справа№380/16511/22
08 лютого 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-
фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1,, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) з такою вимогою:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.10.2022 № 343957 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки від 26.10.2022 №343957 про застосування адміністративно-господарського штрафу позивача притягнуто до відповідальності за ч. 1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення ст. 39 та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн. Позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та не здійснював жодних перевезень. Позивач є лише власником автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , який 06.09.2022 ОСОБА_1 передав у користування своєму товаришу ОСОБА_3 для власних потреб. Безпосередньо в момент перевірки за кермом DAF, д.н.з. НОМЕР_1 перебував ОСОБА_3 , який пояснив, що придбав для власних потреб товар для перевезення якого і попросив у користування вказаний вище автомобіль. Позивач не мав та немає жодного відношення до факту перевезення, комплектації необхідної документації, що відбулось 06.09.2022, зокрема, і в момент, коли відбувалась перевірка та, відповідно, не був перевізником у даному конкретному випадку. Також позивач зазначив, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи щодо застосування адміністративно-господарського штрафу. За таких обставин вважає прийняту відповідачем постанову протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою судді від 18.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 12.12.2022 (вх. №19779ел.) подав відзив на позовну заяву. Відповідач зазначив, що повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстровано в управлінні 12.10.2022 №34539/33/24-22, було направлено на адресу позивача, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 12.10.2022. Згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошти, рекомендований лист за номером №7903707144870, що відправлений позивачу 12.10.2022, прибув у відділення вже 15.10.2022 та вручений особисто одержувачу того ж дня. Твердження позивача про неповідомлення останнього про розгляд справи не заслуговує на увагу, оскільки спростовується матеріалами справи. Стосовно суті порушень, встановлених під час проведення рейдової перевірки, то відповідач зазначив, що актом №313973 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06.09.2022 встановлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Перевозився вантаж, при якому на момент перевірки була відсутня ТТН-ф1, накладна б/н не оформлена належним чином, відсутні вантажовідправник та вантажоодержувач. Щодо твердження щодо того, що транспортний засіб не перебуває в користуванні, відповідач зазначає, що водій транспортного засобу заперечень стосовно визнання позивача перевізником в акті перевірки не висловив. Крім того, власник транспортного засобу у разі передачі транспортного засобу у тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон). Також відповідач зазначив, що накладна, надана водієм, не є належним документом на вантаж, оскільки чинним законодавством України «Про автомобільний транспорт» передбачено наявність у товарно-транспортній накладній обов'язкового переліку реквізитів. Твердження позивача про передачу транспортного засобу в користування іншій особі не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Відповідач наголошує, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 06.09.2022 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Укртрансбезпеки шляхом проведення заходів державного контролю, а саме рейдової перевірки на автомобільній дорозі М.09 13 км., перевірено транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_3 . Під час перевірки виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, зазначено, що перевозився вантаж, де на момент перевірки була відсутні ТТН-ф1, накладна б/н не оформлена належним чином, відсутній перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №313973 від 06.09.2022.
Як зазначено у даному акті, водій від підпису відмовився та з актом ознайомлений.
Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Укртрансбезпеки проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.10.2022 №343957. Даною постановою до перевізника ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
В силу вимог п.п. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачені види відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які застосовуються до автомобільних перевізників.
Так, відповідно до абз.3, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, як зазначено в ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
В силу вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
За правилами, визначеними у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Як передбачає пункт 20 Порядку №1567, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства про автомобільний транспорт, слід дійти висновку про те, що товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом, який має бути у водія при здійсненні ним перевезень вантажів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки відсутності зазначеного документа особа, яка проводить перевірку, повинна зазначити про це в акті з посиланням на порушену норму.
Як слідує з акта перевірки від 06.09.2022 №313973, посадовою особою Укртрансбезпеки зазначено про виявлене порушення, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, зазначено, що перевозився вантаж, де на момент перевірки була відсутні ТТН-ф1, накладна б/н не оформлена належним чином, відсутній перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач.
Так, згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Згідно із абзацом третім ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, у межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки ТТН та належно-оформленої накладної б/н.
Спірним є те, що позивач не вважає себе автомобільним перевізником, оскільки, як він зазначає, передав у користування транспортний засіб DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , своєму товаришу ОСОБА_3 , який придбав і перевозив товар для власних потреб.
Як вже було вказано вище, ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Отже, законом чітко визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія (іншу юридичну особу) для здійснення перевезень.
Таким чином, власник транспортного засобу та перевізник можуть бути як однією особою, так і різними.
Водночас суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є саме автомобільний перевізник.
Позивач вважає, що не є автомобільним перевізником, а є лише власником автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , який 06.09.2022 передав у користування своєму товаришу ОСОБА_3 для власних потреб.
Як встановив суд з матеріалів справи, безпосередньо в момент перевірки за кермом DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_3 , який пояснив, що придбав товар для власних потреб і для перевезення якого попросив у користування вказаний вище автомобіль.
Суд оцінив такі доводи позивача та вважає, що вони є юридично неспроможними. Жодних доказів передачі транспортного засобу DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 позивачем не надано, як не надано доказів того, що ОСОБА_3 саме користувався даним транспортним засобом, а не здійснював перевезення для ФОП ОСОБА_1 .
Суд не може залишити поза увагою ще і той факт, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є: код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
Згідно накладної б/з від 05.09.2022 ОСОБА_3 здійснював перевезення (водій) товару «цибуля», вага 22 тонни.
Суд критично ставиться до доводів позивача про те, що у день проведення перевірки ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу, зокрема цибулі, вага якої склала 22 тонни, який придбано для власних потреб.
З огляду на викладене, у сукупності досліджених обставин, суд не погоджується з доводами позивача про неможливість визнання його перевізником у спірних правовідносинах, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність передумов для уникнення відповідальності у разі виявлення порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту як для позивача, так і для ОСОБА_3 .
Отже, відсутність на момент перевірки в автомобільного перевізника документів, визначених, зокрема, ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є підставою для застосування штрафу в розмірі 17000,00 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи суд зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не спростував встановленого в ході перевірки порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому відповідачем правомірно застосовано до нього штраф згідно з оскаржуваною постановою.
Приймаючи рішення у даній справі, суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що відповідачем порушено вимоги Порядку №1567 в частині неповідомлення його про розгляд справи, оскільки, як слідує з поданих відповідачем доказів, на адресу позивача, а саме за його зареєстрованим місцезнаходженням: АДРЕСА_1 скеровувалось рекомендованим листом від 12.10.2021 повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 26.10.2022 (з 10:00 год. до 13:00 год.), яке вручено особисто 15.10.2022. Вказане підтверджується наданою відповідачем копіями фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 12.10.2022 про відправку поштового відправлення № 7903707144870, роздруківкою трекінгу поштового відправлення № 7903707144870 з офіційного веб-сайту Укрпошти та повідомленням про розгляд адміністративної справи, яке зареєстровано в управлінні 12.10.2022 №34539/33/24-22.
За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час позивач не звільнений від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, як це передбачено ч. 1 ст. 77 КАС України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком розгляду справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 26.10.2022 № 343957 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відтак, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, в зв'язку з чим у задоволенні такого слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,-
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.02.2023.
Суддя Потабенко В.А.