Справа № 806/1197/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна
Суддя-доповідач - Мацький Є.М.
08 лютого 2023 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Капустинського М.М. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерство оборони України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу,
В травні 2022 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява Міністерства оборони України, в якому заявник просив допустити поворот виконання судового рішення у справі №806/1197/18, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Міноборони 382 948,00 грн., перераховані йому на підставі скасованих судових рішень.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у задоволенні заяви Міністерства оборони України про поворот виконання рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про поворот виконання судових рішень у даній справі з підстав, викладених у скарзі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві не може бути ототожнена з наведеним у статті 381 КАС України відшкодуванням шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Крім того, на переконання апелянта, така одноразова грошова допомога не входить до структури грошового забезпечення військовослужбовців.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, (з урахуванням виплаченої раніш суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 20 % втрати працездатності), як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 02.02.2018 №12.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року як військовослужбовцю, якому з 15.09.2017 встановлено інвалідність III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, після звільнення з військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із вирахуванням раніше здійснених виплат.
В решті позовних вимог - відмовлено.
На виконання судового рішення, Міноборони виплатило позивачу через Житомирський ОВК одноразову грошову допомогу у розмірі 382 948,00 грн. Про проведені виплатити наказ «Про виплату грошової допомоги» від 11.03.2019 №89, постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2021 року, касаційну скаргу Міноборони задоволено, скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018. Ухвалено нове рішення у справі № 806/1197/18, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Приймаючи оскаржувану увалу, суд першої інстанції суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги поширюються приписи статті 381 КАС України, відповідно до якої, не допускається поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. Натомість, Міністерство оборони України, звертаючись із заявою про поворот виконання рішення суду не надало доказів на підтвердження того, що висновки суду першої та апеляційної інстанції по справі обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 380 КАС України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою наведеної вище статті КАС України, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ визначено статтею 381 КАС України, відповідно до якої встановлено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Тобто, зазначена норма передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ про відшкодування шкоди: заподіяної суб'єктом владних повноважень, заподіяної каліцтвом, заподіяної іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Також обмеження на поворот виконання судових рішень встановлені у справах:
- про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
- рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
Таким чином, у зазначених випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 року у справі №818/678/17.
Окрім того, Верховний Суд у згаданій постанові звернув увагу на те, що процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов'язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання постанови про відшкодування шкоди, а саме: повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання ним підроблених документів. При цьому, задоволення заяви про поворот виконання судового рішення у справі про відшкодування шкоди допускається, якщо постанова суду, яка скасована, була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
З матеріалів даної справи вбачається, що предметом її розгляду є зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням позивачу групи інвалідності.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - військовослужбовцю виплачується гарантована державою виплата (одноразова грошова допомога), що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Таким чином, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є видом гарантованого державою забезпечення (грошового утримання) у відносинах публічної (військової) служби.
Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Зважаючи на вказану правову норму, колегія суддів вважає, що на спірні правовідносини розповсюджується положення ст. 381 КАС України.
При цьому, вимога встановлення судом факту повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання підроблених документів є імперативною.
В той же час, постанова суду касаційної інстанції не містить мотивів скасування рішень попередніх інстанцій у вигляді встановлення неналежності, недопустимості, недостовірності чи недостатності доказів, поданих позивачем.
Натомість, постанова Верховного Суду від 25.03.2021 року у даній справі обґрунтована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
Отже, виходячи з вимог ст. 381 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування повороту виконання рішення у даній справі щодо повернення виплаченої позивачу за рішенням суду, що було скасовано Верховним Судом, одноразової грошової допомоги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні заяви про поворот виконання рішення, всебічно перевірив доводи відповідача та прийняв законне рішення у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Апелянт вказує, що у Порядку №260 поміж іншого зазначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать зокрема винагороди та допомоги, і серед таких допомог, згідно п.2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ та Порядку №260, який є спеціальним нормативно-правовим актом щодо порядку виплати грошового забезпечення, передбачено виплату:
- одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби;
- грошової допомоги для оздоровлення;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
При цьому, апелянт звернув увагу, що цей перелік є вичерпним та не містить окремо виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Водночас, колегія суддів вважає помилковою позицію апелянта з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 розділу І Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає окрім зазначених в даній нормі також інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
Окрім того, згідно п.16 Наказу № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, оскільки виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності передбачена ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача що перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення є вичерпним та обмежується виключно виплатою одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Колегія суддів переконана, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності відноситься до виплат грошового утримання у відносинах публічної служби, що узгоджується в положення ст. 381 КАС України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на спірні правовідносини з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги поширюються приписи статті 381 КАС України, яка не допускає поворот виконання судових рішень у вище зазначеній категорії справ за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах. При цьому, лише обставина скасування судового рішення в касаційному порядку не є достатньою.
Враховуючи, що Міністерство оборони України, звертаючись із заявою про поворот виконання рішення суду не надало доказів на підтвердження того, що висновки суду першої та апеляційної інстанції по справі обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення у справі шляхом стягнення з позивача на користь Міністерства оборони України коштів.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерство оборони України залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Капустинський М.М. Залімський І. Г.