Справа № 640/20512/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
08 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача та скасування вимоги від 02.06.2021 № Ф-28815-13.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи позивач має право на зайняття адвокатською діяльністю.
Позивач перебуває на обліку як, фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 08.06.2000 та по теперішній час.
Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі даних інформаційної системи податкового органу 02.06.2021 сформовано вимогу № Ф-28815-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9 595, 24 грн.
Підставою для формування вимоги № Ф-28815-13 від 02.06.2021 є інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено наступні несплачені нарахування: за ІІІ-ІV квартали 2020 по термінах сплати 19.10.2020 (3178,12 грн.),19.01.2021 (3300 грн), І квартал 2021 року по терміну сплати 30.04.2021 (3117,18 грн.).
Загальна сума недоїмки з єдиного соціального внеску складає 9595,24 грн.
Позивач оскаржив таку вимогу до суду з тих підстав, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а отже звільнений від сплати єдиного внеску.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату ЄСВ, направленої на адресу позивача, який є адвокатом, отримує пенсію за віком, проте щороку подавав звіти, в яких самостійно визначав обов'язок зі сплати єдиного внеску.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16, № 806/2169/16.
Так у вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов'язку зі сплати ЄСВ.
Верховний Суд зазначив, що добровільна участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це можливість забезпечити страховий стаж та створити умови для збільшення розміру майбутньої пенсії. Якщо особа у певні періоди не сплачувала страхові внески, то єдиною можливістю для включення цих періодів до страхового стажу є добровільна сплата таких внесків.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
До платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.
Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2019 року позивач досяг 60-річного пенсійного віку.
Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем і відповідачем договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а помилкова подача позивачем звітів за 2020 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.
Відповідач не заперечує, що з 26.08.2019 позивач досяг пенсійного віку та у листі від 04.06.2021 №56789/6/26-15-24-07-10 зазначає про звільнення позивача від обов'язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок за себе з 01 січня 2021 року.
З долученої до матеріалів справи копії витягу з інтегрованої картки платник податку ОСОБА_1 вбачається, що станом на кінець 2020 року недоїмка зі сплати ЄСВ складала лише 3 178, 06 грн. Решту суми в розмірі 6 478, 05 грн. було нараховано позивачу вже в 2021 році.
Враховуючи те, що позивач досяг пенсійного віку, а також те, що з 01.01.2021, як зазначено судом вище, особи, які провадять незалежну професійну юридичну діяльність, звільнені від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких