06 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/33662/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
з участю секретаря судового засідання Маленької Ю.О.,
представника позивача Дубка С.М.,
представника відповідача Мартинюка Я.Ю.,
розглянувши в підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач 02.01.2023 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.10.2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 29.10.2020 року, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та здійснити виплату такої індексації з урахуванням виплаченої раніше суми;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації,
Позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду (а.с.37-38), в якій зазначає, що предметом позовних вимог є перерахунок індексації за період з 01.01.2016 по день звільнення позивача і до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому спірні суми; вказану інформацію відповідач надав лише у відповідь на його звернення у вересні 2022 року листом від 12.09.2022 № 350/249/781, який позивач фактично отримав в грудні 2022 року.
В підготовчому засіданні:
- представник позивача підтримав заяву про поновлення строків звернення до суду, вказавши, що додати нічого до вказаного в заяві та позові не може;
- представник відповідача вважав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач був звільнений 29.10.2020, йому видавався грошовий атестат і тоді він міг знати про порушення своїх прав при нарахуванні індексації.
Щодо поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, згідно яких для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач вказує, що дізнався про порушення своїх прав на отримання індексації грошового забезпечення з листа відповідача, який отримав в грудні 2022 року у відповідь на його звернення.
В розділі "I. Загальні положення" Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, зазначено:
8. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України)."
Як свідчить судова практика, індексація відноситься до щомісячного виду грошового забезпечення; грошове забезпечення є аналогом заробітної плати і права працівників щодо заробітної плати розповсюджуються на осіб, які отримують грошове забезпечення.
Статтею 30 Розділу IV "Права працівника на оплату праці та її захист" Закону України "Про оплату праці" встановлені обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати) , що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
Слід зауважити, що позивач 29.10.2020 (а.с.32) був звільнений з військової частини НОМЕР_1 , де отримуючи щомісячно грошове забезпечення, в день його отримання міг знати, чи виплачується воно в належному розмірі і чи правильно воно нараховується, та в разі існування сумнівів щодо правильності його розміру звернутися вчасно за отриманням інформації щодо цього.
Щодо повідомлення позивача про нараховані та виплачені йому суми в день звільнення, позивачу при звільненні відповідач видавав на руки грошовий атестат (а.с.55), в якому зазначаються суму нарахованого по день виключення зі списків особового складу грошового забезпечення, які підлягають виплаті.
Щодо ч. 2 ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Вказана норма стосується випадків невиплати працівнику при звільненні нарахованих сум, а не правильності щомісячного нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) до звільнення.
Відтак, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була (могла) дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позовні вимоги стосуються правильності нарахування та виплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.10.2020, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, в той час як з позовом звернулись 02.01.2023, тобто з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду, початком перебігу якого є 19.07.2022 (дата набрання чинності Законом № 2352-ІХ), а останнім днем якого було 19.10.2022.
Позивачем не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, відповідно до ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України позовну заяву належить залишити без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 240, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
Позов залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08.02.2023
Суддя М.М. Семенюк