Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 лютого 2023 року Справа№200/14187/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» (далі - ТОВ «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН»), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 01.10.2021 року № UA500500/2021/200128/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 01.10.2021 року № UA500500/2021/200126/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 13.10.2021 року № UA500500/2021/200138/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснює діяльність з імпорту товарів з Китаю, Туреччини та Росії. Поставки товарів здійснюються за прямими контрактами з виробниками товарів на умовах поставки FAB. Приймаючи спірні рішення, митний орган, на переконання позивача, не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення. З огляду на наведене, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
20 грудня 2021 року відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, обґрунтовуючи це наступним. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом зі спірними митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності. Також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 спірних рішень. Зауважує, що зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості. Відповідач зазначає, що декларантом не були подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надану правову допомогу зазначає, що сума занадто завищена. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказу сплати судового збору у розмірі 12 012, 65 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 грудня 2021 року.
20 грудня 2021 року підготовче засідання було відкладено на 10:00 годину 12 січня 2022 року, у зв'язку з призупиненням роботи суду на період проведення оперативних дій.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10:00 годину 25 січня 2022 року.
У судовому засіданні 25 січня 2022 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 11:00 год. 03 лютого 2022 року.
У судовому засіданні 03 лютого 2022 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 13:00 год. 16 лютого 2022 року.
Суд зазначає, що суддя Шувалова Т.О. з 10.02.2022 по 26.02.2022 перебувала у відпустці відповідно до наказу від 08.02.2022 № 37/В-г, а тому судове засідання не відбулось.
Ухвалою від 07.06.2022 суд відклав розгляд справи по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Про дату, час та місце розгляду справи у судовому засіданні суд вирішив повідомити учасників справи додатково.
У зв'язку з перебуванням судді Шувалової Т.О. у відрядженні, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 головуючим суддею визначено Голуб В.А.
Ухвалою від 27.09.2022 суд прийняв до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Розгляд адміністративної справи № 200/14187/21 суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX відповідно, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, судом встановлено наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН», згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як юридична особа 18.09.2020 (номер запису: 1004801020000086020) за кодом ЄДРПОУ 43828799, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Мазепи, будинок 4А/6А (а.с.237-241).
Позивач діє на підставі статуту, який затверджений рішенням № 07/21 від 28.07.2021 (а.с.19-29).
Судом встановлено, що між ТОВ "Лайтком Продакшн" (Україна, Маріуполь) як покупцем та Ruian Ruishen Import & Export Trading Co.,Ltd (Китай) як продавцем укладено контракт від 14.06.2021 року № LP-07. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 вказаного контракту продавець продає продукцію, а покупець - приймає та оплачує товари відповідно до умов контракту; найменування, асортимент і кількість товарів на кожну поставку вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Згідно з п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в специфікаціях, які оформлюються на кожну поставку; в ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, відповідно до умов поставки FOB NINGBO (China) або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Незалежно від умов поставки вказаних в специфікаціях, у вартість товару буде включатися вартість тари, упаковки, маркування та завантаження в транспортний засіб. Відповідно до розд. 5 п. 5.1 контракту продавець постачає товар покупцеві на умовах FOВ Ningbo (China) відповідно до умов "Інкотермс-2010" або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Як зазначено в п. 5.6 розд. 5 Контракту при тлумаченні цього контракту мають силу Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2010". Відповідно до п.7.3 контракту тара, в яку упакований товар - разова, безповоротна, входить у вартість товару (а.с.57-59).
05 серпня 2021 року в рамках виконання даного контракту між покупцем та продавцем укладено специфікацію № 3, в якій обумовлені вартість та кількість товару, на підставі чого продавцем сформований інвойс від 05.08.2021 року № RS-LP-05082021 та покупцю поставлено товар на умовах FOB Нингбо (Китай) (а.с.51, 55).
30 вересня 2021 року декларантом позивача - ФОП ОСОБА_1 , яка діє на підставі договору доручення про надання послуг митного брокера № 10/08-21 від 10.08.2021 (а.с.33-34), до митного органу - Одеської митниці подано митну декларацію № UA500500/2021/215790, довідковий номер 2092 (а.с.48).
Разом з митною декларацією до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист № RS-PL-05082021 від 05.08.2021; рахунок-фактура (інвойс) № RS- LP -05082021 від 05.08.2021; коносамент WMS21080216 від 14.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 27.08.2021 № 3 111 (морський фрахт за межами території України); довідку, яка підтверджує вартість перевезення товару від 27.08.2021 № 2803; доповнення до зовнішньоекономічного контракту - специфікація від 05.08.2021 № 3; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується, - LP-07 від 14.06.2021; договір про надання послуг митного брокера від 10.08.2021 № 10/08-21; договір транспортного експедирування № 24.06.2021/836-1ОД від 24.06.2021; інші некласифіковані документи (а.с.33-34, 50-59).
30 вересня 2021 року о 20:24:56 відповідачем сформовано електронне повідомлення (запит) митного органу про надання додаткових документів (а.с.60).
З метою виконання вказаного запиту, декларантом повідомлено про неможливість їх подання з проханням прийняти рішення згідно з поданими документами (а.с.62).
01 жовтня 2021 року митним органом повідомлено декларанта, що митна вартість буде визначена резервним методом, у зв'язку з ненаданням додаткових документів (а.с.61).
01 жовтня 2021 року відповідачем було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00698 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200128/2 (а.с.46-47).
Підставами для прийняття спірного рішення стали розбіжності, наявні, на думку митного органу, в поданих документах, а саме:
- встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- оскільки відповідно до п. 2 статті 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 застосовують другорядні методи, зазначені у п. 2 частини першої статті 57 Кодексу;
- відносно задекларованого товару в митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів;
- відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товару на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів;
- відповідно до п. 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товару не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваного товару буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом.
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості є більшим (МД від 18.08.2021 № UA100100/2021/599112, від 29.09.2021 № UA500020/2021/213877, від 29.09.2021 № UA 500020/2021/214059) та становить 6,25 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 3,75 дол. США/кг).
01 жовтня 2021 року декларантом ФОП ОСОБА_1 до митного органу подано митну декларацію № UA500500/2021/216067 (а.с.63).
Судом встановлено, що між ТОВ "Лайтком Продакшн" (Україна, Маріуполь) як покупцем та WENZHOU ZHONGBANG MOTOR VEНICLE CO., LTD (Китай) як продавцем укладено контракт від 01.07.2021 року № LP-09. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 контракту продавець продає продукцію, а покупець - приймає та оплачує товари відповідно до умов контракту; найменування, асортимент і кількість товарів на кожну поставку вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Згідно з п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в специфікаціях, які оформлюються на кожну поставку; в ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, відповідно до умов поставки FOB NINGBO (China) або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Незалежно від умов поставки вказаних в специфікаціях, у вартість товару буде включатися вартість тари, упаковки, маркування та завантаження в транспортний засіб. Відповідно до розд. 5 п. 5.1 контракту продавець постачає товар покупцеві на умовах FOВ Ningbo (China) відповідно до умов "Інкотермс-2010" або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Як зазначено в п. 5.6 розд. 5 Контракту при тлумаченні цього контракту мають силу Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2010". Відповідно до п.7.3 контракту тара, в яку упакований товар - разова, безповоротна, входить у вартість товару (а.с.76-78).
05 серпня 2021 року в рамках виконання даного контракту між покупцем та продавцем укладено специфікацію № 2, в якій обумовлені вартість та кількість товару, на підставі чого продавцем сформований інвойс від 05.08.2021 № LP-СІ-05082021 та покупцю поставлено товар на умовах FOB Нингбо (КНР) (а.с.71, 75).
30 вересня 2021 року декларантом позивача - ФОП ОСОБА_1 , яка діє на підставі договору про надання послуг митного брокера № 10/08-21 від 10.08.2021, до митного органу - Одеської митниці подано митну декларацію № UA500500/2021/215723, довідковий номер 2093 (а.с.67-68).
Разом з митною декларацією до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист № LР-PL-05082021 від 05.08.2021; рахунок-фактура (інвойс) № LP-СІ-05082021 від 05.08.2021; коносамент WMS21074960А від 14.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 31.08.2021 № 3147 (морський фрахт за межами території України); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 31.08.2021 № 2802.1; доповнення до зовнішньоекономічного контракту - специфікація від 05.08.2021 № 2; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується, - LP-09 від 01.07.2021; договір про надання послуг митного брокера від 10.08.2021 року №10/08-21; договір транспортного експедирування № 24.06.2021/836-1ОД від 24.06.2021 року; інші некласифіковані документи (а.с.69-78).
30.09.2021 о 20:24:33 відповідачем сформовано електронний запит (повідомлення) митного органу про надання додаткових документів (а.с.79).
З метою виконання вказаного запиту, декларантом повідомлено про неможливість їх подання з проханням прийняти рішення згідно з поданими документами (а.с.81).
01 жовтня 2021 року митним органом повідомлено декларанта, що митна вартість буде визначена резервним методом, у зв'язку з ненаданням додаткових документів (а.с.80).
01 жовтня 2021 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00696 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200126/2 (а.с.64-66).
Підставами для прийняття спірного рішення стали розбіжності, наявні, на думку митного органу, в поданих документах, а саме:
- встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів;
- відповідно до статей 62, 63 Митного кодексу України методи визначення митної вартості товару на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів;
- відповідно до п. 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товару не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митна вартість оцінюваного товару буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом;
- з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та ЄАІС встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить по товару 1 «генератори» 6,27 дол. США за кг/нетто (митна декларація від 26.08.2021 № UA500110/2021/204822) ніж заявлено декларантом 3,7549 дол. США за кг нетто; по товару 2 «частини електроприладів для запалювання або пуску двигунів внутрішнього згоряння» 7,15 дол. США за кг нетто (митна декларація від 10.09.2021 № UA500500/2021/212296) ніж заявлено декларантом 3,7552 дол. США за кг нетто.
01 жовтня 2021 року декларантом ФОП ОСОБА_1 до митного органу подано ЕМД № UA500500/2021/216039 (а.с.82-83).
Між ТОВ "Лайтком Продакшн" (Україна, Маріуполь) як покупцем та WENZHOU JUNZHEN IMPORT AND EXPORT TRADE CO LTD (Китай) як продавцем укладено контракт від 02.07.2021 № LP-10. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 контракту продавець продає продукцію, а покупець - приймає та оплачує товари відповідно до умов контракту; найменування, асортимент і кількість товарів на кожну поставку вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Згідно з п. 2.1, п. 2.2, п. 2.3 контракту ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в специфікаціях, які оформлюються на кожну поставку; в ціну товару включається вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб, відповідно до умов поставки FOB Нингбо (КНР) або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Відповідно до розд. 5 п. 5.1 контракту продавець постачає товар покупцеві на умовах FOВ Нингбо (КНР) відповідно до умов "Інкотермс-2010" або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до цього контракту і є його невід'ємною частиною. Як зазначено в п. 5.6 розд. 5 Контракту при тлумаченні цього контракту мають силу Міжнародні правила тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2010". Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту. Відповідно до п.7.3 контракту тара, в яку упакований товар - разова, безповоротна, входить у вартість товару (а.с.97-99).
15 серпня 2021 року в рамках виконання даного контракту між покупцем та продавцем укладено специфікацію № 2, в якій обумовлені вартість та кількість товару, на підставі чого продавцем сформований інвойс від 15.08.2021 року № LP-СІ-150821 та покупцю поставлено товар на умовах FOB Нингбо (КНР) (а.с.92, 96).
13 жовтня 2021 року декларантом позивача - ФОП ОСОБА_1 , яка діє на підставі договору про надання послуг митного брокера №10/08-21 від 10.08.2021 року, до митного органу - Одеської митниці подано митну декларацію № UA500500/2021/217938, довідковий номер 2149 (а.с.87-88).
Разом з митною декларацією до митного оформлення подані наступні документи: пакувальний лист № LР-PL-150821 від 15.08.2021; рахунок-фактура (інвойс) № LP-СІ-150821 від 15.08.2021; коносамент WMS21082089А від 31.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.09.2021 № 3457 (морський фрахт за межами території України); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23.09.2021 № 2808.1; доповнення до зовнішньоекономічного контракту - специфікація від 15.08.2021 № 2; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується, - LP-10 від 02.07.2021; договір про надання послуг митного брокера від 10.08.2021 № 10/08-21; договір транспортного експедирування № 24.06.2021/836-1ОД від 24.06.2021 року; інші некласифіковані документи (а.с.89-99).
13 жовтня 2021 року о 16:06:17 відповідачем сформовано електронний запит (повідомлення) митного органу про надання додаткових документів (а.с.100).
З метою виконання вказаного запиту, декларантом повідомлено про неможливість їх подання з проханням прийняти рішення згідно з поданими документами (а.с.102).
13 жовтня 2021 року митним органом повідомлено декларанта, що митна вартість буде визначена резервним методом, у зв'язку з ненаданням додаткових документів (а.с.101).
13 жовтня 2021 року митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00720 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200138/2 (а.с.84-86).
Підставами для прийняття спірного рішення стали розбіжності, наявні, на думку митного органу, в поданих документах, а саме:
- встановлено, що надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- відсутні дані щодо складової митної вартості товару, які визначені п. 6 частини 6 статті 58 Митного кодексу України, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
- рахунок на оплату фрахту від 23.09.2021 № 3457 не містить відомостей щодо укладеного договору про надання послуг та калькуляції витрат із включенням до складових митної вартості товарів;
- заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення;
- відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами;
- відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів;
- відповідно до п. 1 статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митну вартість товару не можна визначити згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, оскільки, відповідно до п. 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом;
- з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор» та ЄАІС встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 4,01 дол. США за кг ваги нетто (МД від 06.10.2021 № UA500490/2021/205087); по товару № 3 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 5,80 дол. США за кг ваги нетто (МД від 11.10.2021 № UA807180/2021/008163); по товару № 4 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 2,44 дол. США за кг ваги нетто (МД від 11.10.2021 UA807170/2021/066836).
13 жовтня 2021 року декларантом ФОП ОСОБА_1 до митного органу подано ЕМД № UA500500/2021/218112 (а.с.103).
Вважаючи наведені вище спірні рішення такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Так, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ст. 248 Митного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частиною 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 вказаного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
При цьому, у разі якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (ч.1 ст. 260 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів ( ч.1 ст.58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України також визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).
Отже, на переконання суду, Митним кодексом України визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Суд зауважує, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4, 5, 9, 21 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
В свою чергу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб органів доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362.
Згідно з п. 6 та 7 гл. 2 Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок в митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, згідно з Митним кодексом України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).
Митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
В свою чергу, відповідачем не була зазначена вказана послідовність, що свідчить про порушення прав позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).
У відповідності до п. 6 Розділу II вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу II Методичних рекомендацій).
З оскаржуваних позивачем рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що підставою для їх прийняття стало виявлення розбіжностей в наданих до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості та відсутність в них всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості здійснено через відсутність в митного органу інформації, необхідної для застосування інших методів визначення митної вартості. Підставою прийняття відповідачем карток відмови, стало прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів.
В електронних повідомленнях відповідача про витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості та рішеннях про коригування митної вартості, сформованих під час оформлення митних декларацій відповідачем зазначено про неможливість проведення перевірки правильності визначення митної вартості самого товару, зокрема, оскільки в наданих до оформлення документах відсутні відомості про складові вартості товару, в той час як умовами укладених договорів на постачання товару передбачено включення до ціни товару витрат на тару, пакування та навантаження тощо.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, будь-яке витребування митним органом додаткових документів на підтвердження митної вартості має здійснюватися за наявності законодавчо визначених умов, вимога про надання документів має бути обґрунтованою, декларант або уповноважена ним особа має усвідомлювати яка саме інформація щодо митної вартості потребує встановлення або уточнення.
З матеріалів справи вбачається, що декларант позивача під час митного оформлення надав до митного оформлення: пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), навантажувальний документ - наряд, декларацію про походження товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, доповнення до зовнішньоекономічного контракту, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, подання якого для митного оформлення не супроводжується, договір про надання послуг митного брокера, договір (контракт) на перевезення, інші некласифіковані документи.
До митного оформлення позивачем разом із митними деклараціями надавалися також контракти з експортером.
При цьому, пункт 2.3 вказаних контрактів передбачає включення до ціни товару вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в транспортний засіб відповідно до умов поставки FOB Нингбо (КНР) або на інших умовах, зазначених в специфікаціях до контракту, що є його невід'ємною частиною. Відповідно до пункту 7.3. контрактів, тара, в яку упакований «товар» - разова, безповоротна, входить до вартості «товару». Постачання на умовах FOB Нингбо (КНР), FOB Нингбо (Китай) передбачено специфікаціями до цих контрактів.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість перевірки обґрунтованості визначення митної вартості самого товару через відсутність інформації про вартість тари, пакування та навантаження, оскільки в даному випадку відповідач вимагає від позивача підтвердження складових ціни товару, а не складової митної вартості. Надані до митного оформлення декларантом позивача документи, зокрема, контракт, специфікація, рахунок на сплати вартості товару не містили розбіжностей щодо ціни товару, та є достатніми для визначення ціни товару як складової митної вартості.
Підпунктами «б» та «в» частини 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами та вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Оскільки умовами укладених позивачем договорів, на підставі яких здійснювалося придбання імпортованих товарів, передбачалося включення до ціни вартості тари та упаковки, підстави для визначення їх чисельної складової в ціні ввезеного товару відсутні.
Крім того, поставка придбаного позивачем товару здійснювалася на умовах FOB ("Free On Board", "Франко борт") та означає, що продавець виконав постачання тоді, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець, в тому числі нести додаткові витрати, які можуть вплинути на митну вартість товару.
Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в пойменованому порту відвантаження, або забезпечує надання поставленого таким чином товару.
Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. Продавець зобов'язаний або поставити товар на борт судна, або забезпечити надання поставленого таким чином товару для відвантаження. FOB вимагає від продавця виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Однак, продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення, сплачувати імпортні мита або виконувати інші митні формальності при ввезенні.
Поряд з цим, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.
Таким чином, зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках.
Крім того, суд вважає неспроможними посилання відповідача на те, що надані до митного оформлення копії митних декларацій країни відправлення повинні бути перекладені українською мовою, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином та те, що документи заповнені іншою мовою, вплинуло на достовірність визначення ТОВ «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» задекларованої митної вартості.
В той же час, Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2019 року по справі № 810/1479/16 зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Щодо доводів відповідача про те, що подані документи не містять відомостей про вартість транспортно-експедиційних послуг, то вони є неприйнятними через надання позивачем рахунків на оплату фрахту та довідок про транспортні витрати, в яких зазначено, що транспортно-експедиторські послуги за межами території України не надавалися.
Вказані документи подавалися декларантом позивача до митного органу, однак їм надана помилкова оцінка.
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем калькуляції, то відповідно до п. 3 частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи як розрахунок ціни (калькуляцію).
Отже, розрахунок ціни (калькуляція) може бути наданий на вимогу митного органу за наявності, і цей документ не є обов'язковим документом.
Отже, на час митного оформлення в митного органу були наявні документи, які б підтверджували митну вартість та її складові, з огляду на що, суд вважає протиправними посилання відповідача на відсутність в наданих до митного оформлення документах відомостей про складові митної вартості товару, через що неможливо здійснити митне оформлення імпортованого позивачем товару за заявленою ним митною вартістю.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в оскаржуваних рішеннях зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС.
Відповідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
По-третє, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.
Щодо цього питання Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17).
У зв'язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів необґрунтованим.
Враховуючи викладене, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі - необґрунтованим.
Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб'єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.
Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Згідно з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 по справі № 160/8573/18, від 18.07.2019 по справі № 821/829/18, від 29.07.2019 по справі № 815/5354/16.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем надані належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей та ознак підробки, а містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Митним органом як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність винесення оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів.
Прийняття митним органом рішень про визначення митної вартості товарів порушувало права та законні інтереси позивача.
З огляду на наведене, прийняті митним органом щодо позивача рішення про коригування митної вартості товарів не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв'язку з чим, вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Щодо розподілу судових витрат.
В першу чергу, суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 22 700, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.10.2021 № 13 та від 03.11.2021 № 97 (а.с.1, 113).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору у розмірі 22 700, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд із прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Судом встановлено, що 30.07.2021 між позивачем та Адвокатським бюро «Лончак» було укладено договір № 53 про надання правової допомоги. При цьому, 15.10.2021 між сторонами була укладена додаткова угода № 3, яка визначає порядок оплати юридичних послуг у спорі про оскарження рішень про коригування митної вартості товарів від 01.10.2021 UA500500/2021/200128/2 та № UA500500/2021/200126/2, а також від 13.10.2021 № UA500500/2021/200138/2.
На переконання суду, витрати на правничу допомогу документального підтверджені: договором № 53 про надання правової допомоги від 30.07.2021, додатковою угодою № 3 від 15.10.2021 та актом приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2021, де зазначено, що загальна сума наданих адвокатом послуг (складання позовної заяви) дорівнює 5 000, 00 грн. (а.с.39-45).
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат є співмірним та обґрунтованим, а відтак позивач має право на їх компенсацію за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ: 43828799, місцезнаходження: Україна, 33028, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Мазепи, будинок 4А/6А) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП: 44005631, місцезнаходження: Україна, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200128/2 від 01.10.2021.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200126/2 від 01.10.2021.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/200138/2 від 13.10.2021.
Стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» суму судового збору у розмірі 22 700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень).
Стягнути з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТКОМ ПРОДАКШН» суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. (п'ять тисяч гривень).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.02.2023.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб