Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2023 року Справа №200/424/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність по незастосуванню належного показника розміру середнього заробітку для обчислення пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з застосування належного середнього заробітку для обчислення пенсії - 9118,81 грн з 08.10.2021 (з моменту призначення пенсії за віком).
Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Таким чином, позивач, отримавши пенсію за жовтень 2021 року мала у наступні 6 місяців звернутись до суду із відповідним позовом у разі незгоди з розміром пенсії.
Даний позов направлено позивачем до суду 02.02.2023, тобто із пропуском 6-місячного строку звернення до суду.
Позивач додає до позову рішення про перерахунок пенсії від 06.11.2022, проте, зважаючи, що позивач вимагає перерахунку пенсії з 08.10.2021, отримання позивачем рішення від 06.11.2022 не може бути підставою вважати, що позивач до цього моменту не була або не могла бути обізнана про порушення своїх прав та без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсії у неналежному розмірі після її призначення з 08.10.2021, демонструючи свою зацікавленість з цього питання, звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо складових пенсії, підстав її обчислення у тому чи іншому розмір тощо.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Позивач заяви про поновлення пропущеного строку до суду не надала, у позові зазначає, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Системний аналіз частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає». Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 (справа № 20/11178/2020). Отже, в даному випадку позивачем, на її думку, не пропущено строк звернення до суду, оскільки відповідачем в даному випадку вчинене триваюче правопорушення. Крім того, виходячи з принципу «належного врядування» пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду.
Суд зауважує, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.01.2021 (справа № 20/11178/2020) в даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки спір у цій стосувався зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України виготовити та подати до управління ПФУ оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача, тобто, цей спір не є аналогічним зі спором у даній справі між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно безпосередньо перерахунку пенсії.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.
Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03.05.2018 у справі № 826/6380/17.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Михайлик