Справа № 240/27855/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
31 січня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
секретар судового засідання: Лунь Т. С.,
за участю:
представників позивача: Гумінського Миколи Вікторовича, Кришти Віктора Володимировича
представника відповідача: Зеленової Лідії Василівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
19 січня 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Представники позивача в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечували. Просили суд відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача просила вимоги апеляційної скарги задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" з питань правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за січень 2021 року, а також заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість по декларації за січень 2021 року контролюючим органом складено акт №4725/06-30-07-02/34909065 від 21.04.2021.
Зі змісту висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення: п.198.1., п.198.2., п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого порушено:
- п.200.1. п.п. "б", п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого у ТОВ "Юро Ламбер" завищено суму, заявлену до бюджетного відшкодування у рядку 20.2.1 Декларації, за січень 2021 року в сумі 326292 грн;
- п.200.1., п.п. "в" п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступною звітного періоду (рядок 21 Декларації з ПДВ за січень 2021) на загальну суму 14946 грн.
За результатами встановлених порушень контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.05.2021:
- №00051330703 (за формою "В1") про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ задекларованої на рахунок платника у банку в розмірі 326292 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 32629 грн. (а.с.35 т.1);
-№000051340703 (за формою "В4") про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 14 946 грн. (а.с.36 т.1).
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звертався до ДПС України зі скаргою.
Рішенням від 27.08.2021 про результати розгляду скарги, таку скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.219-221 т.1).
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними позивач звернувся до суду для їх скасування.
Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами
Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов'язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
За змістом пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Норми п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України визначають, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6. статті198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.
У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
При цьому, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено зі змісту акту перевірки №4725/06-30-07-02/34909065 від 21.04.2021 контролюючим органом вказано про наявність порушення, що полягає у завищенні задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фонів з метою їх використання у власній господарській діяльності платника податку для здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та за нульовою ставкою" та рядка 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду" декларації з ПДВ за січень 2021 року встановлено їх завищення на 341238 грн., в тому числі за рахунок:
- завищення податкового кредиту з ПДВ на 74974,82 грн. за січень 2021 року по податкових накладних, отриманих товариством з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_1 , по якому в ході перевірки не підтверджено отримання ТМЦ внаслідок відсутності реального (фактичного) характеру вчинених господарських операцій;
- завищення податкового кредиту з ПДВ на 266263 грн. за січень 2021 року по податкових накладних, отриманих товариством з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_2 , по якому в ході перевірки не підтверджено факту отримання ТМЦ внаслідок відсутності реального (фактичного) характеру вчинених господарських операцій.
Як свідчать матеріали справи, податковим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Наведені сумніви обґрунтовані відсутністю у податкових базах даних підтвердження придбання такими постачальниками електроенергії в обсягах необхідних для розпиловки відповідних обсягів круглих лісоматеріалів та не підтверджується здійснення ними виплат на користь інших осіб за отримані від них послуги.
Також відповідачем вказано на наявність незначних недоліків оформлення окремих первинних документів.
З огляду на встановлені порушення відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
З приводу правовідносин товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" з контрагентом ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження реальності господарських взаємовідносин до перевірки і до матеріалів справи надано договір поставки №ОСО-2021 від 04.01.2021 на придбання ТОВ "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_1 пиломатеріалів природної вологості в асортименті з додатками; видаткову накладну від 19.01.2021 №1 на постачання обрізних пиломатеріалів у кількості 20,106 м-3 загальною вартістю 449848,90 грн., у тому числі ПДВ - 74974,82 грн; податкову накладну від 19.01.2021 №42 на постачання обрізних пиломатеріалів загальною вартістю 449848,90 грн., у тому числі ПДВ - 74974,82 грн; товарно-транспортну накладну від 19.01.2021 №2 на перевезення пиломатеріалів перевізником ТОВ "ЧеркасиДеревПром"; платіжні доручення про сплату позивачем коштів на користь ФОП ОСОБА_1 за вказаним договором №14264 від 20.01.202 в сумі 360176,00 грн., №14422 від 10.02.2021 на суму 89672,90 грн.
Зі змісту висновків акту перевірки встановлено, що відповідачем не встановлено наявність у користуванні ФОП ОСОБА_1 транспортних засобів, необхідних для виконання умов п.4.2 та п.6.3 Договору №0С0-2021, тобто - для проведення завантажувальних робіт та доставку пиломатеріалів ТОВ "Юро Ламбер".
На спростування наведених обставин позивачем до матеріалів справи надано копію товарно-транспортної накладної від 19.01.2021 №2 на перевезення пиломатеріалів перевізником ТОВ "ЧеркасиДеревПром" товариству з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" (а.с.89 т.1).
Відтак, відсутність у ФОП ОСОБА_1 вантажного транспорту у формі №20-ОПП не може вважатись прямою вказівкою на нереальність господарських операцій між контрагентами, оскільки транспортування товару за договором може виконуватись як сторонами договору, так і третьою стороною.
Також, на підтвердження наявності домовленостей між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "ЧеркасиДеревПром" до матеріалів справи надано копії податкової накладної №4 від 19.01.2021 складену ТОВ "ЧеркасиДеревПром" на загальну суму 5000,00 грн., рахунку №4 від 19.01.2021 на оплату ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг з перевезення вантажу по маршруту Валки-Черняхів наданих йому перевізником в особі ТОВ "ЧеркасиДеревПром" у сумі 5000,00 грн., акт надання послуг №5 від 19.01.2021, платіжне доручення №6 від 12.02.2021 на суму 5000,00 грн. про оплату послуг перевезення.
Колегія суддів звертає увагу, що на спростування доводів контролюючого органу про невідповідність маршруту у первинних документах до матеріалів справи надано копію розрахунку-коригування кількісних-вартісних показників №1 від 01.06.2021 до податкової накладної №4 від 19.01.2021, у якому зазначено вірний маршрут: "Валки-Черняхів".
Досліджуючи матеріали справи, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено в первинних документах невідповідності, що в свою чергу свідчить про наявність технічної помилки.
Також, на спростування висновків контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 технічної можливості завантажити транспортний засіб до матеріалів справи надано копію Довідки від 11.06.2021 №233/20-40-07-16-06/ НОМЕР_1 "Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Юро Ламбер", їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.01.2021 по 31.01.2021 року.
У п.2.5 Довідки підтверджено факт використання ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, зокрема вивантажувальної талі.
Таль - це підіймальний механізм, компактний підвісний рухомий і нерухомий пристрій (лебідка) для піднімання вантажів на порівняно невелику висоту.
Висновки контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_1 можливостей для реального здійснення господарських операцій з переробки деревини на пиломатеріали та їх доставки покупцю також спростовані результатами зустрічної звірки.
Зі змісту довідки встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та АК "Харківобленерго" укладений договір на постачання електроенергії від 01.01.2019 №52389. До зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1 надані платіжні доручення з призначенням платежу "за спожиту електричну енергію по договору від 01.01.2019 №52389" за грудень 2020 року -счень 2021 року.
До матеріалів справи надано копії рахунків за електричну енергію нараховану в грудні 2020 року та в січні 2021 року (а.с.113-114 т.1).
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що за результатами зустрічної звірки податковим органом не складено жодних висновків про недостатність обсягів спожитої електроенергії для виробництва пиломатеріалів.
Наведені обставини спростовують висновки контролюючого органу у акті перевірки №4725/06-30-07-03/ НОМЕР_2 від 21.04.2021.
Слід зауважити, що наявність чи відсутність податкової інформації не може враховуватись судом як беззаперечний доказ, оскільки податкова інформація не є належним доказом у розумінні чинного процесуального законодавства, а тому контролюючий орган зобов'язаний доводити виявлені факти порушення платником податків вимог чинного законодавства належними та допустимими доказами.
Щодо відсутності достатньої кількості у ФОП ОСОБА_1 лісоматеріалів для подальшої їх реалізації ТОВ "Юро Ламбер" слід зазначити наступне.
Зі змісту зазначеної вище довідки зустрічної звірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у впродовж вересня-грудня 2020 року було придбано у ДП "Полтавське лісове господарство" та ДП "Вовчанське лісове господарство" кругляка дубу 46,021м-3.
Наведених обсягів купленого матеріалу достатньо для виготовлення пиломатеріалів у кількості 20,106 м-3, що в подальшому були продані ТОВ "Юро Ламбер".
Колегія суддів звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження відсутності на балансі контрагента необхідних лісоматеріалів для подальшої їх реалізації ТОВ "Юро Ламбер" відповідачем до матеріалів справи не надано.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо частині відсутності у ФОП ОСОБА_1 необхідних ТМЦ .
Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо виявленого контролюючим органом недоліку товарно-транспортної накладної №2 від 19.01.2021, що полягає у невідповідності кількості місць на лицевій та зворотній частинах документів, з огляду на наступне.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що на лицевій стороні товарно-транспортної накладної №2 від 19.01.2021 вказано кількість місць -16, а на звороті вказано число 20,106, що відповідає обсягу товару, що поставляється.
Суд звертає увагу, що обсяг поставки 20,106 м-3 підтверджується іншими наданими до перевірки документами: рахунком-фактурою №1 від 19.01.2021 та видатковою накладною №1 від 19.01.2021.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що виявлене порушення оформлення товарно-транспортної накладної є формальною помилкою, а тому не може бути підставою для визнання господарської операції нереальною.
Суд наголошує, що згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.
Таким чином, при наявність у товарно-транспортних накладних певних недоліків при оформленні, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до норм чинного законодавства, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.
Верховний Суд у своїй постанові від 28.10.2019 у справі №826/8779/16 вказав, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Щодо відсутності інформації про товар у видатковій накладній №1 від 19.01.2021 слід зазначити, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено розбіжностей у показниках товару, що поставлявся, у дослідженій видатковій накладній №1 від 19.01.2021 та рахунку-фактурі №1 від 19.01.2021.
Всі кількісні, вартісні та якісні показники підтверджують факт постачання пиломатеріалів обсягом 20,106м-3.
Сукупна інформація дозволяє досить чітко ідентифікувати номенклатуру поставленого товару - "пиломатеріали дубові обрізні" та спростовує сумніви податкового органу щодо невідповідностей первинних документів.
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справа №813/3577/13-а вказано, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків відповідача, що за результатами перевірки на підставі баз даних встановлено факт нереальності господарських операцій з придбання пиломатеріалів товариством "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_1 .
З приводу відсутності карантинних сертифікатів слід зазначити.
Згідно з Постановою КМУ від 12 травня 2007 №705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин" затверджено перелік об'єктів регулювання для цілей контролю за переміщенням територією України.
Вантажі, які включені до вищезазначеного переліку, переміщаються територією України у супроводі карантинного сертифіката у випадках: вивезення об'єктів регулювання з карантинної зони; транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами (ст.29 Закону України "Про карантин рослин" та п.23 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, знезараження та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання, затвердженого вищезгаданою Постановою).
Аналіз вказаного дозволяє зробити висновок, що обов'язок оформлення сертифікату виникає за наявності однієїї з двох наведених вище умов.
Натомість доказів наявності однієї з необхідних умов у спірних правовідносинах до матеріалів справи не надано.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо необхідності наявності карантинного сертифікату.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Юро Ламбер" та ФОП ОСОБА_2 на 266263 грн. Даючи оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, між ТОВ "Юро Ламбер" та ФОП ОСОБА_2 укладений договір поставки №ОТС-1 від 05.02.2020 щодо придбання товариством "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_2 пиломатеріалів природної вологості в асортименті.
На підтвердження реального характеру господарських операцій з вказаним договором до матеріалів справи надано: рахунок-фактуру від 30.07.2020 №7 на пиломатеріали дубові обрізні в кількості 29,258 м-3 на загальну суму 605179,61 грн., в т.ч. ПДВ 100863,27 грн., видаткову накладну від 03.08.2020 №7 та товарно-транспортну накладну на відповідну поставку №03/08 від 03.08.2020, рахунок-фактуру від 11.11.2020 №10 на пиломатеріали дубові обрізні в кількості 24,536 м-3 на загальну суму 607176,2 грн., в т.ч. ПДВ 101196,04 грн. та видаткову накладну від 11.11.2020 №10 та товарно-транспортну накладну на відповідну поставку №11/11 від 11.11.2020, рахунок-фактуру від 11.12.2020 №11 на пиломатеріали дубові обрізні в кількості 27,240 м-3 на загальну суму 686999,6 грн., в т.ч. ПДВ 114499,93 грн. та видаткову накладну від 16.12.2020 №11 на зазначену суму та товарно-транспортну накладну на відповідну поставку №16/12 від 16.12.2020.
Судом встановлено, що доставка пиломатеріалів на ТОВ "Юро Ламбер" від ФОП ОСОБА_2 здійснювалась перевізником ФОП ОСОБА_3 .
В обґрунтування наявності підстав для висновків контролюючого органу щодо відсутності реальності господарської операції апелянта зазначає про те, що перевізник ФОП ОСОБА_3 є платником ПДВ, однак на послуги з перевезення згідно ТТН №011/11 від 11.11.2020 та №16/12 від 16.12.2020 податкові накладні відсутні.
Проте, на спростування наведених обставин позивачем до матеріалів справи надано скріншоти зображення вантажних транспортних засобів у вигляді фотографій таких транспортних засобів з фіксацією на них календарної дати та часу по усіх поставках пиломатеріалів від постачальника ФОП ОСОБА_2 , по яких в зазначеному акті перевірки не визнаний податковий кредит.
Інформація, що міститься в фото-доказах відповідає інформації, що зазначена в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних.
Отже, надані до матеріалів справи докази підтверджують реальність отримання позивачем пиломатеріалів транспортними засобами, зазначеними у відповідних ТТН, від постачальника ФОП ОСОБА_2 , а тому доводи апелянта про наявність порушень податкового законодавства в ланцюзі контрагентів при постачанні пиломатеріалів, що вплинули на податкову дисципліну суб'єкта господарювання-товариства з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер" є безпідставними.
Водночас, факт відсутності реєстрації податкових накладних перевізником постачальника не може позбавити позивача права на податковий кредит.
Слід зауважити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише інформаційними базами даних, що ймовірно вказують на допущені контрагентом порушення вимог законодавства, або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Так, Верховний Суд у постановах у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17), від 02.04.2020 у справі № 160/93/19), від 13 серпня 2020 року (справа № 520/4829/19) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання в його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. В акті перевірки відсутня інформація, що вказувала б на обізнаність посадових осіб ТОВ "Юро Ламбер" з певними аспектами господарської діяльності його постачальників.
Зі змісту висновків акту перевірки встановлено, що відповідачем не встановлено фактів надання електроенергії ФОП ОСОБА_4 іншим особам, у тому числі для ФОП ОСОБА_2 , а також відсутність передачі в оренду ФОП ОСОБА_4 будь-якого обладнання та нерухомості іншим особам.
За своєю суттю порушення полягає в тому, що ФОП ОСОБА_2 використовує у власній господарській діяльності наступні об'єкти оподаткування - розпиловка лісу (торцовочні станки 2 шт, продольно-обрізний станок, пилорама), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, в акті перевірки відмічено, що згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно єдиним власником об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 являється фізична особа ОСОБА_5 , який є підприємцем та платником ПДВ. Далі в акті перевірки зазначено, що за даними ЄРПН у обсягах реалізації у ФОП ОСОБА_4 , не встановлено надання ним електроенергії іншим особам в якості компенсації та не встановлено надання ним в оренду будь-якого обладнання та нерухомості, власником якої він є, а тому перевіркою на цій підставі підтверджується відсутність реально вчиненої господарської операції між ТОВ "Юро Ламбер" та ФОП ОСОБА_2 .
На спростування наведеного позивач до матеріалів справи надав копію договору оренди пилорамного комплексу б/н від 01.01.2019, укладеного між громадянкою ОСОБА_6 (по договору - Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (по договору - Орендар), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування пилорамний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входить одноповерхове приміщення пилорамного комплексу площею 216 м.кв., приміщення для заточки і розводки пил площею 31 м.кв (а.с.196-199 т.1).
Отже, земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не має одноосібного власника, а її територія займає значну площу, що розподілена між декількома власниками та використовується численними суб'єктами господарювання.
Наведене спростовує висновки контролюючого органу у акті перевірки щодо відсутності підтвердження юридичного факту існування правовідносин між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 , що на думку податкового органу, впливає на фактичну можливість здійснення господарських операцій товариством з обмеженою відповідальністю "Юро Ламбер".
Крім того, позивачем до матеріалів справи надано копію довідки від 14.07.2021 №3/11/22-01-07-17-10/ НОМЕР_3 "Про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 , щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Юро Ламбер" за період 01.07.2020 по 31.01.2021".
При цьому, зустрічною звіркою ФОП ОСОБА_2 з питань підтвердження господарських відносин із ТОВ "Юро Ламбер" спростовано висновки зазначеного вище акту перевірки про нереальність господарських операцій між ними та не підтверджується сумнівність податкового кредиту з вартості придбаних позивачем пиломатеріалів.
Щодо відсутності карантинних сертифікатів, судом попередньо досліджувались обставини, що зумовлюють виникнення обов'язку формування карантинних сертифікатів.
Водночас у спірних правовідносинах не встановлено умов для виникнення такого обов'язку, а тому вимога відповідача визнається судом безпідставною.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Слід зауважити, що відповідачем не було надано належних і допустимих доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було зумовлено розумними економічними причинами.
Крім того, відповідачем не наведено й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Всі наведені вище обставини свідчать, що викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються винятково на суб'єктивних припущеннях, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які відбувалися в періоді, охопленому перевіркою, що, своєю чергою, не є безумовною підставою стверджувати про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради в частині задоволених позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Суд зауважує, що докази - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, та є такими, що спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові-повідомлення рішення від 20.05.2021 №00051330703 (за формою "В1") та №000051340703 (за формою "В4") є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06 лютого 2023 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.