Справа № 640/5553/22 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К.
07 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
за участю:
представника позивача: - Ковалишина Т.А.,
представника відповідача: - Дубняк Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України, Служби безпеки України, Міністерства енергетики та захисту довкілля, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Служби безпеки України про відмову у надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці;
- визнати протиправним та скасувати Наказ;
- визнати протиправним акт фіксації відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із листом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 25/1-19/16165-21 від 29.07.2021 року, складеного 06.08.2021 року Державної службою геології та надр України;
- визнати протиправним акт фіксації відмови ОСОБА_1 від зайняття запропонованих вакантних посад Державної служби геології та надр України від 06.08.2021 року, складений Державною службою геології та надр Україні;
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо неповідомлення Кабінет Міністрів України та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про повторне подання ОСОБА_1 документів до Служби безпеки України для оформлення допуску до державної таємниці;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України щодо не відкликання пропозиції №25/1-19/17124-21 від 11.08.2021 року «про звільнення Позивача з посади заступника Голови Держгеонадр» через повторне подання ОСОБА_1 документів для оформлення допуску до державної таємниці;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18 серпня 2021 року «Про звільнення Позивача з посади заступника Голови Держгеонадра»;
- визнати протиправним наказ Державної служби геології та надр України №116-к від 19 серпня 2021 року №116-к «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18.08.2021 року», яким було оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України №939-Р від 18.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Держгеонадра у зв'язку з відмовою у наданні допуску до державної таємниці (пункт 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України) та звільнено ОСОБА_1 з 20.08.2021 року з посади заступника Голови Держгеонадра;
- скасувати запис в трудовий книжці ОСОБА_1 про звільнення з посади заступника Голови Державної служби геології та надр України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби геології та надр України з дати звільнення, тобто 20 серпня 2021 року;
- зобов'язати Державну службу геології та надр України видати наказ про допуск ОСОБА_1 до виконання посадових обов'язків;
- стягнути з Державної служби геології та надр України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби геології та надр України та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу».
Ухвалою колегії суддів від 2 лютого 2022 року вирішено роз'єднати у самостійні провадження позовні вимоги у справі №640/26517/21 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України, Служби безпеки України, Міністерства енергетики та захисту довкілля про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії.
Також вирішено позовну вимогу ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування Рішення Служби безпеки України про відмову у надання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці - виділити і розглядати в окремому (самостійному) провадженні.
Ухвалою від 22.02.22 року справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України присвоєно номер №640/5553/22, справу прийнято до провадження.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
01 лютого 2023 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 4533, від Служби безпеки України до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що незазначення у Переліку питань про свій виїзд за кордон є повідомленням недостовірних відомостей про себе, а отже, є може і формальною, як зазначено представником позивача, проте законною підставою для відмови у наданні доступу до державної таємниці, відповідно до п. 1 ч.2 ст. 23 Закону, а тому відмова СБУ у наданні позивачу допуску до державної таємниці є правомірною.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, судом першої інстанції під час розгляду справи не було встановлено порушень зі сторони Служби безпеки України, яким прийнято рішення щодо відмови в наданні допуску до державної таємниці на підставі пункту 1 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю» (у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе), а відтак відсутні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення про відмову у наданні позивачу допуску до державної таємниці.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на посаді заступника Голови Державної служби геології та надр України.
21 квітня 2021 року позивачем направлено до Служби безпеки України відповіді щодо Переліку питань, визначених додатком 5 до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939).
У пункті 20 даних відповідей на питання «повідомте про свої виїзди з України за останній рік. Зазначте державу та мету виїзду» позивачем зазначено «За останній рік з України не виїздив».
27 травня 2021 року заступником Голови Служби безпеки України було затверджено висновок «Про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці».
Зазначений висновок мотивовано тим, що за результатами здійсненої перевірки було встановлено, що вищезазначена відповідь щодо виїзду за кордон не відповідає дійсності, оскільки позивачем здійснювався перетин державного кордону 07.02.21 року.
Висновок містить визначення, що виявлені обставини підпадають під визначення пункту 1 частини другої статті 23 Закону «повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе», що є підставою для відмові у допуску до державної таємниці.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Служби Безпеки України щодо відмови у наданні доступу до державної таємниці, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання відмови у наданні громадянину допуску до державної таємниці врегульовані Законом України «Про державну таємницю», Порядком організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 939, Інструкцією про порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадянам до державної таємниці, затвердженої наказом СБ України від 04.07.2014 року № 365/ДСК.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю», доступ до державної таємниці-це надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
За приписами цієї ж статті під режимом секретності слід розуміти встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про державну таємницю», забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. Перелік та форми таких документів, а також порядок їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 Закону України «Про державну таємницю», допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку;
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Статтею 24 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.
Громадянин має право оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом (стаття 25 Закону України «Про державну таємницю»).
Так, колегією суддів встановлено, що у січні 2021 року Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування СБУ на виконання вмотивованого запиту Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадр) від 24.12.2020 року №05-61 дек було організовано перевірку заступника Голови Держгеонадр ОСОБА_1 у зв'язку з допуском його до державної таємниці за формою 2.
За результатами встановлено, що зазначені документальні матеріали не відповідають вимогам Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 №939; далі - Порядок), зокрема ОСОБА_1 дав незакінчену відповідь на питання 7 (не зазначив відомості про освітньо - кваліфікаційний рівень отримання попередньої освіти «бакалавра» чи «спеціаліста», а також не зазначив який освітньо - кваліфікаційний рівень позивач отримав в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка) та питання 8 (не зазначив про свою трудову діяльність у період з січня 2011 року по липень 2011 року) Переліку питань.
Крім того, у відповіді на питання 29 Переліку питань ОСОБА_1 не зазначив, що був документований другим діючим паспортом громадянина України для виїзду за кордон - НОМЕР_1 (виданий 06.01.2014, орган, що видав - 8090).
Беручи до уваги викладене, керуючись частиною 6 пункту 56 Порядку, документальні матеріали стосовно ОСОБА_1 було повернено до Держгеонадр без опрацювання (лист від 01.02.2021 №26/2/1-785дек).
На виконання вмотивованого запиту Держгеонадр від 21.04.2021 року №05-26дск ДОДТЛ СБУ було організовано та здійснено перевірку ОСОБА_1 у зв'язку з допуском його до державної таємниці за формою 2, у ході якої ГУ КЗЕ СБУ здобуто інформацію (лист від 18.05.2021 року №8/4/2-4286дск) про те, що ОСОБА_1 повідомив недостовірні відомості про себе, а саме щодо здійсненого ним виїзду з України 07.02.2021 року до Єгипту, що було підтверджено витягом з ІМІТС «Аркан».
З огляду на викладене, у зв'язку з повідомленням недостовірних відомостей про себе, та враховуючи позицію оперативного підрозділу, керівництвом СБУ відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про державну таємницю» було прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці (висновок від 27.05.2021 №26/2/1 -4700дск/60) та поінформовано Держгеонадра (лист від 27.05.2021 №26/2/1 -3520дск/п).)
Колегія суддів звертає увагу, що апелянт не заперечує факту не зазначення ним відомостей про виїзд за кордон 07.02.2021 року, втім зазначає, що таке сталося ненавмисно, з огляду на те, що позивач вважав, що виправляє форму і ця форма буде подана з урахуванням інформації, зазначеної станом на 18.12.2020 року.
Разом з тим, такі доводи позивача є недоречними, позаяк норми Закону України «Про державну таємницю» не містять такого обов'язкового елементу як протиправний умисел для відмови у наданні доступу державної таємниці, диспозиція ст. 23 зазначає, що у наданні доступу до державної таємниці може бути відмовлено також у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе.
Крім того, у графі «дата» Форми 5 позивачем власноручно проставлено дату та підпис - 21.04.2021 року, а отже останній повинен був усвідомлювати (маючи фахову освіту) станом на яку дату подається дана форма та які відомості остання повинна містити.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанова Пленуму від 27.02.2009 №1 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»), а також приписи абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. У свою чергу недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.
З огляду на викладене вище, слід відмежовувати поняття «повідомлення інформації неповної» (як це передбачено п. 56 Порядку та мало місце при перевірці позивача вперше) та «повідомлення недостовірних відомостей про себе», що мало місце при оформленні допуску в другому випадку, адже інформація щодо невиїзду за кордон не відповідала дійсності, що спростовує доводи апелянта у даній частині.
Варто також наголосити, перед заповненням Переліку питань позивач власноруч підписав правила надання відповідей на питання, визначені у переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (додаток 7 до Порядку) (а.с.36).
У п.5 правил визначено, що у відповіді на питання 20 зазначаються дані щодо виїзду з України за останній рік до дати підписання громадянином відповідей на питання, визначені у переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень зі сторони відповідача, яким прийнято рішення щодо відмови в наданні допуску до державної таємниці на підставі пункту 1 частини другої статті 23 Закону України "Про державну таємницю" (у разі повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе).
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест
Повний текст виготовлено 07 лютого 2023 року.