Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 лютого 2023 року Справа№200/5066/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі - УПФ, відповідач), про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 20.09.2022 року №112650002632 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 12.05.1983 по 23.07.1983, з 18.11.1993 по 01.06.1987, з 17.16.1987 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, з 23.03.2000 по 19.06.2001, призначити та виплатити пенсію за віком з 20.08.2022 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, рішенням УПФ від 20.09.2022 року №112650002632 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162; з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, період отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений мінімум та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві; період роботи в колгоспі з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує її конституційне право на отримання належної пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.12.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
11 січня 2023 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно якому відповідач позовні вимоги не визнав з огляду на відсутність правових підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, у зв'язку з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 та період отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001 оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Також, згідно спірного рішення до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві; з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 02.04.2002 по 28.09.2002, оскільки відсутня інформація центру зайнятості про підстави надання матеріальної допомоги. За розрахунком органу Пенсійного фонду України, страховий стаж позивача на дату звернення становить 14 років 11 місяців 13 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. З врахування викладеного, орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком, а тому в задоволенні позову просив відмовити.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.09.2022 року звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління від 20.09.2022 року №112650002632 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача на дату звернення становить 14 років 11 місяців 13 днів. Так, до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162; з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, період отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений мінімум та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві; період роботи в колгоспі з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів.
Разом з цим, в трудових книжках позивача від 18.03.1980 року серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , містяться записи про спірні періоди роботи, а саме:
- з 15.031980 по 16.10.1981 позивач працювала в д/с №3 нянею;
- з 23.04.1982 по 06.05.1983 працювала на посаді зав. Буфетом с. Некрасовка;
- з 12.05.1983 по 23.07.1983 працювала в колгоспі «Красний Восход» Кизлярського району ДАССР, виработала 48 р/д 160 руб.;
- з 18.11.1983 по 01.06.1987 працювала в д/с №3 нянею;
- з 17.06.1987 по 22.12.1995 працювала в колгоспі ім. Ілліча Мар'їнського району Донецької області;
- з 25.12.1995 по 25.05.1997 працювала в колгоспі «Тепличное»;
- з 29.06.1998 по 10.03.2000 працювала в колгоспі «Тепличное» в охороні;
- 23.03.2000 призначено допомогу по безробіттю в Мар'їнському районному центрі зайнятості Донецької області;
- 19.06.2001 припинено виплату допомоги по безробіттю.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним є питання підтвердження періодів роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162; з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, період отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений мінімум та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві; період роботи в колгоспі з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 26 Закону 1058 починаючи з 1 січня 2022 року, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 29 років.
За ст.1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У відповідності до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З наявних в матеріалах справи копій трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , вбачається, що позивач з:
- з 15.031980 по 16.10.1981 працювала в д/с №3 нянею;
- з 23.04.1982 по 06.05.1983 працювала на посаді зав. Буфетом с. Некрасовка;
- з 12.05.1983 по 23.07.1983 працювала в колгоспі «Красний Восход» Кизлярського району ДАССР, виработав 48 р/д 160 руб.;
- з 18.11.1983 по 01.06.1987 працювала в д/с №3 нянею;
- з 17.06.1987 по 22.12.1995 працювала в колгоспі ім. Ілліча Мар'їнського району Донецької області;
- з 25.12.1995 по 25.05.1997 працювала в колгоспі «Тепличное»;
- з 29.06.1998 по 10.03.2000 працювала в колгоспі «Тепличное» в охороні;
- 23.03.2000 призначено допомогу по безробіттю в Мар'їнському районному центрі зайнятості Донецької області;
- 19.06.2001 припинено виплату допомоги по безробіттю.
В оскаржуваному рішенні від 20.09.2022 року №112650002632 зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, оскільки титульна сторінка трудової книжки серії НОМЕР_1 завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162; з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, період отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001, оскільки титульна сторінка трудової книжки серії НОМЕР_2 завірена нечітким відбитком печатки підприємства, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; період роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений мінімум та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві; період роботи в колгоспі з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів.
Суд зазначає, що на момент внесення записів за вказаний вище період діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), пунктом 2.3 глави 2 якої передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).
Зазначена Інструкція не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію №58.
Пункт 2.4 глави 2 Інструкції №58 містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, яким визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
На підставі пункту 4.1 вказаної вище Інструкції, у разі звільнення всі записи про роботу працівника скріплюються підписом керівника підприємства та печаткою. У разі звільнення осіб, які працювали в селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором або припинення членства в селянському (фермерському) господарстві після відповідних записів у трудових книжках, зроблених головою селянського (фермерського) господарства, трудовий стаж у цьому господарстві підтверджується підписом керівника, заступника, іншої уповноваженої на це особи та завіряється печаткою місцевого органу державної виконавчої влади.
А отже, доказом правильності оформлення трудової книжки та відповідність записів про роботу працівника фактично виконуваній останнім роботи, що у свою чергу є підтвердженням стажу роботи, є правильність оформлення трудової книжки, в частині підпису керівником та скріпленням печаткою.
Як вбачається з трудових книжок позивача серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , їх титульні сторінки містять нечіткий відбиток печатки підприємства.
Вказані обставини слугували підставою для не зарахування позивачу періодів роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Разом з тим, трудова книжка позивача містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у наведений період часу, що є належним доказом роботи позивача, а відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди роботи та трудової книжки покладається на керівника підприємства, організації.
Крім того суд звертає увагу, що нечіткий відбиток печатки підприємства на титульній сторінці трудової книжки не спростовує наявність у позивача стажу роботи, а отже юридичний факт роботи позивача протягом вказаних періодів часу є підтвердженим належними та допустимими доказами.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 18.11.1983 по 01.06.1987, з 04.05.1993 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі з 12.05.1983 по 23.07.1983, оскільки не надано відомості про встановлений мінімум та виконаний мінімум трудової участі у громадському господарстві, та з 17.06.1987 по 03.05.1993, оскільки записи про трудову участь в громадському господарстві виконані некоректно, а саме відсутні підстави внесення записів, суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідно до записів трудової книжки позивача у період з 12.05.1983 по 23.07.1983 працювала в колгоспі «Красний Восход» Кизлярського району ДАССР, виработав 48 р/д 160 руб.; з 17.06.1987 по 22.12.1995 працювала в колгоспі ім. Ілліча Мар'їнського району Донецької області.
У відомостях трудової книжки позивача відсутня будь-яка інформація про встановлений мінімум трудоднів, та за період з 17.06.1987 по 22.12.1995 про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.
Проте, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Суд також зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки (вина позивача відсутня).
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача з 12.05.1983 по 23.07.1983 в колгоспі «Красний Восход» Кизлярського району ДАССР, та з 17.06.1987 по 22.12.1995 в колгоспі ім. Ілліча Мар'їнського району Донецької області, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу роботи позивача періоди роботи з 12.05.1983 по 23.07.1983 в колгоспі «Красний Восход» Кизлярського району ДАССР, та з 17.06.1987 по 03.05.1993 в колгоспі ім. Ілліча Мар'їнського району Донецької області.
Отже, вказані записи у трудовій книжні підтверджують факт роботи позивача у спірний період.
В частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Отже, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу лише період, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю, а не весь період перебування особи на обліку в центрі зайнятості як безробітного.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 638/7217/16-а.
Як вбачається із записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , Мар'їнським районним центром зайнятості Донецької області позивачу з 23.03.2000 призначено виплату допомоги по безробіттю, а 19.06.2001 припинено виплату допомоги по безробіттю.
Таким чином, записами трудової книжки підтверджено факт отримання позивачем допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001 включно, тому суд дійшов висновку, що відповідно до вимог абзацу третього частини першої статті 24 Закону №1058-IV такий період повинен бути включений до страхового стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відсутність в індивідуальних відомостях застрахованої особи даних про перебування в центрі зайнятості не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу періоду отримання ним допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001 включно, оскільки протягом вказаного періоду він отримував таку допомогу, що підтверджено записами трудової книжки, водночас відсутні докази, які б свідчили, що відсутність вказаних даних є наслідком дії або бездіяльності позивача, тому такі обставини не можуть позбавляти його права на пенсію.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 23.03.2000 по 19.06.2001 включно відповідачем безпідставно не був зарахований до страхового стажу позивача, що призвело до помилкових висновків при прийнятті спірного рішення.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, відповідач не скористався наданим йому правом.
Наведена бездіяльність відповідача свідчить про недбале ставлення пенсійного органу про вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.
А отже, спірне рішення від 20.09.2022 року №112650002632 не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком з 20.08.2022 року, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з цим, у відповідності до ст. 81 Закону 1788 призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Отже, правовідносини із призначення пенсій відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження пенсійного органу.
Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.09.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 12.05.1983 по 23.07.1983, з 18.11.1993 по 01.06.1987, з 17.16.1987 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, з 23.03.2000 по 19.06.2001, з урахуванням висновків суду першої інстанції.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає стягненню 595,44 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.09.2022 року №112650002632 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 15.03.1980 по 16.10.1981, з 23.04.1982 по 06.05.1983, з 12.05.1983 по 23.07.1983, з 18.11.1993 по 01.06.1987, з 17.16.1987 по 22.12.1995, з 25.12.1995 по 25.05.1997, з 29.06.1998 по 10.03.2000, з 23.03.2000 по 19.06.2001, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 44 копійки.
Судове рішення складено та підписано 06 лютого 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко