П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 522/20608/21
Головуючий в 1 інстанції: Науменко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 по справі № 522/20608/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту патрульної поліції Прокопенко Світлани Василівни, Департамента патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії 1АВ № 01957244 від 13.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 13.07.2021 Інспектором ДПП Прокопенко С.В. розглянуто дані, зафіксовані в автоматичному режимі та винесено постанову серії 1АВ №01957244. Вищевказаною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , та накладено на нього адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. Постанову винесено всупереч вимогам законодавства України, які регулюють відносини в сфері дорожнього руху, без всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи, які потрібні для об'єктивного розгляду справи, оскільки правил дорожнього руху позивач не порушував.
Працівником поліції Прокопенко С.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної Постанови серії 1АВ №01957244 від 13.07.2021 не встановлено особу, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки по наявним зображенням в мережі інтернет на Сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі неможливо встановити особу, яка перебуває за кермом автотранспортного засобу KIA Optima (д.н. НОМЕР_1 ) 13.07.2021 о 12:07 та як наслідок неможливо ідентифікувати особу, яка вчинила правопорушення, разом з тим, доказів, які б підтверджували те, що саме позивач особисто керував своїм транспортним засобом KIA Optima (д.н. НОМЕР_1 ) при вказаних в оскаржуваних постановах обставинах - немає, тому складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП в діях позивача не було і не має.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що правопорушення було зафіксовано технічним засобом Каскад 026-1219. Результатами автоматичної фіксації перевищення встановленого швидкісного обмеження автомобілем засобом «KIA OPTIMA» номерний знак НОМЕР_1 є інформаційний файл з трьома фотознімками зображення транспортного засобу та відеозапис правопорушення, а відтак є вся необхідна інформація для встановлення факту вчинення правопорушення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 29.11.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, що підтверджується неодноразовими цитуваннями та посиланнями на Конституцію України, КУпАП, КАС України та деяку практику ЄСПЛ, але не надано оцінку доказам, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті;
- суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки при винесенні рішення він повинен був вийти за межі позовних вимог та дослідити всі докази та обставини у справі, оскільки недосліджені обставини мають вирішальну роль для розгляду справи;
- судом першої інстанції не встановлено повноважень інспектора ДПП Прокопенко Світлани Василівни щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення, не встановлено чи уповноважена вона розглядати адміністративні справи, не встановлено чи має вона спеціальне звання, чи має вона необхідне вміння та підтверджену кваліфікацію для роботи з даною категорією справ, та взагалі чи працювала на посаді інспектора Департаменту патрульної поліції станом на момент винесення Постанови 1АВ №01957244 від 13.07.2021;
- інформація про місце вчинення адміністративного правопорушення не відповідає інформації зазначеній у постанові 1АВ № 01957244 від 13.07.2021 та реальним обставинам справи і як наслідок свідчить про неповне дослідження доказів у справі Приморським районним судом м. Одеси при винесенні оскаржуваного рішення.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, представник відповідача зазначив, що апелянт в апеляційній скарзі наводить інші підстави позову, які не були зазначені у позовній заяві та не надавались письмові заяви щодо зміни предмета або підстав позову, що суперечить положенням КАС України.
06.02.2023 позивач надав до апеляційного суду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2023 відмовив у задоволенні заяви представника позивача Гончаренко Ю.М. у зв'язку з порушенням строків звернення з такою заявою передбачених ч. 2 ст. 195 КАС України.
07.02.2023 представник позивача Гончаренко Ю.М. направила на електронну адресу суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи.
В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач бажає особисто взяти участь у судовому засіданні, однак не може прибути в судове засідання через те, що постійне місце роботи позивача знаходиться у м. Києві, а безпечні поїздки по території України у зв'язку повномасштабною війною РФ проти України неможливі.
Колегія суддів не приймає до уваги клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Разом з тим, колегією суддів враховується, що обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2021 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року по справі № 522/20608/21.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.20222 призначив справу до розгляду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року в порядку письмового провадження на 25.02.2022.
Ухвалою суду від 04.04.2022 П'ятий апеляційний адміністративний суд зупинив провадження у справі до припинення воєнного стану в Україні.
За таких обставин, враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні апеляційного суду, з метою дотримання строків розгляду апеляційної скарги, зважаючи на відсутність підстав для визнання поважними викладених у клопотаннях причин для відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 13.07.2021 о 12 год. 07 хв. за адресою: М05 Київ-Одеса, 294 км. + 260 м. особа, яка керувала транспортним засобом KIA OPTIMA (д.н. НОМЕР_1 ), перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів, чим порушила п.12.9 б) Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 за дане правопорушення, як відповідальну особу (власника) притягнуто до адміністративної відповідальності, про що свідчить постанова серії 1АВ № 01957244 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що постанова містить об'єктивну сторону правопорушення, ОСОБА_1 як відповідальна особа є винним у вчиненні правопорушення та матеріали справи містять докази вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України “Про дорожній рух”, встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктом 1.1 ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
У відповідності до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують вказані вище Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, підпунктом “б” п. 12.9 Правил дорожнього руху України чітко визначено, що забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7 ПДР України, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. "и" п. 30.3 цих Правил.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до цієї статті визначено, що суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій ст. 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої ст. 279-3 цього Кодексу, суб'єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).
Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, припаркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.
Положеннями ст. 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Так, згідно зі ст. 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу KIA Optima д.н. НОМЕР_1 . Доказів передання права користування вказаним транспортним засобом, або інформації щодо незаконного заволодіння транспортним засобом позивачем не надано. Крім того, позивачем не долучено й доказів звернення третіх осіб до відповідача із заявою про визнання факту інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, що в силу положень ст. 279-3 КУпАП є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено особу ОСОБА_1 як суб'єкта правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, на підтвердження вчиненого адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, представником Департаменту патрульної поліції надано до суду компакт-диск з відеозаписом події (а.с.87).
Також, результати автоматичної фіксації перевищення встановленого обмеження швидкості транспортним засобом KIA Optima д.н. НОМЕР_1 підтверджуються фотознімками зображення вказаного транспортного засобу (а.с.63,65 -67).
На фотознімках міститься інформація, а саме: дата та час вчинення правопорушення; місце вчинення правопорушення; географічні координати місця вчинення правопорушення; фотофіксація автомобіля з чітким зображенням державного номерного знаку; швидкість руху автомобіля, км/год; обмеження (перевищення) швидкості, км/год; напрямок руху автомобіля.
Колегія суддів зазначає, що Службою автомобільних доріг в Одеській області було надано відповідь від 08.10.201 № 01-4012/12 на запит Начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Олександра Гостіщева, в якому підтверджується наявність швидкісного режиму км 294+ 260 - 50 км/год, дорожніх знаків обмежуючих максимальну швидкість 50 км/год., а також дорожніх знаків 5.70 “Фото - відеофіксація порушень Правил дорожнього руху” на ділянці дороги М05 Київ-Одеса км 294+260, км 465+483(а.с.68).
Також, слід вказати, що на офіційного вебсайті https:// bdr.mvs.gov.ua зазначені адреси камер фотовідеофіксації та дозволена швидкість руху зазначено розміщення камер на дорогах державного значення де вказується, до на проміжку дороги М-05 Київ -Одеса 294+ 260 дозволена швидкість 50 км/год (а.с.54).
Місце фіксації швидкості позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму (а.с.73).
Отже, позивач повинен був знати про те, що на відповідній ділянці дороги проводиться вимірювання швидкісного режиму.
Слід також зазначити, що перевищення швидкості руху, як й інші правопорушення, характеризується певним ступенем суспільної небезпеки, яка є категорією об'єктивною й існує незалежно від її оцінки кимось. Саме рівень суспільної небезпеки служить тією головною ознакою, за якою класифікуються певні протиправні діяння та визначається їх належність до кримінальних, адміністративних, дисциплінарних чи інших правопорушень, а також встановлюється міра відповідальності за їх вчинення.
Колегія суддів вважає, що порушення вимог частини 1 статті 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, є суспільно небезпечним та може призвести до тяжких наслідків.
Також, колегія суддів звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху.
Додатково слід зазначити, що діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів національне законодавство України відносить до джерела підвищеної небезпеки.
Так, згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Ця небезпека полягає у самій суті використання транспортного засобу. Людина не може до кінця контролювати механізми під час їх експлуатації.
Це пов'язано з рядом об'єктивних факторів, які потрібно відрізняти від внутрішнього ставлення людини до безпеки чи до ризику, оскільки ці категорії є оціночними, а у цьому випадку мова йде саме про об'єктивно обумовлену можливість настання негативних наслідків від здійснення цього виду діяльності.
Тому навіть лише факт володіння транспортним засобом породжує певні права та обов'язки осіб, за якими зареєстрований транспортний засіб.
Наявність зазначених додаткових ознак, характерних для фізичної або юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб вимагає віднесення їх до спеціальних суб'єктів адміністративного правопорушення.
Наприклад, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини вказує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об'єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо встановити особу, котра керувала автомобілем.
У рішенні Європейського Суду з прав людини з у справі Lutz v. Germany, 25 August 1987, App. 9912/82 , суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. “Враховуючи велику кількість незначних правопорушень - особливо правил дорожнього руху, - характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави - учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні правопорушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавлені особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (див, зокрема, п. 57 Рішення).
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин, які підтверджені під час апеляційного перегляду справи, правильним є висновок суду першої інстанції, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апелянта про відсутність повноважень у Інспектора Департаменту патрульної поліції Прокопенко Світлани Василівни на складання постанови колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно частини 2 статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Інспектор Департамента патрульної поліції Прокопенко Світлана Василівна під час складання постанови діяла від імені Департамента патрульної поліції, відсутність у неї спеціального звання, відповідно до покладених на них повноважень апелянтом не доведена.
Окрім того, відповідно частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Беручи до уваги наведене та враховуючи, що ОСОБА_1 не ставив під сумнів та не зазначав як підставу позову повноваження інспектора при складанні оскаржуваної постанови, точне розташування знаків в межах якого відбулося перевищення швидкості, при розгляді цієї справи в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що твердження позивача про порушення судом першої інстанції положень КАС України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 по справі № 522/20608/21.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.11.2021 по справі № 522/20608/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.