Справа № 420/23808/21
08 лютого 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 30.11.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії вiйськової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних рокiв вiйськової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних років військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18.08.2008 року по 06.11.2015 року він проходив службу у підрозділах МВС України в Одеській області, з 04.07.2016 року по 11.10.2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 12.10.2017 року по 12.11.2018 року - у військовій частині НОМЕР_2 та з 13.11.2018 року по 18.07.2021 року знову у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2021 року № 241-ос позивача було звільнено з військової служби 18.07.2021 року. Як вбачається з витягу з наказу вислуга років позивача на момент звільнення складає: у календарному обчисленні 12 років 03 місяці 02 дні; у пільговому обчисленні 03 роки 00 місяців 29 днів. Тобто, я стверджує позивач, загальна вислуга років становить 15 років 04 місяці 01 день на момент звільнення.
При цьому, вказано у позові, із витягу з наказу вбачається, що відповідач при звільненні виплатив позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» тільки за 05 повних календарних років служби.
Такі дії щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивач вважає протиправними.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
11.01.2022 року (вх.№1760/22) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву
У відзиві вказано, що згідно Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24 травня 2021 року № 75 ДСК «Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» дійсне найменування - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України. Тобто, найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 було змінено на НОМЕР_3 прикордонний загін. Умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 .
Як вказує відповідач, НОМЕР_3 прикордонний загін, ознайомившись з позовною заявою, вважає її вимоги необґрунтованими безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З покликанням на положення ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», пп.1 п.9 розд.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС від 23.06.2018 року №558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306, відповідач зазначає, що основоположним елементом набуття права на одноразову грошову допомогу при звільнені є саме «календарна вислуга років». Відповідач зазначає, що частина (уривок) речення «...одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.» є продовжуваним та не складається з кількох частин, що вказує на застосування терміну лише «календарний рік служби», про що також було наголошено законодавцем в кінці речення.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13.04.2022 року зупинено провадження по справі.
За вх.№ЕС/649/22 від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.
Ухвалою суду від 08.02.2023 року задоволено клопотання представника позивача та поновлено провадження по справі.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Як вказано відповідачем, згідно Директиви Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24 травня 2021 року № 75 ДСК «Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» дійсне найменування відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України. Тобто, найменування ІНФОРМАЦІЯ_1 було змінено на НОМЕР_3 прикордонний загін. Умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 .
Позивач з 18.08.2008 року по 06.11.2015 року проходив службу у підрозділах МВС України в Одеській області, з 04.07.2016 року по 11.10.2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 12.10.2017 року по 12.11.2018 року - у військовій частині НОМЕР_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, звільнений наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 196-ОС від 18 червня 2021 року в запас Збройних Сил України, за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без надання права носіння військової форми одягу та 16.07.2021 року на підставі наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.07.2021 року № 241-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.07.2021 року № 241-ОС (а.с.5) станом на 18.07.2021 року у позивача вислуга років становить:
календарна-12 років 03 місяців 02 днів;
пільгова - 03 років 00 місяць 29 днів;
усього-15 років 04 місяць 01 днів.
Крім того, даним наказом визначено виплатити ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ від 25.06.2018 року №558 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення з 05 повних календарних років служби.
20.07.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 календарних років (а.с.3).
У відповідь на вказану заяву відповідачем складено листа №11/Д-149 від 12.08.2021 року (а.с.4), в якому вказано про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 12 календарних років, оскільки ОСОБА_1 не надав підтверджуючі документи щодо виплати або не виплати за попереднім місцем проходження служби.
Вважаючи дії вiйськової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 7 повних календарних рокiв вiйськової служби протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями..
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 211-ХІІ від 20.12.1991 р., військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992 р. (в подальшому - Порядок № 393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018 р. (в подальшому - Інструкція № 558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».
Відтак в ч.2 ст.15 Закону № 211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №806/2104/17, від 24.11.2020 року по справі №822/3008/17 та від 21.04.2021 року по справі 380/2427/20.
Як вже встановлено судом, позивач звільнений зі служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та його вислуга років становить:
календарна-12 років 03 місяців 02 днів;
пільгова - 03 років 00 місяць 29 днів;
усього-15 років 04 місяць 01 днів.
Таким чином, відповідно до правил ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач як такий, що має вислугу більше 10 років, набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, тобто за 12 років.
Суд зазначає, що ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні Інструкцією № 558 не передбачено обов'язок особи доводити, що вона не отримувала раніше одноразову грошову допомогу при звільненні.
Зважаючи на те, що відповідачем виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 5 календарних років, то з цього вбачається, що доводи військової частини про необхідність надання документів щодо виплати або не виплати за попереднім місцем проходження служби одноразову грошову допомогу при звільненні стосується саме служби ОСОБА_2 в органах МВС.
Так, позивачем надано до суду лист ліквідаційної комісії Головного управління МВС в Одеській області №14/Д-785 від 06.08.2021 року та довідку №638/1 від 06.08.2021 року про те, що ОСОБА_1 не отримував разову грошову допомогу при звільненні зі служби (а.с.7-8).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 12 повних календарних років військової служби.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язання НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 12 повних календарних років військової служби, з урахуванням раніше проведених виплат за 5 повних календарних років військової служби.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_1 ) щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 12 повних календарних років військової служби, з урахуванням раніше проведених виплат за 5 повних календарних років військової служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );
Відповідач - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Суддя С.М. Корой