Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2510/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2, корпус 8, офіс 1-12, код ЄДРПОУ 31236795)
про стягнення 5 282,00грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 5 282,00грн. Судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням обов'язку відповідачем за регресною вимогою щодо сплати страхового відшкодування з посиланням на норми Закону України "Про страхування", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 15.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.12.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресами, зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача та у позові позивачем.
Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.12.2022, яка направлялась на адресу відповідача, повернута на поштову адресу суду з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала господарського суду Харківської області від 15.12.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день розгляду справи по суті від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
02.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (позивач) та ОСОБА_1 укладено договір страхування PVP.S № 2001950 майнових інтересів власника автомобіля "Hyundai TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , 23.04.2021 автомобіль "Hyundai TUCSON" було зареєстровано з державним номерним знаком НОМЕР_3 . Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, дані якого вказані в п.1.4 цього договору.
24.04.2021 в м.Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль "ЗАЗ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 ; автомобіль "Daewoo LANOS", реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_3 ; та застрахований автомобіль "Hyundai TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 .
Відповідно до Постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 09.07.2021 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 .
У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до Звіту № 144/2021 від 09.06.2021 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Hyundai TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 9 458,79грн.
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 03.09.2021 співробітниками AT "ПРОСТО-страхування" було складено страховий акт № 152216, відповідно до якого страхове відшкодування становить 7 882,00грн.
Відповідно до платіжного доручення № 15711 від 03.09.2021 позивач виплатив страхове відшкодування за ремонт транспортного засобу "Hyundai TUCSON", реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 7 882,00грн.
Таким чином, фактичні витрати позивача, пов'язані з цим страховим випадком складають 7 882,00грн.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" (відповідач) згідно з Полісом № ЕР202320977. Відповідно до даного витягу ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 130 000,00грн, франшиза - 2 600,00грн.
Даний факт підтверджується даними з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України.
В матеріалах справи наявна адресована відповідачу заява позивача про страхове відшкодування № 04-2485 від 08.10.2021, в якій позивач на підставі статей 993, 1187, 1191 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" просив здійснити відшкодування шкоди в розмірі 7 882,00грн.
Дана претензія була направлена засобами поштового зв'язку, що підтверджується поштовими описом вкладення та фіскальним чеком від 12.10.2021.
Відповідач будь-яких заперечень щодо факту отримання даної заяви суду не надав. Докази сплати відповідачем вказаних грошових коштів на рахунок позивача в матеріалах справи відсутні.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд встановив наступне.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами п.3 ст.20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування").
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За приписами ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору страхування PVP.S № 2001950 від 02.07.2020 було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 7 882,00грн та відповідні витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу розраховано з урахуванням зносу.
Даний факт підтверджується копією платіжного доручення № 15711 від 03.09.2021, наявною в матеріалах справи.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "ЗАЗ VIDA", реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на 24.04.2021, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія" за Полісом № ЕР202320977. Та, відповідно до відомостей із офіційного сайту МТСБУ, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди був чинним.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідач Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна Страхова Компанія".
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оскільки ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, відповідно до полісу ЕР202320977, становить 130 000,00грн, франшиза - 2 600,00грн, відповідно до розрахунку позивача страхове відшкодування становить 5 282,00грн.
Із матеріалів справи судом вбачається, що позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування № 04-2485 від 08.10.2021 в порядку суброгації.
За приписами ст. 36 п. 36.2 36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як зазначає позивач, до моменту його звернення з відповідним позовом до суду його заяву про страхове відшкодування відповідач не задовольнив та не прийняв будь-якого рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування.
Враховуючи те, що заявлена до стягнення сума страхового відшкодування в розмірі 5 282,00грн підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу вказаної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування, суд дійшов висновку про законність та доведеність позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи: договір № 1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Синюк та партнери", реєстр справ від 04.10.2022, акт виконаних робіт від 28.10.2022, платіжне доручення № 12316 від 04.10.2022, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.10.2022.
Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" та Адвокатським бюро "Синюк та партнери" укладено договір № 1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
За змістом п.п. 4.1, 4.2 та 4.6 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками сторін з кожної сторони.
Відповідно до акту виконаних робіт від 28.10.2022 вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2020 становить 77 000,00грн, в тому числі по страховій справі № 152216 (винна особа в дорожньо-транспортній пригоді - ОСОБА_2 ) - 6 000,00грн.
Позивач сплатив на користь Адвокатського бюро "Синюк та партнери" грошові кошти в розмірі 6 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12316 від 04.10.2022.
Як встановлено судом, адвокатом Синюком С.Л. було надано послуги з консультації на суму 1 200,00грн, підготовчих дій на суму 2 400,00грн, а також послуги із підготовки та подання позовної заяви в суд на суму 2 400,00грн., що відображено у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 28.10.2022.
Повноваження адвоката Синюка С.Л. підтвердженні ордером серії АІ № 1116322 від 04.10.2022.
Враховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 6 000,00грн.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.
Відповідачем, у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, заяви про зменшення суми судових витрат не подано, заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не наведено.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За таких обставин, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, витрати позивача на оплату професійної правничої допомоги у сумі 6 000,00грн суд покладає на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 41/2, корпус 8, офіс 1-12, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) - 5 282,00грн страхового відшкодування, 2 481,00грн судового збору, 6 000,00грн судових витрат на професійну правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "08" лютого 2023 р.
Суддя Т.А. Лавренюк