Справа № 640/13403/21 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П., Вєкуа Н.Г., Мазур А.С.
08 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову "Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем" № 580 від 06.03.2020.
В підготовчих засіданнях судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2022 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.12.2022.
У судовому засіданні 21.12.2022 оголошено перерву по справі до 08.02.2023 та продовжено строк розгляду справи.
У судовому засіданні 08.02.2023 апелянти, представник апелянта Вовка Олександра Миколайовича та представник третьої особи Воронкіної Галини Тимофіївни вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.03.2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову № 580 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», якою: « 1. Унести до глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824, такі зміни; 1) у пункті 2: абзац перший доповнити знаком та словами «, крім випадків, передбачених цією главою»; після абзацу першого доповнити новими абзацами другим - п'ятим такого змісту: «З 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за: 39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.». У зв'язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами шостим - десятим; 2) абзац перший пункту 4 замінити чотирма новими абзацами такого змісту: « 4. Для нового споживача та/або його об'єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців (крім об'єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об'єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ на рівні: 39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.». У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом п'ятим. 2. Операторам газорозподільних систем визначити обсяг річної замовленої потужності для нових побутових споживачів та/або їх об'єктів, що мають фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців, або для споживачів та/або їх об'єктів, у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року, відповідно до пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824.»
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що діючий підхід до визначення річної замовленої потужності, відповідає принципу пропорційності та рівного доступу до газорозподільної системи, а також дозволяє забезпечити необхідні умови для роботи газорозподільних систем та цілодобової роботи аварійних служб, тож, при прийнятті постанови від 06.03.2020 № 580 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем», відповідач діяв в межах своєї компетенції та повноважень, обґрунтовано, а тому, в силу статті 2 КАС України, підстави для скасування оскаржуваного рішення Комісії відсутні.
Натомість, апелянти вважають вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк оскаржувана постанова є протиправною та такою, що порушує права апелянтів, як побутових споживачів природнього газу, який використовує для підігріву води та приготування їжі, тобто, згідно оскаржуваної постанови, позивач повинен оплатити доставку 126 кубометрів газу в рік, в обов'язковому порядку, проте, насправді, спожито за лічильником менший обсяг. Апелянти вважають, що внесені зміни та запроваджений регулятором підхід є несправледливим та не відповідає чинному законодавству.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 3 Закону про НКРЕКП, регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.
Згідно з положеннями статті 17 Закону про НКРЕКП, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб'єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг; кодекси газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначає Закон України «Про ринок природного газу» (далі - Закон про ринок).
За змістом положень статті 4 Закону про ринок, державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Цією ж статтею Закону про ринок передбачено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження кодексу газорозподільних систем, типового договору розподілу природного газу, методології визначення тарифів на послуги розподілу природного та встановлення тарифів, які повинні забезпечити необхідні інвестиції в газорозподільні системи.
Відповідно до приписів статті 40 Закону про ринок, розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно- правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
За статтею 41 Закону про ринок, регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.
Кодекс газорозподільних систем повинен містити такі положення: 1) основні правила технічної експлуатації газорозподільних систем, планування, оперативно-технологічного управління та розвитку газорозподільних систем та механізми нагляду за їх додержанням; 2) умови, у тому числі комерційні та технічні, доступу до газорозподільних систем, включаючи комерційні та технічні умови приєднання нових об'єктів замовника до газорозподільної системи; 3) правила обліку природного газу (у тому числі приладового); 4) правила поведінки на випадок збоїв у роботі газорозподільних систем; 5) порядок обміну інформацією з іншими суб'єктами ринку природного газу; 6) інші питання щодо експлуатації газорозподільних систем.
Відповідно до статей 4, 40 та 41 Закону про ринок, відповідачем було прийнято Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ). Важливим є те, що положеннями Кодексу ГРМ, які пройшли належну правову експертизу при здійсненні державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, ще з 2015 року були закладені механізми надання Оператором ГРМ на підставі укладеного договору розподілу природного газу послуги із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.
Згідно з статтею 4 Закону, державне регулювання ринку природного газу здійснює регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону про ринок, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: доступ - право користування потужністю об'єкта газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених у договорі про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG; об'єкти газової інфраструктури - газотранспортні системи, газорозподільні системи, газосховища, установка LNG; потужність - максимально допустиме перетікання обсягу природного газу, виражене в одиницях енергії до одиниці часу, що надається замовнику відповідно до договору про надання послуг транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу або послуг установки LNG; замовник - фізична або юридична особа, яка на підставі договору замовляє надання однієї чи кількох із таких послуг, зокрема, розподіл природного газу; оператор газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу. розподіл потужності - надання, встановлення умов та порядку реалізації, а також здійснення інших процедур, пов'язаних із правом користування потужністю об'єкта газової інфраструктури; Таким чином, Законом про ринок визначено правові основи надання доступу до об'єктів газової інфраструктури в обсязі та на умовах, встановлених, зокрема, у договорі розподілу природного газу, на принципах надання права користування потужністю.
Таким чином, саме положеннями Закону визначено правові основи надання доступу до газової інфраструктури на принципах надання права користування потужністю. Разом з тим до 01.01.2020 послуги розподілу природного газу надавались виходячи з фактичних розподілених обсягів природного газу. Така модель здійснення розрахунків за надані послуги мала недоліки, зокрема велике фінансове навантаження на споживачів протягом опалювального сезону, нерівномірність надходження коштів для забезпечення сталого функціонування газорозподільної системи.
З метою реалізації положень Закону НКРЕКП постановою від 06.03.2020 № 580 внесені зміни до Кодексу ГРМ. На момент упровадження відповідних змін положення Закону про ринок були реалізовані при наданні послуг транспортування та зберігання (закачування, відбору) природного газу та здійснювались на принципах надання права користування потужністю. Крім того, Законом про НКРЕКП та іншими нормативно-правовими актами передбачено проведення відкритого обговорення рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів.
НКРЕКП проводить відкриті обговорення проектів рішень у прозорий та недискримінаційний спосіб з метою досягнення балансу інтересів споживачів, ліцензіатів і держави, забезпечення безперешкодного доступу споживачів, замовників, ліцензіатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інших заінтересованих осіб до інформації та їх обізнаності на засадах гласності, відкритості, добровільності та свободи висловлювань.
При прийнятті постанови НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» повного мірою були дотримані вимоги законодавства, зокрема що стосуються проведення відкритих обговорень.
Так, з 01.01.2020 здійснено перехід до замовленої потужності та змінено принцип визначення вартості оплати послуги розподілу природного газу.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону, розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Таким чином, з 01.01.2020 кожен споживач сплачує кошти за отриману послугу розподілу рівними частинами протягом року незалежно від обсягу спожитого природного газу в поточному місяці.
Відповідно до положень глави 2 розділу І Кодексу ГРМ Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та надання послуги розподілу природного газу. При цьому, єдине джерело покриття витрат Операторів ГРМ як суб'єктів природної монополії, що необхідні для провадження діяльності з розподілу природного газу, - тариф на послуги розподілу природного газу. Забезпечення Операторів ГРМ коштами на обслуговування та експлуатацію газорозподільних систем є головною запорукою безпечного та надійного функціонування цих систем. Встановлення тарифів на основі нової методології, як плати за замовлену потужність та відокремлення вартості послуг розподілу природного газу від вартості природного газу, як товару надає ряд переваг для кінцевого споживача, зокрема застосування європейських підходів до розрахунків за послуги розподілу природного газу дає можливість споживачам розуміти, за які послуги і якому підприємству вони сплачують. Оплата за послуги розподілу природного газу рівними частинами дозволяє уникнути великого навантаження на споживача в опалювальний період, коли споживання природного газу найбільше. При цьому, рівномірні надходження коштів дозволять газорозподільним підприємствам забезпечити високий рівень обслуговування газорозподільних мереж та їх складових, що знаходяться на балансі газорозподільного підприємства, з метою підвищення рівня безпеки газопостачання. Формування витрат, які включаються до структури тарифу на послуги розподілу природного газу для газорозподільного підприємства, здійснюється виходячи з економічно обґрунтованих витрат кожного окремого газорозподільного підприємства з урахуванням державних і галузевих нормативів використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, норм амортизації, ставок податків, зборів, обов'язкових платежів, прогнозних індексів цін виробників промислової продукції і споживчих цін у планованому періоді. За рахунок цих коштів забезпечується робота газових мереж, експлуатація газового обладнання, підтримується цілодобова робота аварійних служб.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що положеннями Кодексу ГРМ (у редакції, що діяла до 06.03.2020) було передбачено, що для нового побутового споживача та/або його об'єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців або за умови відсутності споживання природного газу побутовим споживачем та/або його об'єктом протягом усього попереднього газового року, річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначалася Оператором ГРМ на рівні планових об'ємів споживання, що розраховуються виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 до цього Кодексу. В ході аналізу практичних аспектів правозастосування Кодексу ГРМ, Регулятором було виявлено, що такий підхід до формування річної замовленої потужності потребує удосконалення, з метою зменшення фінансового навантаження на нових побутових споживачів та побутових споживачів, які не здійснювали споживання природного газу у минулому газовому році. Регулятор діє згідно з повноваженнями, наданими, зокрема, Законом про НКРЕКП. Так, при підготовці рішень, що мають ознаки регуляторних актів, Регулятор керується зокрема статтею 15 Закону про НКРЕКП, відповідно до положень якої кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу, оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб. 11.02.2020 на відкритому засіданні НКРЕКП було схвалено проект постанови «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» (далі - Проект постанови) та на виконання вимог Закону про НКРЕКП Проект постанови після його схвалення було розміщено на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет з метою отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб, які приймалися до 20.02.2020 включно.
Таким чином, вся необхідна інформація щодо обґрунтованості прийняття постанови була викладена в обґрунтуванні до Проекту постанови та аналізі його регуляторного впливу, з якими фізичні, юридичні особи, їх об'єднання, а також інші заінтересовані особи мали можливість ознайомитись на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Відповідно до положень частини четвертої статті 15 Закону про НКРЕКП, зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов'язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
Порядок проведення відкритого обговорення проектів рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» затверджений постановою НКРЕКП від 30.06.2017 № 866 (далі - Порядок).
На виконання положень статті 15 Закону про НКРЕКП та положень глави 3 Порядку, 28.02.2020 відбулися відкриті обговорення вищезазначеного Проекту постанови, під час яких були розглянуті надані суб'єктами ринку природного газу та іншими заінтересованими особами пропозиції та зауваження до Проекту постанови.
За результатами відкритого обговорення Проекту постанови, на офіційному вебсайті Регулятора було опубліковано протокол відкритого обговорення разом з таблицею узгоджених позицій.
Судом першої інстанції було досліджено, що на відкритому засіданні НКРЕКП, яке відбулося 06.03.2020, було прийнято постанову «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» № 580, яку на виконання вимог статті 14 Закону про НКРЕКП було опубліковано на офіційному вебсайті Регулятора, а отже, НКРЕКП було розроблено, схвалено та прийнято постанову НКРЕКП від 06.03.2020 № 580 «Про внесення змін до Кодексу газорозподільних систем» з дотриманням вимог чинного законодавства.
НКРЕКП було прийнято Постанову № 580, якою внесено зміни до Кодексу у частині порядку визначення річної замовленої потужності таких споживачів, виходячи з наступних величин: 39 куб. м - для об'єктів побутових споживачів, на яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, що у грошовому еквіваленті в середньому по Україні з 01.02.2021 становить 4,29 грн/місяць (з ПДВ); 126 куб. м - для об'єктів побутових споживачів, на яких природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі, що у грошовому еквіваленті в середньому по Україні з 01.02.2021 становить 13,86 грн/місяць (з ПДВ); 314 куб. м - для об'єктів побутових споживачів, на яких природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, що у грошовому еквіваленті в середньому по Україні з 01.02.2021 становить 34,54 грн/місяць (з ПДВ).
Вищенаведені величини визначені виходячи з наступного: 1) 39 куб. м - визначено відповідно до річної величини норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, для однієї особи і видом споживання «плита газова за наявності централізованого постачання гарячої води»; 2) 126 куб. м - визначено відповідно до річної величини норми споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 № 143, для однієї особи і видом споживання «Плита газова та газовий водонагрівач»; 3) 314 куб. м - визначено виходячи із середньомісячного обсягу споживання у міжопалювальний період 2018-го року абонентів, які використовують природний газ комплексно, помноженого на 12 (для визначення споживання у річному еквіваленті).
Положеннями пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу (в редакції постанови № 580), визначено, що для нового споживача та/або його об'єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев'ять місяців (крім об'єктів споживачів, що не є побутовими), або за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об'єктом протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні: 39 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі; 126 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі; 314 куб. м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інсатнції, у випадку відсутності споживання природного газу Оператор ГРМ несе постійні витрати на обслуговування мереж, наприклад витрати, пов'язані із покриттям втрат природного газу, які виникають у мережах, до яких приєднаний споживач, який не здійснював споживання природного газу в минулому газовому році.
Саме тому положеннями глави 6 розділу VI Кодексу передбачено, що за умови відсутності споживання природного газу споживачем та/або його об'єктом річна замовлена потужність споживача (його об'єкта) визначається Оператором ГРМ за замовчуванням на рівні передбаченому Кодексом. Наведені величини діють однаково, як для споживачів, які не здійснювали споживання природного газу в минулому газовому році, так і для споживачі з малим обсягом споживання.
Оплата споживачами мінімальних обсягів величини річної замовленої потужності, є необхідною для забезпечення Операторами ГРМ високого рівня обслуговування газорозподільних мереж та їх складових, що знаходяться на балансі газорозподільного підприємства, а також забезпечення безпеки газорозподільної системи та цілодобової готовності до її експлуатації.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що при розгляді даного спору, судом перевіряється оскаржувана постанова на предмет відповідності нормам законодавства та критеріям ст. 2 КАС України, проте, суд не втручається у визначені Законом повноваження регулятора, тому, на переконання колегії суддів, постанова № 580 прийнята НКРЕКП в межах дискреційних повноважень визначених законами України «Про ринок природного газу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та у спосіб, визначений законодавством України.
Варто наголосити на тому, що річна замовлена потужність об'єкта споживача на розрахунковий календарний рік буде визначатись виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за попередній період, тому зменшення/збільшення спожитого обсягу природного газу у поточному газовому році, призведе до зменшення/збільшення величини замовленої річної потужності, а отже і плати за послуги розподілу природного газу у наступному календарному році.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів підтримує висновок суду першої інсатнції про те, що Постанова № 580 прийнята Регулятором відповідно до законодавства, не встановлює дискримінаційних норм, спрямована на перехід до оплати послуги розподілу природного газу відповідно до замовленої річної потужності всіма споживачами природного газу на однакових умовах, а тому, в силу статті 2 КАС України, підстави для скасування оскаржуваного рішення Комісії відсутні.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко
Повний текст постанови складено 08.02.2023.