07 лютого 2023 року м. Житомир справа № 240/16721/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати, та зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити нарахування та виплату з 01.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позову пенсіонер вказує, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області, зареєстрований і проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вважає, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 відновлено його право на отримання доплати до пенсії за статтею 39 Закону №796-XII, а тому відповідач повинен проводити виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на радіоактивно забрудненій території.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд відмічає, що дана адміністративна справа є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №240/4937/18, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 1 січня 2015 року. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення є протиправною.
Водночас надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині покладення на відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, виходячи із розміру 2 мінімальних заробітних плат, суд виходить з того, що Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.09.2022 у справі №240/5904/22 зазначено про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, де у своїй постанові від 11.12.2019 Верховний Суд зробив висновок про те, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності Законом України №1774-VІІІ не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Аналогічна позиція також викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 у справі №140/16883/21 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 у справі №320/3839/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як вважає позивач.
Стосовно періоду стягнення на користь позивача щомісячного підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як встановлено статтею 39 Закону №796-ХІІ, то суд зазначає наступне.
Як встановлено судом із відміток про реєстрацію місяця проживання з паспорта громадянина України позивача НОМЕР_1 ОСОБА_1 була прописана до 26.07.2022 в с.Старосілля, Лугинського району, Житомирської області (яке відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою КМУ №106 від 23.07.1991 віднесено до зони посиленого радіологічного контролю (4 зони), а з 26.07.2022 ОСОБА_1 знята з реєстрації із наступною реєстрацією у с.Нова Рудня, Лугинського району, Житомирської області (яке відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджених постановою КМУ №106 від 23.07.1991 віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (сторінки 11-12 паспорта позивача).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині періоду щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) підлягають до задоволення в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 26.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Оскільки у період з 01.02.2022 (як просить позивач) до 25.07.2022 ОСОБА_1 проживала у с.Старосілля, Лугинського району, Житомирської області, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що є обов'язковою умовою для здійснення доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати негайно рішення суду в межах суми платежу за один місяць, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайне виконання в межах суми платежу за один місяць застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.
Оскільки способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії, а не стягнення грошових сум, негайне виконання рішення суду не застосовується.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 26.07.2022 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 26.07.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 992,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін