Справа № 320/8012/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.
08 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ухилення від прийняття вмотивованого рішення за заявою позивача у порядку передбаченому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»;
- зобов'язати відповідача розглянути та задовольнити заяву позивача від 06.07.2020 про списання боргу (недоїмки) з ЄСВ за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13.05.2020.
У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідач ухиляється від прийняття вмотивованого рішення за заявою позивача у порядку, передбаченому Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано відмову ГУ ДПС у Київській області за заявою ОСОБА_2 від 06.07.2020 про списання заборгованості по єдиному внеску за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13.05.2020 протиправною.
Зобов'язано ГУ ДПС у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06.07.2020 про списання боргу (недоїмки) з ЄСВ за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13.05.2020, з прийняттям рішення, з урахування висновків суду в даній справі.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 08.02.2023.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.07.2019 ОСОБА_1 надійшов поштою рекомендований лист від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-298530-50/5757 від 15.05.2019, зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 21030,90 грн. станом на 30.04.2019.
Позивач наголошує на тому, що, оскільки, він ніколи не реєструвався суб'єктом підприємницької діяльності, 29.07.2019 звернувся до державного реєстратора із запитом та дізнався, що невідомою особою, за підробленим підписом, на нього проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 03.07.2006. У цей же день, з метою уникнення подальшого накопичення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, подав державному реєстратору заяву щодо припинення діяльності фізичної особи-підприємця. Також позивач повідомляє про те, що він невідкладно звернувся до правоохоронних органів із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом підробки його підпису та реєстрації фізичною особою-підприємцем без його згоди та відома.
29.07.2019 ОСОБА_1 , керуючись абз. 5, 6, 7 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. та п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України, надіслав скаргу в адміністративному порядку до вищестоящого органу - Державної податкової служби України. У рішенні про результати розгляду вищевказаної скарги № 1012/6/99-00-08-060 від 06.09.2019, скаргу позивача задоволено частково, вимогу скасовано з підстав порушення порядку її надсилання, однак, сума боргу підтверджена.
Одержавши поштою другу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-298530-50/9321 від 13.09.2019 за якою, станом на 31.08.2019, нараховано податковий борг з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 23785,08 грн., позивач повторно звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.
У рішенні про результати розгляду скарги за № 765816/99-00-06-06-01 від 30.10.2019, позивачу повторно надано відповідь щодо правового обґрунтування законності підстав нарахування єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців.
06.07.2020 позивач, скориставшись можливостями, наданими Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13.05.2020 (далі - Закон № 592), звернувся до відповідача із заявою про списання недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 23785,08 грн., а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності зазначеного Закону.
Свою заяву позивач мотивував тим, що за вказаний період він не отримував дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та згідно частини другої статті 6 цього Закону, за період з 01.01.2017 ним подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки (заява від 06.07.2020).
У відповідь на свою заяву, позивач отримав поштою акт № 6702/10-36-50 від 24.07.2020 про результати камеральної перевірки дотримання вимог Закону № 592. Так, у акті перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки, ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1) не дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 Закону № 2464, заява на припинення підприємницької діяльності подана до 03.06.2020 (29.07.2019).
Також, при подачі звітності платником самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592 в сумі 25165,80 грн. Підстави для скасування заборгованості по єдиному внеску за період з 01 січня 2017 року відсутні.
Позивач вважає, що податковий орган допустив протиправну бездіяльність при розгляді заяви про списання боргу з ЄСВ, в частині ухилення від прийняття вмотивованого рішення у передбаченому чинним законодавством порядку.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску, є факт відсутності отриманого фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017 року, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску. Рішення про відмову у списанні заборгованості по ЄСВ приймається лише у двох випадках, якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті. У даному ж випадку, передбачених чинним законодавством підстав для відмови у списанні податкового боргу з єдиного соціального внеску позивачу - ОСОБА_1 в акті камеральної перевірки контролюючим органом не наведено, а судом не встановлено. Зазначеними положеннями Закону встановлено кінцевий строк подання відповідних документів - не пізніше 90 календарних днів з 3 червня 2020 року, що не передбачає чіткий період (протягом 90 днів, починаючи з 03.06.2020), в межах якого вони можуть бути подані. Отже, законом не встановлено, що списання боргу зі сплати єдиного внеску застосовується тільки до осіб, які припинили підприємницьку діяльність після 03.06.2020. Припинення позивачем реєстрації ФОП, яка відбулась раніше 03.06.2020, не може вважатися законною підставою для відмови у списанні недоїмки з ЄСВ, оскільки такі дії не відповідають меті внесених до законодавства змін та порушують права позивача, визначені ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, з 03.07.2006 позивач зареєстрований, як ФОП, та лише 29.07.2019 державним реєстратором припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 . Згідно з даними інтегрованих карток платника податків, за позивачем по єдиному соціальному внеску станом на 31.07.2020 обліковується заборгованість в розмірі 25165,80 грн. У частині доводів позивача про наявність підстав для списання недоїмки по ЄСВ згідно внесених змін до законодавства, відповідач наголошує на тому, що такі доводи є безпідставними, позаяк, позивачем не було дотримано умови п. 9-15 Закону № 2464, а саме, при подачі звітності платником самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 до набрання чинності Законом № 592 в сумі 25165,80 грн., а також заяву про припинення підприємницької діяльності подано 29.07.2019, тобто, до внесення змін в законодавство - до 03.06.2020.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом № 2464-VІ, визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно змісту п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За статтею 2 Закону № 2464-VІ, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Так, 13.05.2020 Верховною радою України прийнято Закон України № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон № 592-ІХ). При цьому, з пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 592-ІХ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
02.06.2020 було опубліковано Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" 13 травня 2020 року № 592-IX (Закон №592), пунктом 1 прикінцевих положень якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Положеннями пункту 5 розділу I Закону № 592, який набрав чинності з 03.06.2020 передбачено внести до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" такі зміни, зокрема, у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 9-15 такого змісту: "9-15. Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову щодо списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Окрім цього, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 № 11220-16-62/26150, надало роз'яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому вказало, що обов'язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону № 2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону № 2464, поширюється на фізичних осіб-підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 № 592.
Тож, за наведеним вище правовим регулюванням, підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску, є факт відсутності отриманого фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017 року, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що 29.07.2019 позивач звернувся до державного реєстратора із запитом та дізнався, що невідомою особою, за підробленим підписом, на нього проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 03.07.2006 та у цей же день, з метою уникнення подальшого накопичення недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, позивач подав заяву державному реєстратору щодо припинення діяльності фізичної особи-підприємця, дата запису: 29.07.2019, номер запису: 23530060003012249.
Так, 06.07.2020 (дотримано вимогу подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості) ОСОБА_1 , у відповідності до вимог Закону № 592, звернувся до відповідача із заявою про списання недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 23785,08 грн., а також штрафних санкцій та пені, нарахованих на ці суми недоїмки за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності зазначеного Закону.
Враховуючи те, що заява подається у довільній формі (вимог не встановлено), у ній позивач пояснив, що за вказаний період він не отримував дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та згідно частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 ним подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 роки (копія заяви від 06.07.2020 додано до матеріалів справи).
Проте, у висновках акта перевірки зазначено, що за результатами камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) не було дотримано умови, передбачені пунктом 9-15 Закону № 2464, а саме, заява на припинення підприємницької діяльності була подана до 03.06.2020 (29.07.2019 року). При подачі звітності платником самостійно визначені зобов'язання зі сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592 в сумі 25165,80 грн. Підстави для скасування заборгованості по єдиному внеску за період з 01 січня 2017 року відсутні.
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, рішення про відмову у списанні заборгованості по ЄСВ приймається лише у двох випадках, якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592; суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті. У даному ж випадку, передбачених чинним законодавством підстав для відмови у списанні податкового боргу з єдиного соціального внеску позивачу - ОСОБА_1 в акті камеральної перевірки контролюючим органом не наведено, а судом не встановлено.
Колегія суддів вважає, що зазначеними вище положеннями Закону, встановлено лише кінцевий строк подання відповідних документів - не пізніше 90 календарних днів з 3 червня 2020 року, що не передбачає чіткий період (протягом 90 днів, починаючи з 03.06.2020), в межах якого вони можуть бути подані. Отже, наведеним Законом не встановлено, що списання боргу зі сплати єдиного внеску застосовується тільки до осіб, які припинили підприємницьку діяльність після 03.06.2020.
Колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інсатнції про те, що припинення позивачем реєстрації ФОП, яка відбулась раніше 03.06.2020, не може вважатися законною підставою для відмови у списанні недоїмки з ЄСВ, оскільки такі дії не відповідають меті внесених до законодавства змін та порушують права позивача, визначені ст. 58 Конституції України, відповідно до якої, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Визначальним у даному спорі є те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач отримував дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", що є однією з підстав для відмови у списанні заборгованості.
Щодо іншої підстави для відмови в списанні заборгованості, передбаченої Законом, на яку посилається податковий орган, зокрема, при подачі звітності зі сплати єдиного внеску позивачем самостійно були визначені зобов'язання в сумі 25165,80 грн., варто наголосити на тому, що законодавство пов'язує можливість податкового органу відмовити у списанні боргу по ЄСВ з встановленням факту отримання платником податків доходу (прибутку), водночас, з наданих відповідачем до відзиву звітів позивача про суми нарахованого доходу за формою № Д5 (річна) за 2017-2019 роки вбачається, що в графах сума чистого доходу (прибутку)/самостійно визначена сума доходу вказано 0 грн., при цьому, у графах сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини, проставлено суми 3723 грн. та 4173 грн., які є мінімальними величинами для нарахування ЄСВ при відсутності доходу.
Колегія суддів констатує, що ні під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, податковим органом не було доведено та судом не встановлено, що суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, за даних обставин, відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача про списання сум недоїмки з єдиного внеску з посиланням на той факт, що заява про припинення підприємницької діяльності ним була подана до 03.06.2020, тому, наявні підсатви для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.07.2020 про списання боргу (недоїмки) з ЄСВ за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ від 13.05.2020, з прийняттям рішення, з урахування висновків суду в даній справі, що є належним та достатнім способом захисту прав позивача та не є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Позовні вимоги правомірно були задоволені судом першої інстанції з підстав, досліджених та проаналізованих вище, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2022 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко