Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
07 лютого 2023 року Справа №200/373/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та які враховуються для обчислення пенсії, з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, а саме: з 01.05.2020 - в розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з 01.03.2021 - в розмірі 1,11 установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та які враховуються для обчислення пенсії, з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, а саме: з 01.05.2020 - в розмірі 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з 01.03.2021 - в розмірі 1,11 установлений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», з врахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 з 01.03.2021 індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії, у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» з застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із проведенням індексації середньої заробітної плати (доходу) в Україні, яка застосовується для обчислення пенсії, у відповідності до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, із врахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 із 01.04.2022 року перерахунку пенсії з урахуванням 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії у відповідності до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити із 01.04.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії пенсії за віком з урахуванням 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії у відповідності до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсійних виплат в сумі 8379,14грн за період з 06.05.2020 по 30.06.2021;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсійних виплат в сумі 8379,14грн. за період з 06.05.2020 по 30.06.2021.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою, передбачено також частиною 1 статті 21 КАС України.
Зі змісту наведених процесуальних норм вбачається, що об'єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов'язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 640/27758/20 та від 29.12.2021 у справі №752/20709/21.
Водночас слід враховувати, що у випадку пред'явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Наведеної правової позиції також дотримався Верховний Суд у постанові від 13.04.2022 у справі № 640/23353/21.
Суд звертає увагу, що в адміністративному позові позивачка просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яка виразилась у непроведенні перерахунків пенсії у періоди з 20.05.2020, з 01.03.2021, з 01.04.2022, при цьому обгрунтовні підстави щодо їх проведення не мають єдиних підстав та однакових юридичних фактів.
Суд звертає увагу, що текст адміністративного позову не містить обгрунтування взаємопов'язаності позовних вимог між собою. Також, суд зауважує, що викладене в позові формулювання позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії свідчить про непов'язаність цих вимог між собою.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне запропонувати позивачці надати до суду уточнений адміністративний позов з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до частини 1статті 172 КАС України з наданням відповідних доказів.
Крім того, ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою заявлено 8 позовних вимог немайнового характеру, при цьому вимоги зобов'язального характеру є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2023 року 2 684,00 грн., за подання даного адміністративного позову, який містить 8 позовних вимог немайнового характеру, при цьому суд враховує, що вимоги про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії є похідними, отже в даному випадку розмір судового збору складає (1073,60 x 4) 4 294,40 грн.
Позивачкою при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачено.
В позовній заяві позивач заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору, або відстрочення, обгрунтоване тим, що предметом спору в цій справі є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, яка є єдиним засобом існування позивача та її родини, позивач є внутрішньо переміщеною особою, є інвалідом 3 групи загального захворювання, ніде не працює, отримує незначну пенсію, яка становить 2869,39грн., члени родини (чоловік та син) є також інвалідами (син- інвалід з дитинства).
При цьому доказів на підтвердження того, що судовий збір за подання цієї позовної заяви перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік, або інших доказів на підтвердження незадовільного майнового стану суду не надано.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
У статті 5 цього ж Закону передбачено категорію осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, та умови, за яких ці пільги підлягають застосуванню. Доказів що позивач є особою, яка має пільги щодо сплати судового збору суду не надано. Посилання на статус ВПО та фізичний стан членів родини не є обставиною, яка б свідчила про незадовільний майновий стан позивача.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом в ухвалах від 10.05.2019 року в справі №9901/166/19, від 20.01.2021 року у справі №160/5843/20, від 21.01.2021 у справі №9901/396/20.
Позивачкою не вказано відомостей про законні підстави для звільнення від сплати судового збору, також не надано належного документального підтвердження стосовно підстав для відстрочення чи розстрочення від його сплати (якщо такі є), з огляду на що суд констатує невідповідність позовної заяви вимогам частини восьмої статті 160, частини третьої статті 161 КАС.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області яка виразилась у непроведенні перерахунків пенсії у періоди з 20.05.2020, з 01.03.2021, з 01.04.2022, та щодо не проведення нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсійних виплат в сумі 8379,14 грн. за період з 06.05.2020 по 30.06.2021.
До суду із зазначеним адміністративним позовом позивач звернулась лише 30.01.2023.
В обгрунтування клопотання про поновлення строку звернення із даним позовом позивачка зазначила, що про порушене право дізналася з відповіді відповідача на своє звернення 28.01.2023, оскільки до цього часу з часу призначення пенсії - 06.05.2020 відповідач не ознайомлював позивачку з розміром нарахованої пенсії, порядком її призначення та обставинами перерахунку.
Доказів звернення до відповідача із відповідними заявами про надання інформації про умови призначення, проведені перерахунки, розмір пенсії у період з моменту її призначення (06.05.2020), як і доказів у відмові надання такої інформації суду не надано.
З урахуванням викладеного, на думку суду, позивачкою не наведено переконливих доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом у визначений КАС України строк.
Зі змісту наведених у позові та клопотанні обставин не вбачається, що позивач не мала реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання інформації стосовно пенсійних виплат.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у визначеному судом розмірі за вимоги немайнового характеру або докази звільнення особи від сплати судового збору, адміністративного позову з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до частини 1статті 172 КАС України та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом
Керуючись статтями 122, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду документ про сплату судового збору у визначеному судом розмірі за вимоги немайнового характеру або докази звільнення особи від сплати судового збору, адміністративного позову з уточненими позовними вимогами у відповідності до вимог КАС України з поясненнями щодо підстав об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог у відповідності до частини 1 статті 172 КАС України та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказами на підтвердження поважності пропуску строку звернення з позовом.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачці.
Повідомити позивачу, що вищевказані документи можуть бути подані до суду шляхом направлення їх: через підсистему "Електронний суд", або електронною поштою на офіційну електронну адресу Донецького окружного адміністративного суду (inbox@adm.dn.court.gov.ua) зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника).
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Буряк