Справа № 640/23423/19 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.
07 лютого 2023 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Аліменка В.О. та Безименної Н.В.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Житомирській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної податкової служби у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просив:
- рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 17.10.2019 року № 05-14/с/99-00-15 визнати протиправним та скасувати в частині залишення без змін податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 року № 425-52, а скаргу ОСОБА_1 від 17.08.2019 задовольнити;
- податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 року № 425-52 про сплату 87685,33 гривень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визнати протиправною та зобов'язати ГУ ДФС у Житомирській області скасувати зазначену вище податкову вимогу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 року № 425-52;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління державної податкової служби у Житомирській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
17 січня 2023 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 2402, від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що корівники є будівлями сільськогосподарського призначення, вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість, отже податкова вимога від 08.02.2019 року № 425-52 є протиправною.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесені до відповідного класу (код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства») ДК 018-2000, що належать фізичним особам, а саме навіс для сільськогосподарських машин не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, з огляду на що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 22.04.2019 року за №0026333-5106-2508 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та враховуючи приписи ст. 308 КАС України, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1195231718228 від 15.08.2019 року, ОСОБА_1 є власником, нежитлових будівель та споруд, а саме: корівників, загальною площею 6576,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Дата та час державної реєстрації 09.03.2017 року 14:55:33.
09 липня 2019 року ОСОБА_1 , отримав податкову вимогу ГУ ДФС у Житомирській області від 08.02.2019 року № 425-52 про сплату 87685,33 гривень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Не погоджуючись з податковою вимогою, 17.08.2019 року позивач направив скаргу до Державної податкової служби України про скасування податкової вимоги ГУ ДФС у Житомирській області, оскільки податкова вимога була надіслала з порушеннями податкового законодавства.
За результатами адміністративного оскарження, 30.10.2019 року позивачу надійшло рішення про результати розгляду скарги від 17.10.2019 року № 05-14/с/99-00-15 від Державної податкової служби України, за яким, підстав вважати податкову вимогу відкликаною немає, та скаргу було залишено без задоволення.
Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 266.1.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пункт 266.2.1 статті 266 Податкового кодексу України).
За змістом підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 року по справі №0340/1905/18 зазначив, що правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов:
- власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;
- об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт «г» пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Виходячи із буквального тлумачення цієї норми, з урахуванням значення слова «призначення» як «мета використання чого-небуть», «відповідати меті», можна зробити висновок, що будівлі і споруди, про які йдеться в цій нормі, повинні відповідати меті, способу та критеріям використання у сільськогосподарській діяльності. Вимоги, що будівлі і споруди повинні використовуватися (експлуатуватися) у сільськогосподарській діяльності текст цієї норми не містить.
На користь висновку, що норма підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не ставить у залежність право на податкову пільгу від фактичного використання об'єкта нерухомості у сільськогосподарській діяльності, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
Зокрема, Законом України від 28.12.2014 №71-VIII законодавець не встановив обов'язку сільськогосподарського товаровиробника безпосередньо використовувати будівлі/споруди у сільськогосподарській діяльності, а умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування визначив цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
У справі відсутні докази, що цільове призначення спірної нерухомості, а саме навісу для сільськогосподарських машин у спірний період було відмінним від сільськогосподарського. Не зазначеного цього й в апеляційній скарзі.
Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, а отже повинен сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Проте, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008 №575-VI виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Також необхідно вказати, що Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг.
Коди продукції сільського господарства та пов'язаних з цим послуг визначені розділом 1 секції А «Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства» Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 (далі - ДК 018-2000), до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Згідно з п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п.п. «а» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесені до відповідного класу (код 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства») ДК 018-2000, що належать фізичним особам, а саме корівники не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно згідно з пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Також, колегією суддів враховано довідку Лугинської селищної ради Лугинського району Житомирської області № 158 від 07.02.2020 року про те, що, ОСОБА_1 дані нежитлові об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 використовуються за призначенням.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2022 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: В.О.Аліменко
Н.В.Безименна
Повний текст виготовлено 07 лютого 2023 року.