08 лютого 2023 року м. Київ № 320/13613/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської районної державної адміністрації та просить суд:
скасувати рішення від 21.12.2020 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 10.12.2020;
скасувати рішення від 21.12.2020 про відмову у призначенні домопоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 10.12.2020;
зобов"язати призначити та виплатити допомогу при народженні доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 10.12.2020 № 1819;
зобов"язати призначити та виплатити допомогу при народженні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 10.12.2020 № 1819.
Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у виплаті грошової допомоги у зв'язку з народженням дитини, внаслідок пропуску дванадцятимісячного строку на звернення за такою допомого, що на думку позивача порушує її права оскільки остання не мала об'єктивної змоги звернутись до органу у визначені строки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не наведено та не конкретизовано жодного заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позовних вимог, що зазначені позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народилась донька - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Позивач звернувся із заявою від 10.12.2020 до відповідача з вимогою виплатити и грошову допомогу по народженню дитини.
Однак, відповідач відмовив у такій виплаті у зв'язку з відсутністю на його думку на це законних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основним законом, який відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811).
Відповідно до ст. 10 Закону № 2811 допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Статтею 11 Закону № 2811 визначено умови призначення допомоги при народженні дитини.
Допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки (ч. 1).
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини (ч. 2).
При цьому у ч. 3 визначено, що даний перелік документів є вичерпним.
Допомога батькам при народженні дитини призначається без подання документів, передбачених ч. 1 та 2 цієї статті, якщо відомості, необхідні для її призначення, надійшли у порядку міжвідомчої електронної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян під час державної реєстрації народження дитини (ч. 4).
Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини (ч. 5).
У разі народження (встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину (ч. 6).
Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини (ч. 7).
Частиною 8 передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.
На реалізацію положень зазначеної статті постановою від 27.12.2001 № 1751 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок).
Відповідно до п 10, 11 Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад. Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.
Відтак, з наведених норм вбачається, що для призначення допомоги при народженні дитини потрібно волевиявлення особи, яка очікує так допомогу отримати.
При цьому таке волевиявлення повинно бути реалізоване в межах дванадцяти місячного строку з моменту народження дитини у встановленому порядку та формі відповідно до Закону № 2811 та Порядку.
В даному ж випадку ОСОБА_2 народилась - ІНФОРМАЦІЯ_1 при цьому волевиявлення на одержання грошової допомоги було реалізоване лише 21.12.2020, посилання ж позивача на те, що перешкодою для звернення за такою допомогою стало віднесення населеного пункту Хрустальний до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування суд оцінює критично, з огляду на те, що строк звернення за допомого закінчувався 29.07.2012, а зазначений перелік затверджений Кабінетом Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, а відтак вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо грошової допомоги внаслідок народження - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд звертає увагу, що у позові позивачем зазначено, що внаслідок складнощів проживання на окупованій території, остання переїхала в село Нове Київської області, що стало підставою для затримки із реалізацією волевиявлення на одержання грошової допомоги, що втім судом оцінюється критично, оскільки позивач зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа 08.04.2019, а звернулась за виплатою лише 21.12.2020 після спливу 12 місячного строку.
Враховуючи пропуск звернення за вказаною допомого, а також та, що позивачем не обґрунтовано і не доведено, що вона не могла раніше звернутись за виплатою зазначеної допомоги, а також не обґрунтовано необхідність одержання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для одержання необхідних виплат суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.