Справа № 640/18777/21
07 лютого 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Єгорової Н.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про самовідвід у справі за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Солом'янського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи: Державна судова адміністрація України, голова Солом'янського районного суду міста Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Солом'янського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), треті особи: Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), голова Солом'янського районного суду міста Києва, в якій просив стягнути з Солом'янського районного суду міста Києва, ДКС України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі - ТУ ДСА України в м. Києві) на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2009 року по 04 травня 2021 року у сумі 3 194 795 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року даний позов задоволено частково.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_3 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2009 року по 04 травня 2021 року у сумі 3 194 795 грн (три мільйони сто дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень), з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_3 суми суддівської винагороди у межах суми виплати за один місяць у розмірі 88 284 грн.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки ТУ ДСА України в м. Києві від 01 лютого 2022 року №48 (т. 2 а.с. 55-58) позивач в період з 29 жовтня 2009 року по 31 березня 2021 року заробітну плату не отримував, в той час як загальна сума нарахованої суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді за період з 29 жовтня 2009 року по 04 травня 2021 року становить 3 415 481,10 грн, що не оспорюється позивачем. Враховуючи встановлені обставини, суд вважав доведеним факт вимушеного прогулу позивача у спірний період та, як наслідок, не нарахування та не виплату йому суддівської винагороди, що не заперечується сторонами, у зв'язку з чим вказана сума за зазначений період підлягає стягненню на користь позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення та викласти його резолютивну частину в такій редакції:
«Стягнути з Державної судової адміністрації України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на користь ОСОБА_3 суддівську винагороду за час вимушеного прогулу з 29 жовтня 2009 року по 04 травня 2021 року у сумі 3 194 795 грн (три мільйони сто дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень), з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів».
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зазначає, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється у порядку черговості згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Такого висновку дотримується і Верховний Суд, який зауважив, що оскільки у віданні Державної судової адміністрації України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначена саме для таких-от цілей, за правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.
У зв'язку з цим виконання судового рішення саме в такий спосіб, як встановлено в оскаржуваному рішенні, може призвести до неправомірного стягнення коштів з рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, які в подальшому не можуть бути повернуті, оскільки статтею 381 Кодексу встановлені обмеження щодо повороту виконання рішення суду в окремих категоріях справ, зокрема, по справах про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
Таким чином, буде неможливим застосування передбаченого статтею 380 Кодексу механізму повороту виконання судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2022 року справу №640/18777/21 розподілено колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючий суддя Файдюк В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.
В ході підготовки зазначеної справи до розгляду головуючим суддею Файдюком В.В. було виявлено, що судді Файдюк В.В. та Мєзєнцев Є.І. брали участь у розгляді та вирішенні справи між тими самим сторонами зі схожим предметом спору при ухваленні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року по справі №640/6419/20 під головуванням судді Файдюк В.В. за участі суддів Земляної Г.В. та Мєзєнцев Є.І., з огляду на що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено самовідвід.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви суддів Файдюка В.В. та Мєзєнцева Є.І., судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. 4 ч.1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно статті 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Так, 15 грудня 2020 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Земляної Г.В. та Мєзєнцева Є.І. прийняла постанову у справі № 640/6419/20, якою апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишила без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року - без змін.
В межах даного провадження ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, в кому просив:
- стягнути солідарно з Державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 1 632 102, 00 грн. за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року;
- стягнути солідарно з Державної судової адміністрації України в м. Києві та Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 500 000 грн. за період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року в задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.
Тобто, з наведеного вбачається, що Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 15 грудня 2022 року по справі №640/6419/20 вже надав правову оцінку наявності у позивача права на отримання за рахунок Державної судової адміністрації України суддівської винагороди за час вимушеного прогулу у період з період з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року.
Таким чином, і в справі №640/18777/21, і в справі №640/6419/20 досліджувалося питання щодо стягнення з Солом'янського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період, зокрема, з 29 жовтня 2009 року по 26 грудня 2019 року.
Суд який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» (ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Ця норма узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (справа Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) п. 98).
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. «Пуллар проти Сполученого Королівства», 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, «правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. «Де Куббер проти Бельгії», 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з цією нормою унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявними в учасника судового розгляду викликаного певними обставинами сумніву щодо його неупередженості, з огляду на що суддями Файдюком В.В. та Мєзєнцевим Є.І. заявлено самовідвід.
Виходячи з необхідності обов'язкового дотримання принципу неупередженості суддів при розгляді справи, з метою уникнення сумнівів сторін у неупередженості та об'єктивності суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. та забезпечення дотримання принципів адміністративного судочинства, недопущення виникнення сумнівів у правосудності рішення, колегія суддів дійшла висновку, що заяви про самовідвід є обґрунтованими.
Отже, враховуючи наведене, з метою виключення будь-яких сумнівів у неупередженості та об'єктивності суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. та забезпечення дотримання положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду, принципів адміністративного судочинства, заяви суддів підлягають задоволенню.
Приписи ч. ч. 1, 2 статті 40 КАС України визначають, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 40, 243, 248, 321 КАС України, суд,-
Заяви членів колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Файдюка Віталія Васильовича та Мєзєнцева Євгена Ігоровича про самовідвід у справі № 640/18777/21 - задовольнити.
Прийняти самовідвід суддів Файдюка Віталія Васильовича та Мєзєнцева Євгена Ігоровича у справі № 640/18777/21 з розгляду апеляційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Солом'янського районного суду міста Києва, Державної казначейської служби України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, треті особи: Державна судова адміністрація України, голова Солом'янського районного суду міста Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Передати справу № 640/18777/21 для визначення складу суду за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Н.М. Єгорова