарги стосовно дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду практично в повній мірі повторюють доводи заяви, яка надійшла до суду першої інстанції 05.12.2022 та яким було в повній мірі надано оцінку в оскаржуваній ухвалі про повернення позовної заяви.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, при визначенні початку строку звернення суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Додатково слід звернути увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа "Мельник проти України") погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям:
- це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди, які перешкоджали зверненню до суду;
- це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
- ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
- ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Таким чином, вирішальним моментом щодо визначення строків звернення до суду є встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Так, рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Відповідно до ст.123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч.2 ст.123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави є неповажними, а тому позовну заяву слід повернути.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.