про залишення позовної заяви без руху
06 лютого 2023 року справа № 640/6040/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 із позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому позивач просить суд:
1) визнати противоправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо відмови провести нарахування та виплату для ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8 190,00 гривень;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити для ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає суму у розмірі 8 190,00 гривень, з урахуванням вже виплаченої суми разової грошової допомоги;
3) визнати противоправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови провести нарахування та виплату для ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8 845,00 гривень;
4) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити для ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій, до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає суму у розмірі 8 845,00 гривень, з урахуванням вже виплаченої суми разової грошової допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску; оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (питання засвідчення копій).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2022 позовну заяву повернуто позивачу, у зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2022 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що невручення поштового відправлення, яким позивачу направлено копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, з відміткою «інші причини», не може свідчити про обізнаність позивача щодо її існування та, як наслідок, наявності у неї можливості виконати таку ухвалу суду шляхом усунення недоліків позовної заяви, визначених у цій ухвалі у встановлений судом строк. Тож, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху в силу закону вручена позивачу з незалежних від суду причин та про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Інших доказів, які б достовірно вказували на момент вручення скаржнику копії ухвали про залишення позовної заяви без руху матеріали справи не містять.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено строк протягом 10 днів з дати отримання даної ухвали, протягом якого слід було надати:
- оригінал позовної заяви з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи, у їх взаємозв'язку з виконанням вимог ухвали суду від 22.02.2022 про залишення позовної заяви без руху та надання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом із обґрунтування поважності причин його пропуску та доказів поважності причин його пропуску;
- оригіналів або належним чином засвідчених копій доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача (питання засвідчення копій).
Вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку, проте поштова кореспонденція повернулась не врученою на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 25.11.2022 із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Також ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2022 направлено на електронну адресу позивача 17.10.2022.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
31.01.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 21.12.2022 №03-19/2692/22 "Про скерування за належністю справи" надійшли матеріали адміністративної справи №640/6040/22.
31.01.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Відповідно до частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною чотирнадцятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.
Відповідно до частини першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
З'ясовуючи питання про дотримання позивачем строку звернення до суду із даною позовною заявою, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що:
- за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (п.45 постанови);
- поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (п.48 постанови);
- чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (п.49 постанови).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, у повній мірі підлягають врахуванню під час розгляду соціальних спорів, у тому числі спорів щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Як було зазначено судом, спір виник, зокрема, з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги, зокрема, до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж на думку позивача визначено у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з вказаного слідує, що перебіг шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про зобов'язання виплатити разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році розпочав свій перебіг з 01.10.2020 (наступний день, що слідує за кінцевою датою виплати відповідної допомоги) та сплинув у відповідне число останнього місяця шестимісячного строку, тобто 01.04.2021.
Так, предметом даного спору є питання виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій до 05 травня за 2020 рік та до 05 травня за 2021 рік.
Водночас з наведеною вище позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду 11 лютого 2022 року, тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо визнання противоправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо відмови провести нарахування та виплату для ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8 190,00 гривень та зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити для ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає суму у розмірі 8 190,00 гривень, з урахуванням вже виплаченої суми разової грошової допомоги.
Будь-яких пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою в цій частині позовних вимог до суду позивач у позовній заяві не вказав.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою щодо визнання противоправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо відмови провести нарахування та виплату для ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8 190,00 гривень та зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити для ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає суму у розмірі 8 190,00 гривень, з урахуванням вже виплаченої суми разової грошової допомоги, та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, суд зазначає, що у зв'язку з постановленням Окружним адміністративним судому міста Києва ухвали від 26.05.2022 про повернення позовної заяви та приймаючи до уваги повернення позовної заяви позивачу із усіма доданими до неї документами рекомендованим поштовим відправленням, в матеріалах справи наявна лише копія позовної заяви.
Отже, позивач має надати суду оригінал позовної заяви із усіма доданими до неї документами та копію позовної заяви із усіма доданими до неї документами для направлення відповідачу.
Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти адміністративну справу №640/6040/22 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог про визнання противоправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, щодо відмови провести нарахування та виплату для ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у сумі 8 190,00 гривень та зобов'язання Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити для ОСОБА_1 невиплачену грошову допомогу, як особі учаснику бойових дій, до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що складає суму у розмірі 8 190,00 гривень, з урахуванням вже виплаченої суми разової грошової допомоги, або уточнити позовні вимоги;
- надати суду оригінал позовної заяви із усіма доданими до неї документами та копію позовної заяви із усіма доданими до неї документами для направлення відповідачу.
4. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали надіслати позивачу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.